Справа № 453/893/18
№ провадження 3/453/354/18
16 серпня 2018 року м. Сколе
Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., розглянувши матеріали, отримані від Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, Січових Стрільців, буд. 199, не одруженого, не працюючого, раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
На розгляд до Сколівського районного суду Львівської області надійшли матеріали справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 072828/371 від 06.07.2018 року, ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, а саме, що він 25.06.2018 року об 00 год. 10 хв. у м. Сколе Львівської області по вул. Грушевського, буд. 16, вчинив сімейний конфлікт із сестрою ОСОБА_2, в ході якого обзивав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим чинив на неї моральний та психологічний тиск.
Захисником особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - адвокатом ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлено клопотання про закриття провадження у справі через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. При цьому, захисник посилається на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не є членом сім'ї ОСОБА_2. Також вказує на порушення працівниками поліції вимог ст. ст. 254, 256, 280 КУпАП, а саме на те, що протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП - в протоколі не зазначено ОСОБА_2 як потерпілу, не вказано нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Відтак, вважає протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом по справі.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В той же час, санкція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП регламентує відповідальність за вчинення насильства у сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство у сім'ї.
Згідно ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» (далі - Закон), члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.
Також, згідно ст. 1 Закону насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю; фізичне насильство в сім'ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності; сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім'ї; психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю; економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я; жертва насильства в сім'ї - член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.
Як вбачається з даних, що містяться у матеріалах адміністративної справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила конфлікт із своєю рідною сестрою.
Однак, направлені до суду Сколівським ВП Стриського ВП ГУ НП у Львівській області матеріали, всупереч ст. 251 КУпАП, не містять належних доказів того, що імовірний порушник та потерпіла спільно проживають. Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначено, що він зареєстрований і проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4, разом із своїм батьком.
Відтак, будь-які докази того, що вчинений конфлікт завдавав шкоди фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2, відсутні.
Серед іншого, складений протокол також не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
За таких умов направлені до суду матеріали та їх аргументація являються сумнівними, однак наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ) тож, суд, враховуючи вищезазначене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Сколівський районний суд Львівської області і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.Я. Микитин