20.08.2018 Справа №607/11451/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Братасюка В.М.
за участю секретаря Созанської Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі адміністративну справу за позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №071613 від 12.06.2018 року, якою його визнано винним за ч.1 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивує тією обставиною, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, проігнорувавши очевидну відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме його основних складових - умислу чи необережності, інспектор склав на нього постанову про накладення штрафу за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, за керування транспортним засобом «Мітсубісі Грандіс» д.н.з.НОМЕР_1 в якого в темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла фар, чим порушив п.31.4.3.в. Тому просить вказану постанову скасувати.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав суду письмову заву про відкладення розгляду справи, оскільки особисто, у зв'язку з професійною зайнятістю, не має фізичної можливості прийняти участі у розгляді позову.
Проте суд зауважує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Окрім цього 02.07.2018 року, за клопотанням позивача, розгляд справи уже відклався на досить тривалий проміжок часу, що не перешкоджало позивачу в засідання 20.08.2018 року забезпечити явку в судове засідання хоча б представника у разі дійсної зацікавленості у розгляді власного позову, а тому суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку ч.5 ст. 205 КАСУ за відсутності особисто позивача, оскільки його повторна неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, подав відзив на позов, в задоволенні позову просить відмовити.
Суд, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає, з огляду на наступне:
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР №071613 від 12.06.2018 року, ОСОБА_3 12.06.2018 близько 23год. 40хв. рухаючись в м.Тернопіль по вул.Львівській керував транспортним засобом «Мітсубісі Грандіс» д.н.з.НОМЕР_1, в якого в темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла фар, чим порушив п.31.4.3.в., і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Вчинена позивачем дія є порушенням норм п. 31.4.3 (В) ПДР котрим регламентується технічний стан автомобілів, в тому числі зовнішніх освітлювальних приладів.
Відповідно до п.2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Оскільки ліва фара автомобіля знаходиться по сторонні дорожньої розмітки (розмежувальної ліні дорожнього полотна), то водій уважно стеживши за станом дорожнього полотна не може не помітити факту зникнення освітлення основною фарою транспортного засобу.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знатита неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом,
що має несправні системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного
пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні
несправності, якими відповідно бо встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Потрібно звернути увагу на те, що відповідно до чинного законодавства автомобіль, транспортний засіб, є джерелом підвищеної небезпеки. Згідно ст..1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що покладає на водіїв та власників транспортних засобів посилену відповідальність за їх справний стан перед виїздом на автошляхи. Тому вся відповідальність за експлуатацію транспортного засобу та її наслідки лежить на водію автомобіля.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, передбачених зокрема частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 2 розділу III «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі-Інструкція), постанова у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою, п'ятого, шостою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ст.283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Пунктом 5 Розділу IV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, складається у письмовій або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (даті - Закон) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як вбачається із відзиву, інспектор, після зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1, назвався, озвучив причину зупинки, в подальшому роз'яснив його права передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Позивач відповідно до ст.268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, тому жодним чином не був обмежений у своїх правах щодо надання пояснень причин його зупинки, крім того він жодним чином їх і не заперечував.
Інспектором патрульної поліції встановлена особа правопорушника, ступінь його вини та інші обставини, жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем на місці вчинення правопорушення не надано, постанова винесена згідно ст.258 КУпАП.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду».
Так постановою Верховного суду у справі № 536/583/17 вказано «Згідно із частиною 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Разом з тим, частинами 2,4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі протокол не складається. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015року по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Таким чином, складена інспектором поліції постанова є належним і допустимим доказом правомірності рішення, дій відповідача по справі, судом не встановлено порушень під час її складання, які були б беззаперечною підставою для її скасування.
Посилання позивача на неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не представлено, а доводи адміністративного позову обґрунтовані виключно з посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте такі не підтверджені жодним належним і допустимим доказом та не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час розгляду справи в суді.
Відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання ними правами.
Перед судом не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов'язковість використання яких була б встановлена законом, відхилення клопотання про надання позивачу можливості скористатись правовою допомогою.
Відтак доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.
Як вбачається з адміністративного позову свої вимоги про скасування оскаржуваної постанови позивач також обґрунтовує тим, що відповідач не врахував те, що жодного умислу на експлуатацію транспортного засобу з несправною лампою ближнього світла лівої фари, він не мав, та що вказана несправність лампи ближнього світла лівої фари, виникла в процесі експлуатації в цей день, керованого ним автомобіля, і скоріше за все безпосередньо перед його зупинкою працівниками поліції, яку він не мав можливості виявити так, як зазвичай рухався з додатково включеними протитуманними фарами, які значно підсилюють ефект освітлення проїзної частини дороги по якій він рухався і водночас це унеможливлювало виявлення несправності лампи лівої передньої фари, в процесі руху автомобіля.
Таким чином судом встановлено, що поліцейський, як посадова особа яка виконує посадові інструкції, оцінивши докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись чинними нормативно-правовими актами України та своєю правосвідомістю, встановив порушення позивачем Правил дорожнього руху України та виніс відповідну постанову, при розгляді справи, ним було роз'яснено позивачу права, повідомлено про вчинене ним порушення, заслухано його пояснення та надано їм оцінку. Дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи вчинено не було. Штраф накладено за ч.1 ст.121 КУпАП в межах санкції за це правопорушення.
Вказані вище обставини свідчать про доведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про доведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, за яке позивача було піддано адміністративному стягненню.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що поліцейський при винесенні постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, чим повністю виконав вимоги ст. 19 Конституції України, при винесенні оскаржуваної постанови провина особи у вчиненні правопорушення належним чином доведена, позивачем в судовому засіданні не представлено доказів, які б спростовували вчинення ним вказаного у постанові правопорушення, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області (вул. Валова, 11 м. Тернопіль) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №071613 від 12.06.2018 року, якою його визнано винним за ч.1 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк