22-ц/775/558/2018(м)
221/3284/18
15 серпня 2018 року Єдиний унікальний номер 221/3284/18
Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткаченко Т.Б.,
суддів - Кочегарової Л.М., Гаврилової Г.Л.,
секретар - Герасимова Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу судді Волноваського районного суду Донецької області від 20 червня 2018 року, у складі судді Овчиннікова О.С.,
у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон,
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила надати їй дозвіл на в'їзд / виїзд до території України та Німеччини та інших країн Шенгенської угоди разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття без згоди та супроводу батька - ОСОБА_1
Ухвалою судді Волноваського районного суду Донецької області від 20 червня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, та відкрито позовне провадження.
Призначено підготовче провадження по справі на 10:30 год. 26.07.2018 року.
Встановлено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду іншому суду.
Зокрема зазначив, що судом порушено правила підсудності, оскільки дане питання (визначення підсудності) відноситься до компетенції Верховного Суду в наслідок того, що позивач, відповідач та їх дитина постійно тривалий час проживають у Німеччині, сторони працюють у Німеччині, що підтверджується самим позовом, наявністю закордонних паспортів, додатками до позову, зокрема підтвердження про укладення робочого контракту в Німеччині з директором компанії, документи до Генерального Консульства України в Гамбурзі, в яких зазначається німецька адреса сторін.
На виконання ст. 360 ЦПК України представник позивача ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що протягом квітня - липня 2018 року в провадженні Волноваського районного суду Донецької області знаходилась цивільна справа № 221/1900/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Так у позовній заяві та усіх інших заявах ОСОБА_1 вказує свою адресу : АДРЕСА_2 та адресу відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_1 був присутнім у судових засіданнях 12 червня 2018 року, 21 червня 2018 року та 05 липня 2018 року, що встановлено рішенням від 21.06.2018 року та додатковим до нього рішенням від липня 2018 року.
При подачі позову, позивачем обрана територіальна підсудність за зареєстрованим місцем проживанням відповідача за паспортом громадянина України.
У заяві відповідача до Генерального консульства України у Німеччині, відповідач зазначає німецьку адресу, як тимчасове місце перебування.
Також доводи відзиву містять заперечення щодо участі у справі представників за довіреністю, що не є адвокатами.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчить звіти про отримання судових повісток в електронному вигляді (а.с.138,140) та запис №1502 в журналі телефонограм апеляційного суду (а.с.142,143).
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 пояснила, що сторони дійсно в 2015 році виїхали до ФРН, де проживають та працюють. На час звернення ОСОБА_2 з даним позовом, відповідач ОСОБА_1 знаходився в Україні та проживав за адресою реєстрації в м.Волноваха. Він також звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу до ОСОБА_2 та особисто був присутнім в судових засіданнях.
Представник відповідача - ОСОБА_5 пояснив, що сторони виїхали до ФРН в 2015 році, де постійно проживають та працюють. Про те, що ОСОБА_2 проживає в Німеччині , вона зазначила у позову. Факт проживання та реєстрація за місцем проживання ОСОБА_1 в ФРН., а також його працевлаштування підтверджується письмовими доказами, наданими до матеріалів справи. Весною цього року ОСОБА_1 приїздив до України у зв'язку з хворобою матері, та звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою суду було визнано явку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов'язковою, у зв'язку з чим ОСОБА_1 приїздив з Німеччини та був присутнім в судовому засіданні при розгляді справи за його позовом про розірвання шлюбу.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати, заперечення представника позивача - ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду - без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що 25.05.2018 року представник позивача - ОСОБА_6, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, звернулася до суду в інтересах позивача ОСОБА_2, що зареєстрована по АДРЕСА_1, з позовом до ОСОБА_1, що зареєстрований по АДРЕСА_2 про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст.175 -177, 185, 186 ЦПК України, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у цивільній справі не вбачається, тому за можливе відкрити провадження у цій справі.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до довідки про реєстрацію за місцем проживання від 19 листопада 2015 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з 15 листопада 2015 року зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_4.
Відповідно до довідки про реєстрацію за місцем проживання від 30 травня 2018 року, ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_5.
Встановлені обставини підтверджують факт проживання відповідача у справі ОСОБА_1 у м. Гамбург, тобто за межами України.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_2, в особі її представника ОСОБА_4, зазначила, що проживає разом зі своєю донькою у Німеччині, зазначивши адресу фактичного проживання: АДРЕСА_4.
З медичної виписки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, Університетської дитячої клініки ім. Вернера і Міхаеля Отто Університетської клініки Гамбург-Еппєндорф, вбачається, що 12.01.2018 року ОСОБА_3 була екстрено госпіталізована до вказаної клініки з підозрою на двосторонній отит.
Відповідно до Медичної довідки про відстрочення терміну для зарахування до першого класу у шкільному році 2018 др.мед.Унів.Берн (Вандерсбекер Шосе, 1, 22089 Гамбург) від 13 грудня 2017 року, ОСОБА_3 до зарахування до 1 класу на шкільний 2018 рік, має відповідно підготуватися та відновити стан здоров'я та для цього має пройти ще 1 рік дошкільного навчання.
З листа Початкової школи з дошкільним навчанням Ріхардштрассе (м. Гамбург), яке адресоване сім'ї ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які мешкають за адресою АДРЕСА_4, від 20.11.2017 року, вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22 листопада 2016 року проходила курс дошкільної підготовки до навчання у школі.
10.02.2016 року подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклало договір з Центром практичного навчання Уферштрассе при державному середньому спеціальному закладі соціальної педагогіки 1, про надання послуг з догляду за дитиною (ОСОБА_3).
З аналізу встановлених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що як позивач ОСОБА_2 так і відповідач ОСОБА_1 проживають у м. Гамбурзі у Німеччині, тобто за межами України, що підтверджується відповідними довідками про місце реєстрації сторін, документами із зазначенням місця проживання та реєстрації сторін, які випливають з побутових обставин повсякденного життя сторін (медичні довідки, договір між сторонами та денним дитячим садком тощо), що свідчить про місце реєстрації та фактичного місця проживання сторін у м. Гамбурзі.
Факт проживання позивача та відповідача у Німеччині не оспорюється сторонами, а тому на виконання вимог ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.09.2015 року, паспортом, свідоцтвом про народження ОСОБА_3, закордонними паспортами (а.с.3,4,23,24).
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Аналіз вказаної норми, вказує на те, що виключно суддя Верховного Суду визначає підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами.
Таким чином, зважаючи на вимоги закону, на ті обставини, що сторони є громадянами України та те, що сторони проживають за межами України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність визначення територіальної підсудності даної справи суддею Верховного Суду.
Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, на викладене уваги не звернув, зокрема на заяви відповідача, посвідчені консулом Генерального Консульства України у Гамбурзі ФРН, які додавались до позову, та в яких зазначено місце проживання ОСОБА_1 у ФРН, не повно з'ясував обставини щодо фактичного місця проживання останнього, що призвело до порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що на виконання вимог ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про направлення матеріалів даної справи до Верховного Суду для вирішення територіальної підсудності.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді Волноваського районного суду Донецької області від 20 червня 2018 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Б.Ткаченко
Судді: Г.Л.Гаврилова
Л.М.Кочегарова
Повний текст постанови складений 20 серпня 2018 року.
Суддя Т.Б.Ткаченко