15 серпня 2018 рокусправа № П/811/408/18
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.
судді: Білак С.В., Шальєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.
За участю представників:
Позивача - Волько А.І.
Відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське Товариство "Південь" на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 р. (суддя Р.І. Брегей) в адміністративній справі № П/811/408/18 за позовом Громадської організації "Військово-мисливське Товариство "Південь" до Кіровоградської обласної ради, Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити певні дії, -
У лютому 2018 року Громадська організація "Військово-мисливське Товариство "Південь" звернулось до суду із позовною заявою до Кіровоградської обласної ради, Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, в якій просило: визнати протиправною відмову Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, що міститься у відповіді від 18.07.2017 №07-22/946, від 31.07.2017 №07-22/1012, від 23.10.2017 №07-28/1363 щодо надання у користування Громадській організації «Військово-мисливське товариство «Південь» для веденні мисливського господарства строком до 2027 року включно мисливських угідь загальною площею 34000 га, що розташовані на території Андрусівського мисливського господарства Світловодського району Кіровоградської області; зобов'язати Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства направити подання для розгляду до Кіровоградської обласної ради вирішення питання про відновлення права користування Громадській організації «Військово-мисливське товариство «Південь» (код ЄДРПОУ 20963963) для ведення мисливського господарства строком до 2027 року включно, мисливських угідь загальною площею 34000 га, що розташовані на території Андрусівського мисливського господарства Світловодського району Кіровоградської області; зобов'язати Кіровоградську обласну раду вжити заходи поновлення прав користування Громадською організацією «Військово-мисливське товариство «Південь» мисливськими угіддями Андрусівського мисливського господарства площею 34000 га Світловодського району Кіровоградської області шляхом винесення питання на розгляд пленарного засідання Кіровоградської обласної ради про внесення змін до п. 2 рішення Кіровоградської обласної ради №105 від 14.11.1997 «Про надання мисливських угідь у користування організаціям області для ведення мисливські господарства».
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року провадження у даній справі закрито і позивачу роз'яснено право звернутись до суду в порядку господарсько-процесуального судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.
В обґрунтування скарги апелянт вказав, що спір у даній справі є публічно-правовим та стосується реалізації відповідачем його владних управлінських функцій щодо припинення прав позивача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з наявності у спірних правовідносин спору про право, оскільки на право користування земельною ділянкою, на якій розташовані мисливські угіддя, претендує як позивач так і третя особа.
Колегія суддів апеляційної інстанції такий висновок суду знаходить безпідставним з огляду на наступне.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. (стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України)
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем оспорюється рішення суб'єкта владних повноважень, яким встановлюється порядок надання в користування мисливських угідь, і це рішення є реалізацією владної управлінської компетенції органу місцевого самоврядування, який у цих правовідносинах діє саме як суб'єкт владних повноважень.
При цьому, позивач самостійно не має правової можливості укладати будь-які договори з Кіровоградським обласним управлінням лісового та мисливського господарства без відповідного рішення Кіровоградської обласної ради та без дотримання певної процедури погодження.
Отже, колегія суддів вважає, що предметом спору у даній справі є правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, а не спір щодо виконання умов цивільного правочину, як помилково зазначив суд першої інстанції.
Відповідно до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, гарантується право на справедливий судовий розгляд одним із аспектів якого є доступ до суду.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 поняття «порушеного права», яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено: «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст.320, ст.ст. 321,322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське Товариство "Південь" - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 р. в адміністративній справі № П/811/408/18- скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з 15.08.2018 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 17.08.2018 року.
Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: В.А. Шальєва