Справа № 761/30581/17
Провадження № 2/761/2416/2018
16 серпня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді: Волошина В.О.
при секретарі: Яриновській Є.В.
за участі:
позивачки: ОСОБА_1,
представника відповідача: Мирошниченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в м. Києві про відшкодування збитків; стягнення моральної шкоди,
В серпні 2017р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Управління поліції охорони в м. Києві, в якому просила суд:
- стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування збитків 14500,0 грн.; у відшкодування моральної шкоди 2000,0 грн.
Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що 06 листопада 2014р. між позивачкою та Управлінням ДСО при ГУ МВС України в м. Києві, правонаступником якого є відповідач було укладено договір 2140-Дкв-2014/Шев на надання послуг охорони майна, що знаходиться в жилих приміщеннях громадян (далі по тексту - договір), відповідно до умов договору відповідач надавав позивачці послуги з охорони майна в квартирі АДРЕСА_1. 11 жовтня 2016р. невстановлені особи здійснили проникнення до квартири позивачки звідки таємно викрали грошові кошти на суму 87241,25 грн. За зазначеним фактом крадіжки були внесені відомості до ЄРДР за № 12016100100012812. На думку сторони позивача, відповідачем не належним чином виконувались зобов'язання за договором, а тому на підставі положень п. 2.2., 7.1.3 договору, положень ст. ст. 22, 23 ЦК України ст. ст. 1, 4, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивака просила суд позов задовольнити, оскільки в досудовому порядку відповідач відмовляється врегулювати спір і здійснити відшкодування.
В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що умови укладеного між сторонами договору по відношенню, до неї, як споживача послуг є несправедливими, наголошувала, що відповідачем невірно тлумачаться умови договору. В процесі розгляду справи стороною позивача було подано відповідь на відзив на позов, в якій сторона зазначала, що твердження сторони відповідача щодо суми відшкодування розміру збитків в сумі 1000,0 грн. є безпідставними та необґрунтованими в силу положень п. 7.1.3 договору.
Представник відповідача проти позову заперечувала, стороною в процесі розгляду справи було подано відзив на позов, в якому сторона зазначила, що в силу положень п. 2.6 договору сторона відповідача звільняється від відповідальності відшкодувати розмір збитків, який було спричинено крадіжкою, яка мала місце в квартирі позивачки, оскільки останньою в неповному обсязі, були виконанні технічні умови укріплення об'єкту охорони про що було зазначено в акті обстеження квартири. Також представник звертала увагу суду, що умовами договору визначено розмір збитків, який підлягає відшкодуванню стороною відповідача лише в розмірі 1000,0 грн., а розмір матеріальних збитків стороною позивача необґрунтований, і тому сторона відповідача просить суд залишити позов без задоволення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 06 листопада 2014р. між позивачкою та Управлінням ДСО при ГУ МВС України в м. Києві, правонаступником якого є відповідач (згідно додаткової угоди № 1 від 06 листопада 2014р.) було укладено договір, відповідно до п. 2.1. якого позивачка (замовник) доручила відповідачу(виконавець), а останній зобов'язався здійснювати охорону майна позивачки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт).
Згідно п. 2.2. договору, за цим договором замовник оцінив майно, яке знаходиться на об'єкті та передається під охорону виконавця в сумі 1000,0 грн.
Періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт під спостереження до зняття її з-під спостереження замовником або його уповноваженою особою у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією, якщо інше не передбачено договором (п. 2.3. договору).
В п. 2.5., 2.6 договору сторони визначили, що об'єкт обладнано сигналізацією: вхідні двері на відкривання, об'єм та розбиття скла балкону (спальні та кухні), та кімнати. Замовник відмовився від обладнання сигналізацією вразливих місць можливого проникнення на об'єкт, запропонованих виконавцем, а саме: вхідних дверей на пролом, усіх перехідних дверей на відкривання, усіх скляних пройомів та балконних дверей на відкривання.
За змістом п. 5.1.3 договору виконавець зобов'язаний у разі надходження на ПЦО сигналу про спрацювання сигналізації на об'єкті в період охорони негайно направити наряд охорони на об'єкт для вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації та сповістити про це замовника.
Положеннями п. 7.1.1-7.1.3 передбачено, що виконавець несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань в порядку та на умовах передбачених чинним законодавством України з урахуванням положень цього договору.
Виконавець відшкодовує збитки, що завдані замовнику третіми особами внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди, яка завдана майну замовника але не більше суми вартості майна, вказаної замовником у п. 2.2. цього договору.
У відшкодування збитків входить вартість викраденого майна, у тому числі викрадені грошові кошти, ювелірні вироби та цінні папери в розмірі до 10 мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, який був встановлений законодавством на день заподіяння збитків.
Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12016100100012812 в період часу з 08:30 год. по 20:30 год. 11 жовтня 2016р., невстановлена слідством особа шляхом пошкодження металевої решітки та металопластикового вікна проникла до квартири АДРЕСА_3, звідки таємно викрала грошові кошти в сумі 2000,0 дол. США, 85 євро, 5000,0 грн. та ноутбук марки «Dell», що належить чоловіку позивачки.
В судовому засіданні позивачка наголошувала, що загальна вартість викраденого майна та грошових коштів складає 87241,25 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Судом встановлено, що під час дії сигналізації, мало місце незаконне проникнення до квартири позивачки, з якої було таємно викрадено її та членів її сім'ї грошові кошти та майно, при цьому судом встановлено, що в силу п. 5.1.3 договору, відповідачем не регламентовано час протягом якого наряд охорони зобов'язаний прибути до об'єкту охорони при спрацюванні сигналізації на об'єкті, зазначених обставин представник відповідача не заперечувала. Доводи сторони відповідача, що в силу п. 2.5., 2.6 договору відповідач звільняється від відповідальності, оскільки позивачкою не були виконані в повному обсязі вимоги Акту обстеження квартири від 27 жовтня 2014р. (а.с. 43) судом оцінюються критично, оскільки умовами договору такі вимоги не передбачені, а зазначений акт не є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору, що визнали сторони в судовому засіданні.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи положення ст. ст. 627, 629, 638 ЦК України, п. 2..2, 7.1.2 договору, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню у відшкодування збитків 1000,0 грн., при цьому суд вважає, що розмір збитків доведений стороною позивача, а умови договору (п. 1 «Майно») передбачають збереження майна не тільки позивачці, а і членів її сім'ї.
Стосовно вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з чинною редакцією п. 5) ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
У ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект .
Відповідно до ст. 711 ЦК України (в ред. Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції») шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень гл. 82 цього Кодексу.
Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 гл. 82 ЦК України.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, враховуючи положення ст. 23 ЦК України, роз'яснення наведені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,0 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 525, 526, 610 - 612, 624, 627, 629, 638, 711, 903, 978 ЦК України; ст. ст. 1, 4, 2 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до Управління поліції охорони в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109147, місцезнаходження: м. Київ, вул. Студентська, 9) про відшкодування збитків; стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Управління поліції охорони в м. Києві на користь ОСОБА_1 у відшкодування заподіяних збитків суму у розмірі 1000,0 /одна тисяча/ грн.
Стягнути з Управління поліції охорони в м. Києві на користь держави судовий збір у розмірі 640,0 /шістсот сорок/.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 20 серпня 2018р.
Суддя: