13.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/207/18
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.О.(доповідач),
Судді: Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.,
Секретар судового засідання Мацекос І.М.
Представники сторін:
від позивача: Олешко О.М., посвідчення № НОМЕР_1, ордер серії ДП №1230/003 від 13.08.2018 р., адвокат;
відповідач: Панченко Н.І., свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця серії НОМЕР_2 від 10.04.1997 р., паспорт НОМЕР_3 від 03.03.2017 р., ФОП;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Панченко Ніни Іванівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.18р. у справі №904/207/18 (суддя Юзіков С.Г.), повний текст складено 05.04.2018р.
за позовом Приватного підприємця Абдуллаєва Нахіб Мурсал огли
до Фізичної особи-підприємця Панченко Ніни Іванівни
про стягнення майнової шкоди завданої втратою прийнятого до перевезення вантажу у розмірі 511 246,00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2018р. позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Панченко Ніни Іванівни на користь Абдуллаєва Нахіб Марсал огли 511246,00 грн. - боргу, 7668,69 грн. - судового збору.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:
- господарським судом не взято до уваги, що в даному випадку згідно висновку випробувальної пожежної лабораторії у Республіці Дагестан, наявні обставини, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Мова йде про пожежу, яка відбулась всередині причепу через займання згораючого вантажу.
- судом не встановлено, яка шкода була заподіяна позивачу: договірна чи позадоговірна;
- господарським судом не взято до уваги факт відсутності договірних відносин з перевезення вантажу з позивачем - ПП Абдулаєвим Н.М. Як вбачається з позовної заяви, обов'язок здійснити перевезення за договором був взятий на себе ТОВ «МАРЛЕН ГРУПП», як експедитор, а тому в даному випадку відповідальність настає саме у ТОВ «МАРЛЕН ГРУПП».
Судова колегія, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09.03.16р. позивачем укладено Контракт №12-0316 з ПАТ "Едем" на поставку шпалер виробництва ПАТ "Едем", обумовленими партіями, відповідно до Заявок Позивача.
21.04.16р. Позивач (Замовник) з ТОВ "МАРЛЕН ГРУПП" (Експедитором) уклали Договір №21/04 організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (далі Договір №21/04), за п.1.2. якого експедитор зобов'язався від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати організацію доставки вантажів, залучаючи для здійснення перевезення третю сторону на основі договору, укладеного Експедитором і третьою стороною відповідно до умов даного Договору та Заявок.
Відповідно до п.3.1.5. Договору №21/04 Експедитор зобов'язаний своєчасно доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його Вантажоодержувачеві з дотриманням умов Договору, дотримуючись встановленого законодавством України режиму роботи і відпочинку для водіїв транспортних засобів.
Експедитор не має права передавати свої зобов'язання зі здійснення перевезення вантажів третім особам без письмової згоди Змовника (п.3.1.7. Договору №21/04).
Експедитор звільняється від відповідальності за не доставку, прострочку доставки вантажу у випадку виникнення при виконанні перевезення обставин незалежних від волі Експедитора (якщо вантаж був вилучений, тимчасово затриманий уповноваженими державними органами для огляду, а також у випадку, коли вантаж вилучається, знищується за рішенням компетентних органів (фітосанітарних, епідеміологічних, екологічних, ветеринарних служб, митних органів та ін.). При цьому, такі умови мають підтверджуватися письмовими доказами (п.5.5. Договору №21/04).
28.07.16р. Експедитор з Відповідачем (Перевізником) уклали Договір №80 про перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами (далі Договір №80).
Перевізник на підставі письмових Заявок від Експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать Перевізнику, відповідно до умов даного Договору та Заявок (п1.2. Договору №80).
Відповідно до п.3.1.3. Договору №80 Перевізник зобов'язаний подати технічно справний транспортний засіб, який має допуск до перевезень під митними пломбами і печатками, здатний перевозити вантаж, зазначений у Заявці, відповідає санітарним вимогам і нормам країн, по території яких проїде транспортний засіб (при експортно-імпортних перевезеннях), у пункт завантаження і в термін, зазначений у Заявці.
Перевізник через свого представника зобов'язаний контролювати проведення вантажно-розвантажувальних робіт, з метою недопущення перевантаження транспортного засобу більш тоннажу, обумовленого у Заявці, а також перевантаження на осях (п.3.1.5. Договору №80).
Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження, кількість і якість вантажу, який перевозиться та упаковки, правильність і повноту оформлення документів на перевезення вантажу, а також інших документів, оформлення яких передбачено умовами даного Договору, додатків до нього або вимагається відповідно до чинного законодавства України, з моменту відвантаження товару на транспортний засіб (п.5.2.2. Договору №80).
Перевізник звільняється від відповідальності за не доставку, прострочку доставки вантажу у випадку виникнення при виконанні перевезення обставин незалежних від волі Перевізника (якщо вантаж був вилучений, тимчасово затриманий уповноваженими державними органами для огляду, а також у випадку, коли вантаж вилучається, знищується за рішенням компетентних органів (фітосанітарних, епідеміологічних, екологічних, ветеринарних служб, митних органів та ін.). При цьому, такі умови мають підтверджуватися письмовими доказами (п.5.2.5. Договору №80).
23.08.17р. Позивач та ПАТ "Едем" узгодили поставку партії шпалер (далі Товар), ПАТ "Едем" виставило рахунок-фактуру №23/04 та Специфікацію №24 від 23.08.17р. на загальну суму 34 678,50 євро, що за курсом НБУ на вказану дату становило 1 038 621,75 грн. Позивач за поставлений Товар розрахувався, що підтверджується довідкою ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 19.12.17р. № 20.1.0.0.0/7-20171219/605.
За транспортною заявкою ТОВ "МАРЛЕН ГРУПП" від 22.08.17р. представник Перевізника (транспортний засіб DAF НОМЕР_4/НОМЕР_5), відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №030339, одержав товар - шпалери виробництва ПрАТ "Едем", кількість коробів 1013 шт. (14147 рулонів) на суму 34678,50 євро.
Під час перевезення вантажу, 27.08.17р., на території Російської Федерації, сталася пожежа, загорівся причіп автомобіля Відповідача, внаслідок якої згоріла частина вантажу, про що 27.08.17р. складено акт.
Відповідно до технічного висновку №22/3-5/154 за фактом пожежі 27.08.17р. на причепі автомобіля ДАФ, держ.номер НОМЕР_4 на території поблизу с. Качалай Російської Федерації, найімовірнішою причиною виникнення пожежі могло стати нагрівання поверхні корпусу причепа-фургона від механічного тертя з послідуючим горінням вантажу всередині причепа-фургона.
У листі Дагестанського ЦГМС, № 600 від 12.10.17р., адресованого Відповідачу повідомлено, що температура повітря о 12 год. була більше 32,4оС, об 15 год. - 32.0оС., максимальна температура повітря у цей проміжок часу становила 33,1оС. Максимальна температура ґрунту була 57,2оС.
29.08.17р., під час митного огляду в пункті призначення м. Гянджа, у вантажному відсіку виявлено 510 коробів товару, що підтверджується Актом митного огляду №10801060/300817/000897.
Позивачем було надано розрахунок вартості знищеного товару (вантажу) прийнятого до перевезення становить 17 070 євро, що станом на 23.08.17р. за офіційним курсом НБУ становить 511 246,00 грн.
Відповідач за знищений товар добровільно не розрахувався, що і стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення майнову шкоду у розмірі 511246,00грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що пошкодження вантажу прийнятого для перевезення, у тому числі внаслідок пожежі, входить до професійних ризиків перевізника (Відповідача). У зв'язку з цим, перевізник, з урахуванням прийнятого до перечення вантажу, мав би вжити усіх залежних від нього заходів для забезпечення схоронного перевезення, але доказів про вжиття таких заходів відповідачем надано не було.
Колегія суддів з таким висновком погоджується, виходячи з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно ст. 17 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 19.05.1956р. (далі Конвенція) Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Відповідно до ч.1 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.
Крім того, підлягають відшкодуванню перевізником: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає (ч.4 ст. 23 Конвенції).
Статтею 25 Конвенції передбачено, що у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23. Розмір компенсації не може, однак, перевищувати:
a) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу;
b) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.
Згідно з п. 2.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01р. № 1306 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що уклавши договір № №80 від 28.07.16р. відповідач прийняв на себе ризики псування товару у непошкодженому транспортному засобі під час транспортування.
Факт псування вантажу підтверджується матеріалами справи, а саме:актом про пожежу від 27.08.2017р. (а.с.42) та технічним висновком №22/3-5/154 за фактом пожежі (а.с.37-41).
Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок господарського суду про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку згідно висновку випробувальної пожежної лабораторії у Республіці Дагестан, наявні обставини, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки причина пожежі знаходиться у прямому причиному зв'язку з обов'язками перевізника, так як саме перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту його видачі вантажоодержувачу.
Також необгрунтовані доводи апеляційної скарги про виникнення пожежі не з його вини, оскільки, як правильно зазначив господарський суд, пошкодження вантажу прийнятого для перевезення, у тому числі внаслідок пожежі, входить до професійних ризиків перевізника.
Не приймаються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом не взято до уваги факт відсутності договірних відносин з перевезення вантажу з позивачем - ПП Абдулаєвим Н.М, оскільки, як вбачається з позовної заяви, обов'язок здійснити перевезення за договором був взятий на себе ТОВ «МАРЛЕН ГРУПП», як експедитор, а тому в даному випадку відповідальність настає саме у ТОВ «МАРЛЕН ГРУПП», виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що ФОП Паченко Н.І. взяв на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу, а тому, в силу приписів ст. 924 Цивільного кодексу України, саме відповідач несе відповідальність за прийнятий до перевезення вантаж.
Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області 28.03.2018р. у справі №904/207/18 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 269-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Панченко Ніни Іванівни залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2017 р. у справі №904/207/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2018р.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.Л. Кузнецова