Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 серпня 2018 р. Справа№0540/5412/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у безпідставній відмові ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, при перерахунку пенсії за вислугою років МВС згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року у справі №805/603/18-а, застосувати основний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 80 процентів, який був визначений мені на час призначення мені пенсії при звільнення зі служби за вислугою років МВС 15.04.2014 року;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецької області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, провести перерахунок пенсії за вислугу років з 01 січня 2016 року, на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року у справі №805/603/18-а, застосувати основний розмір пенсії 80 відсотків від грошового забезпечення, яка встановлена на дату призначення пенсії.
15.08.2018 року через відділ діловодства та документообігу суду від представника позивача надійшов уточнений адміністративний позов, відповідно до якого позовні вимоги викладені в наступній редакції:
- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у безпідставній відмові ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, при перерахунку пенсії за вислугою років МВС з 01.01.2016 року, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», застосувати основний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 80 процентів, який був встановлений ОСОБА_1 на час призначення пенсії при звільнення зі служби за вислугою років МВС 15.04.2014 року;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецької області при здійснені ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, при перерахунку пенсії за вислугу років з 01 січня 2016 року, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», застосувати основний розмір пенсії 80 відсотків від грошового забезпечення, який був ОСОБА_1 встановлений на дату призначення пенсії, тобто на 15.04.2014 рік.
Відповідач отримав зазначений уточнений позов 15.08.2018 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача на супровідному листі.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням уточненого позову), позивач зазначив, що він з 2014 року перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії відповідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за вислугою років.
Зазначає, що відповідачем безпідставно в порушення вимог чинного законодавства України знижено загальний процент для нарахування йому основного розміру пенсії 80% до 70% та відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Вказує, що враховуючи вислугу років та дату звільнення з ОВС України - 2014 рік, пенсія була призначена та сплачувалася у максимально допустимому розмірі 80% суми грошового забезпечення, оскільки ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мала редакцію, відповідно до якої при наявності відповідної вислуги років пенсія призначалася в розмірі до 80% грошового забезпечення.
Також вказує, що 04 квітня 2018 року він звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Донецькій області, в якій просив здійснити перерахунок пенсії із розрахунку основного розміру пенсії 80%. Однак в своєї відповіді № 1193-К-01 від 18 квітня 2018 року ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що Законом України № 1166-VII від 27.03.2014 року «Про забезпечення фінансової катастрофи і створення передумов для економічного зростання в Україні» були внесені зміни в ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за якими максимальний розмір пенсій, що призначаються за вислугу років, не повинен перевищувати 70 %.
Таким чином, на думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно звузило права позивача на отримання пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення, незаконно здійснивши перерахунок та виплату пенсії у розмірі 70% нового грошового забезпечення, прирівняного до грошового забезпечення поліцейських.
Ухвалою суду від 16.07.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №0540/5412/18-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01.08.2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на адміністративний позов від 31.07.2018 року вих. № 9968/07-2, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки у зв'язку зі змінами, внесеними до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів грошового забезпечення. Тому при перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року щодо пенсії позивача застосовано основний розмір пенсії 70 процентів грошового забезпечення.
Зазначив, що пунктом 8 розділу II Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” та п.23 розділу II Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні”, до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було внесено зміни, та зазначено, що максимальний розмір пенсій, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Вважає, що зміни в законодавстві призвели до збільшення розміру пенсії, а тому орган Пенсійного фонду не порушив права позивача.
На підставі зазначеного, враховуючи, що відповідач не порушував прав позивача, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимоги позивача є передчасними, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Також представником відповідача надано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до ст. 11 КАС України особи, які беруть участь у справі не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Як передбачено п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно до ч. 2 зазначеної статті КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Отже, враховуючи, що дана справа є справою незначної складності та підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, при цьому характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, є пенсіонером, перебуває на обліку у ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААЇ № 586372 (а.с. 9-11).
Відповідно до повідомлення про призначення пенсії за пенсійною справою - НОМЕР_2 (МВС) від 10.06.2014 року позивачу призначено пенсію за вислугою років з 16.04.2014 року в розмірі 80 процентів грошового забезпечення, вислуга - 32 роки (а.с. 12).
04 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою у якій просив повідомити його про причини незаконного зниження йому розміру пенсії з 80% до 70% та привести перерахунок пенсії у відповідність до норм законодавства України та здійснити перерахування із врахуванням основного розміру пенсії 80% (а.с. 18).
ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.04.2018 року № 1193-к-01 на вказану заяву надано відповідь, в якій повідомлялось, що перерахунок пенсії проведено у відповідності із нормами законодавства України на підставі довідок про грошове забезпечення, наданих ліквідаційними комісіями ГУ МВС в Донецькій області із врахуванням основного розміру пенсії 70% (а.с. 19).
Відповідно до протоколу за пенсійною справою № НОМЕР_2 (МВС) від 22.03.2018 року грошове забезпечення для обчислення складає: посадовий оклад - 730,00; оклад за військове звання - 125,00; процентна надбавка за вислугу років 40% - 342,00; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч. надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія, в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 4 826,03; основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення (вислуга років 32 роки) у розмірі 3 860,82; призначено загальний розмір пенсії у розмірі 4 007,92 грн. (а.с. 28).
З 01 липня 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії у розмірі 5 200,34 грн. з врахуванням основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 32 роки), що підтверджено довідкою про перерахунок пенсії (а.с. 27).
Згідно вказаної довідки, відповідачем при перерахунку пенсії застосовано основний розмір пенсії 70 процентів грошового забезпечення, тобто менший ніж при призначенні пенсії (а.с. 27).
Судом також встановлено, що Донецьким окружним адміністративним судом 02 квітня 2018 року ухвалено рішення у адміністративній справі № 805/630/18-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: Донецька область, м. Бахмут, вул. Василя Першина, 4/14 ідентифікаційний код НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ, на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області про грошове забезпечення від 23.05.2017 № 3509 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.
Таким чином, спірним питанням у справі є не право позивача на здійснення перерахунку його пенсії, а правомірність застосування 70 відсотків грошового забезпечення при здійсненні такого перерахунку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 року №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Матеріали справи свідчать, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 року № 103 органом пенсійного фонду здійснено перерахунок призначеної пенсії позивача, у зв'язку з чим її основний розмір склав 70% грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п. "а" ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 8 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відповідно до Закону України від 27.03.2014 року №1166-VІІ “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України”, який набрав чинності 01.04.2014 року було внесено зміни до в ч. 2 ст. 13 Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ (на підставі якої позивачеві обраховується пенсія), де цифри “ 80” замінили на цифри “ 70” (максимальний розмір пенсії), що передбачає, необхідність проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70% від грошового забезпечення.
Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Роз'яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року, зі змісту якого слідує, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.
У даній справі оскаржується неправомірність бездіяльності відповідача, яка полягає у здійсненні перерахуноку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, якою уточнено розрахунок вислуги років при призначені пенсії позивачу, що впливає на її розмір.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 року справа № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст. 242 КАС України).
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт-акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
Крім того, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд зазначає, що відповідач допустив не бездіяльність, а навпаки, вчинив дії, якими припинив виплату пенсії.
Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Враховуючи, що відповідачем фактично були вчинені дії з перерахунку пенсії позивачу у розмірі 70%, та відсутність відмови відповідача при перерахунку пенсії позивачу застосувати основний її розмір - 80%, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо застосування основного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, який був визначений позивачу на час призначення йому пенсії при звільненні зі служби за вислугою років МВС 15.04.2014 року.
При цьому суд звертає увагу на підвищені гарантії соціальної захищеності осіб, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, з боку держави, що повинні бути реалізованими у комплексі заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист”).
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 ст. 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд не встановив правомірності дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення на 70% та доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
За нормами ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України суд розглядає справи у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
ОСОБА_1 є інвалідом армії 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААІ № 586372 та звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», отже підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 139, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (84500, АДРЕСА_1, паспорт серії ВВ № 048463) до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку призначеної пенсії за вислугою років МВС з 01.01.2016 року обчисленої з розміру 70 відсотків суми грошового забезпечення ОСОБА_1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області при здійсненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, перерахунку пенсії за вислугу років з 01 січня 2016 року, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», застосувати основний розмір пенсії 80 відсотків від грошового забезпечення, який був ОСОБА_1 встановлений на дату призначення пенсії, тобто на 15.04.2014 рік.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складений та підписаний 16 серпня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Загацька Т. В.