Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 серпня 2018 р. Справа№0540/5840/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби України, з позовними вимогами:
- визнати незаконними дії Донецької митниці Державної фіскальної служби України у відмові видати довідку про розмір заробітної плати виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії (частина друга статті 37-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-ІV (3108-15) від 17.11.2005) (Закон доповнено статтею 37-1 згідно із Законом № 432-ІV (432-15) від 16.01.2003), у зв'язку з введенням в дію постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 № 24 “Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році” та виходячи з наказу № 52 від 29.01.2018 Державної фіскальної служби України “Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів”.
- зобов'язати Донецьку митницю Державної фіскальної служби України видати довідку про розмір заробітної плати виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого держав ного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії (частина друга статті 37-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-ІV (3108-15) від 17.11.2005) (Закон доповнено статтею 37-1 згідно із Законом № 432-ІV (432-15) від 16.01.2003) у зв'язку з введенням в дію постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 № 24 “Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році” та виходячи з наказу № 52 від 29.01.2018 Державної фіскальної служби України “Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів”.
В обґрунтування позовним вимог зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у видачі довідки про розмір заробітної плати виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Вважає, що є протиправним посилання відповідача на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 внесені зміни, відповідно до яких пункт 4 у постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 виключено.
Також зазначає, що відповідач, як розпорядник інформації вийшов за межі своєї компетенції та порушив право позивача на отримання інформації про розмір заробітної плати.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, незаконними та такими, що порушують його Конституційні права на пенсійне забезпечення.
Відповідач адміністративний позов не визнав та надав через відділ діловодства та архівної роботи суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову виходячи з наступного.
15 грудня 2015 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі - постанова №1013), якою виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії”, яким встановлено порядок визначення заробітку для обчислення пенсії при перерахунку пенсій у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям. Крім того, постановою №1013 внесені зміни до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865, якими виключено підстави для перерахунку пенсій згідно із Законом.
Разом з тим, на час звернення позивача до митниці із заявою про видачу довідки для перерахунку пенсії діяв Закон України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VII, а отже вже не діяла норма, якою було врегульовано порядок та умови перерахунку пенсії державних службовців
Таким чином, у відповідача відсутні підстави для надання довідок про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
Зазначає, що позивачем було направлено до відповідача заяву, в якій позивач просив надати довідку встановленої форми про розмір заробітної плати, яка видається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а не інформацію про складові заробітної плати працюючого державного службовця. Отже зазначена заява за своїм змістом є зверненням громадян, на яку дія положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється.
Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.07.2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ВВ № 186070, виданий Ворошиловським РВ УМВС України в м. Донецьку 16.12.1997 року.
25.11.2014 року ОСОБА_1 видана довідка № НОМЕР_1 про те, що він є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с. 14).
Позивач перебував у трудових відносинах із Східною митницею Міндоходів (правонаступником якої є Донецька митниця ДФС). 13.02.2014 року згідно наказу Східної митниці Міндоходів №122-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил Управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Східної митниці Міндоходів у зв'язку з набуттям другої групи інвалідності та виходом на пенсію по інвалідності.
19.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, у якій просив надати йому довідку встановленої форми про розмір заробітної плати виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Відповідь просив надати у термін встановлений Законом України «Про звернення громадян» (а.с. 10).
30.03.2018 року відповідачем надана відповідь № 2264/Ж/05-70-05, в якій зазначено, що з 01.12.2015 року підстави для проведення перерахунку пенсій, видачі довідок про складення заробітної плати та довідок про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, форми яких затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1, відсутні (а.с.11-12).
Спірним питанням є наявність чи відсутність правових підстав у відповідача для видачі довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Норму щодо перерахунку державним службовцям призначених пенсій було передбачено статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу” (далі - Закон № 3723-ХІІ). Відповідно до зазначеної статті умови та порядок проведення таких перерахунків визначалися Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту пункту 5 розділу III Закону України від 02.03.2015 року № 213 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” вбачається, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії”, яким було встановлено порядок визначення заробітної плати для перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 втратила чинність.
Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 04.07.2016 № 15-2 скасовано форми довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям, затверджені постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року № 15-1.
Відтак, з 02.09.2016 року державні органи можуть видавати довідку за останнім місцем роботи лише для призначення пенсії, але не для перерахунку.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.04.2018 року у справі №820/3288/16, яку суд у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України зобов'язаний врахувати при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), у зв'язку з чим, зокрема, стаття 371 Закону №3723-ХІІ втратила чинність.
Відповідно до ст. 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Між тим, як Закон №889-VІІІ, так і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця.
На виконання пунктів 10 і 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Постанова №622), на підставі якої втратили чинність, зокрема, Постанова №865, а також п.1 змін що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №1013. За п. 5 Постанови №622 вона застосовується з 01.05.2016.
У справі, що розглядається встановлено, що станом на дату звернення ОСОБА_1 до відповідача (19.03.2018 року) за довідкою для перерахунку пенсії законодавство, яке регулює цю сферу правовідносин, вже не передбачало підстав (умов) для такого перерахунку - форму довідки для перерахунку пенсії, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1 було виключено Постановою правління Пенсійного фонду України від 04.07.2016 року №15-2, яка набрала чинності 02.09.2016 року.
Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” (далі - Закон №889-VІІІ), який набрав чинності 01.05.2016 року, не передбачено проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям.
З набранням чинності Законом № 889-VIII, Закон № 3723-ХІІ втратив чинність, окрім статті 37 (щодо призначення пенсій окремим категоріям осіб).
У рішеннях Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (пункт 4.1) та від 03.10.1997 року № 4-зп (пункт 3) роз'яснено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас урегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців проводиться за нормами Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Посилання позивача на приписи ст. 58 Конституції України не стосуються справи, оскільки нові норми законодавства не поширюють свою дію на час до того, як вони набрали чинності. Право ж на перерахунок пенсії слід визначати за такими правилами перерахунку, які закріплені в законодавстві та чинні на час виникнення права на перерахунок.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач є органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав для видачі довідки про заробітну плату для перерахунку раніше призначеної пенсії.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі “Кечко проти України” суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі “Ейрі проти Ірландії” Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кйартан Асмундсон проти Ісландії” від 12 жовтня 2004 року.
Стосовно доводів позивача про те, що відповідач, як розпорядник інформації вийшов за межі своєї компетенції та порушив право позивача на отримання інформації про розмір заробітної плати суд зазначає наступне.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ч.1 ст.4 Закону №2939-VI визначено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Статтею 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, метою інформаційного запиту відповідно до Закону №2939-VI є одержання попередньо створеної чи одержаної інформації, в той час як метою заяви позивача від 19.03.2018 року є одержання довідки, що потребує вчинення додаткових дій.
З огляду на вищевикладені положення законодавства про доступ до публічної інформації, враховуючи зміст заява позивача від 19.03.2018 року, суд констатує, що запитувана інформація не є публічною. Відтак в діях відповідача, що полягають у наданні відповіді на заяву позивача від 19.03.2018 року, порушення права заявника на одержання саме публічної інформації відсутнє.
Отже, запит позивача від 19.03.2018 року за своїм змістом є звернення громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Окрім іншого, суд звертає увагу, що позивачем в заяві від 19.03.2018 року, окрім іншого, зазначено, що відповідь він просить надати у термін встановлений Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що станом на час виникнення спірних правовідносин на законодавчому рівні не передбачено підстав (умов) для видачі довідки, а отже судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст. 139 КАС підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За нормами ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України суд розглядає справи у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (85485, АДРЕСА_1, паспорт серії ВВ № 186070) до Донецької митниці Державної фіскальної служби України (87510, Донецька область, м.Маріуполь, просп. Луніна, буд. 1, код ЄДРПОУ 39496499) про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.08.2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Загацька Т. В.