Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/1462/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч. 5 ст. 72 КК України Доповідач ОСОБА_2
16 серпня 2018 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі суддів: ОСОБА_2 - головуючого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участі: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 (дистанційно у режимі відеоконференції), секретаря судового засідання ОСОБА_8 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 12 березня 2018 року за клопотанням цього засудженого про зарахування попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 та на підставі 5 статті 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року зараховано йому у строк відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі за вироком Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 1997 року за ст. ст. 69, 102, 222 ч.1, 19 ч.4 93 п. «а,г,е,з,ж», 17 ч.2, 19 ч.4 93 п.п. «а,г,е,з»», 42 КК України 1960 року строк його попереднього ув'язнення у період з 07 березня 1996 року по 15 травня 1997 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу та направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Твердить, що суд першої інстанції мав зарахувати йому у строк відбуття покарання повний строк перебування його у СІЗО м. Симферополя з 07.03.1996 по 27.05.2002.
Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника в підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши справу, колегія суддів приходить до таких висновків.
З матеріалів справи видно, що на даний час у Житомирській УВП № 8 засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі за вироком Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 1997 року ОСОБА_7 за ст. ст. 69, 102, 222 ч. 1, 19 ч. 4, 93 п. «а,г,е,з,ж», 17 ч. 2, 19 ч. 4, 93 п.п. «а,г,е,з»», 42 КК України. Початок строку відбування покарання з 07 березня 1996 року. Ухвалою Верховного Суду України від 15 травня 1997 вирок суду від 10 лютого 1997 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2000 року призначене покарання у виді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; судові рішення суду апеляційної, касаційної інстанції та Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Вирок Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 1997 року набрав законної сили 15 травня 1997 року.
Частиною 5 статті 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року, що діяла по 20 червня 2017 року, було передбачено певні види попереднього ув'язнення до набрання вироком законної сили, строк яких зараховувався у строк відбуття покарання у разі засудження особи до покарання у виді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Цією нормою кримінального закону не передбачено зарахування будь-якого подальшого тримання особи в установах попереднього ув'язнення після судового розгляду кримінального провадження та набрання вироком законної сили.
Згідно матеріалів справи, судом першої інстанції внаслідок дослідження матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_7 було встановлено, що період подальшого перебування цього засудженого в умовах слідчого ізолятора після набрання вироком законної сили з 15.05.1997 до 27.05.2002 не пов'язаний із судовим розглядом кримінального провадження, за яким ОСОБА_7 відбуває покарання у виді позбавлення волі, та не відноситься до попереднього ув'язнення, період якого мав бути зарахований за правилами частини 5 статті 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року.
Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Алієв проти України» від 29.04.2003 про порушення статті 3 Конвенції щодо умов тримання заявника в «коридорі смерті», порушення статті 8 Конвенції стосовно права заявника на посагу до його кореспонденції у період з 11 вересня 1997 року до 11 липня 1999 року та зобов'язання держави-відповідача виплатити заявникові 2000 євро як компенсації за моральну шкоду, було виконано Україною та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції з врахуванням всіх обставин даної справи.
Підстав для скасування ухвали суду, що є законною та обґрунтованою, немає.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 12 березня 2018 року за клопотанням цієї особи про зарахування у строк відбуття покарання попереднього ув'язнення за правилами ч. 5 ст. 72 КК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді: