Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/2437/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
15 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю :
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 28.03.2018 року,
Захисник ОСОБА_7 яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 , який відбуває покарання в ДУ «ЖУВП №8» звернулась до суду із заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28.03.2018 року відмовлено в задоволенні вказаної заяви.
В ухвалі суду зазначено, що засуджений хоча і відбув певну частину призначеного судом покарання, однак не характеризується як особа, яка за весь час відбування покарання сумлінною поведінкою довела своє виправлення, оскільки мав порушення режиму тримання та має лише одне заохочення, змінив свою поведінку на краще та вину визнав тільки тоді, коли підійшов строк умовно - достроково звільнення від подальшого відбування покарання та згідно характеристики від 03.10.2017 року бажання працювати не виявляв, тому застосування до нього пільги у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є передчасним.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву її підзахисного про умовне-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого. Вказує на те, що висновки суду про те, що ОСОБА_8 не став на шлях виправлення не відповідають фактичним обставин справи. Посилається на те, що судом не врахований сімейний стан засудженого та характеристика, згідно якої ОСОБА_8 своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці дійсно довів своє виправлення. Зазначає, що суд не врахував позицію прокурора, який не заперечував проти задоволення заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідача, захисника про задоволення апеляційної скарги, прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обгрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 81 КК України передбачає підстави та умови застосування щодо засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З матеріалів судового провадження видно, що вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 23.01.2014 року ОСОБА_8 засуджений за ст.ст.15 ч.2, 115 ч.2 п.1 КК України на 10 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.10.2016 року на підставі ст.72 ч.5 КК України засудженому ОСОБА_8 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23.07.2013 року по 18.10.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Суд першої інстанції, розглядаючи в порядку ст. 539 КПК України заяву захисника ОСОБА_7 який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, враховуючи вимоги ст. 81 КК України обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви, оскільки засуджений хоча і відбув певну частину призначеного судом покарання, однак не характеризується як особа, яка за весь час відбування покарання сумлінною поведінкою довела своє виправлення, оскільки мав порушення режиму тримання та має лише одне заохочення, змінив свою поведінку на краще та вину визнав тільки тоді, коли підійшов строк умовно - достроково звільнення від подальшого відбування покарання та згідно характеристики від 03.10.2017 року бажання працювати не виявляв.
Такий висновок суду узгоджується з доказами, які містяться у матеріалах судового провадження, які свідчать про те, що ОСОБА_8 згідно характеристик, від 03.10.2017 та 23.11.2017 року бажання працювати не виявляє. Дотримується встановлених вимог режиму тримання та поведінки переважно під контролем адміністрації установи. Зовнішній вигляд не завжди охайний. Приймати участь у програмах диференційованого виховного впливу бажання не виявив. Вину у вчиненому злочині не визнає. На заходи виховного характеру реагує, але належні висновки робить не завжди своєчасно.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви захисника ОСОБА_7 який діє в інтересах ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Доводи на які посилається захисник в апеляційній скарзі не є підставами для скасування ухвали районного суду і задоволення його заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Ухвала суду є законна та обґрунтована, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 28.03.2018 року, щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді: