пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
20.08.2018 справа № 908/339/18
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників учасників справи: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Попков Д. О., Радіонова О. О. Телеснюк І. В. не з'явився не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область
на рішення Господарського суду Запорізької області
від10.05.2018 р. (повне рішення складено 18.05.2018 р.) у м. Запоріжжі
у справі№908/339/18 (суддя - Н.Г.Зінченко)
за позовом до Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область Приватного акціонерного товариства «АЗОВКАБЕЛЬ», м. Бердянськ, Запорізька область
провизнання недійсним третейського застереження, викладеного в п.9.1, 9.2 договору №15001219 від 05.08.2015
У лютому 2018 р. від Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область звернувся до Приватного акціонерного товариства "АЗОВКАБЕЛЬ" з позовною заявою від 21.02.2018 р. про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п. п. 9.1, 9.2 договору №15001219 на поставку товарів, укладеного 05 серпня 2015 року між ПрАТ "Єнакієвський металургійний завод" та ПрАТ "АЗОВКАБЕЛЬ".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 р. (повний текст 18.05.2018 р.) по справі № 908/339/18 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", Донецька обл., м. Маріуполь до Приватного акціонерного товариства "АЗОВКАБЕЛЬ", Запорізька область, м. Бердянськ відмовлено повністю.
Означене рішення суду обґрунтоване встановленням факту погодження третейської угоди між сторонами у вигляді третейського застереження на стадії укладення господарського договору та відсутності в матеріалах справи протоколу розбіжностей, який би міг свідчити про непогодження позивача з п.п.9.1., 9.2. означеного договору.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область звернулось з апеляційною скаргою б/н від 06.06.2018 р., в якому останній просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, повідомити про дату, час і місце розгляду зацікавлені сторони. Скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 р. по справі №908/339/18 за позовом ПРАТ «Єнакієвський металургійний завод» до ПРАТ «АЗОВКАБЕЛЬ» про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п.9.1, 9.2 договору №15001219 на поставку товарів від 05.08.2015 р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Витрати по сплаті судового збору покласти на ПРАТ «АЗОВКАБЕЛЬ».
В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись з позовом у даній справі, ПРАТ «Єнакієвський металургійний завод» просило визнати третейське застереження недійсним як таке, що суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до положень ст.5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. При цьому третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, відповідно, вона має відповідати також вимогам, встановленим цим законодавством.
Апелянт посилається на вимоги ст.203 ЦК України та ст.124 Конституції України.
Також, відзначає, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Наполягає на тому, що з врахуванням приписів ст.2 Закону України «Про третейські суди», за змістом якої третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя, положень ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що встановлення в договорі третейської угоди, якою в беззаперечній формі передбачено порядок вирішення спорів лише відповідним третейським судом є на думку позивача, порушенням ст.ст. 55,64 Конституції України та ст.5 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено право, а не обов'язок спору на вирішення третейського суду.
Скаржник вважає, що з огляду на положення ст.215 ЦК України висновок господарського суду про відмову в задоволенні прозову є неправомірним, тому рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 р. (повний текст 18.05.2018 р.) підлягає скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018 сформовано колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Попков Д.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2018 р. керуючись ст.ст. 234,235,262 Господарського процесуального кодексу України відкрито апеляційне провадження у справі №908/339/18; встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до 10.07.2018 р. включно до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України.
09.07.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від ПРАТ «АЗОВКАБЕЛЬ» надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 06.07.2018 р., в якому останній просить залишити апеляційну скаргу т ПРАТ «Єнакієвський металургійний завод» без задоволення, а судове рішення від 10.05.2018 р. без змін. Витрати по справі покласти на позивача. Судова колегія розглянула вищенаведений відзив та долучила його до матеріалів справи.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2018 р., керуючись ст. ст. 234,268,270 Господарського процесуального кодексу України призначено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 р. по справі №908/339/18 до розгляду. Повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи відбудеться 20.08.2018 р. о 14:00 год.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Зубченко І. В. на дату розгляду справи № 908/339/18 - 20.08.2018, розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №913/2018 від 17.08.2018 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/339/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Попков Д. О., Радіонова О. О.
Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Згідно з п.3 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017 р.
Учасники справи у судове засідання 20.08.2018 р. з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Зокрема, в матеріалах справи міститься поштовий конверт, відправлений ПРАТ «Єнакієвський металургійний завод», який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/231/18.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 05.08.2015 між Приватним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Азовкабель" (постачальник) укладено договір поставки №15001219, за умовами якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених цим договором, згідно п. 1.1. договору.
Пунктом п. 2.1. договору встановлено, кількість, номенклатура, виробник та рік випуску товару вказується в специфікаціях до даного договору, яка є його невід'ємною частиною (далі специфікації).
Згідно із п. 5.2. договору, оплата за поставлений товар буде здійснюватися на протязі тридцяти календарних днів з моменту поставки товару та надання покупцю документів, вказаних в п. 6.4 Договору, якщо інше не передбачено в Специфікаціях.
Датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця, відповідно до п. 5.3. договору.
Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що спори та розбіжності, що виникають у зв'язку з виконанням цього договору або стосуються його укладання, зміни, порушень умов, розірвання, недійсності будуть, за можливістю, вирішуватись шляхом переговорів.
Відповідно до п. 9.2. договору, якщо спори та розбіжності, зазначені в п. 9.1. цього договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності до матеріального права України наступним чином:
- спори, майнові вимоги за якими перевищено еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) щодо основної суми зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (у відповідності до чинного законодавства України);
- спори, майнові вимоги за якими не перевищено еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) щодо основної суми зобов'язань, вирішуються в постійно діючому Регіональному Третейському суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (у відповідності до Регламенту вказаного суду), рішення якого є остаточним і обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, вказані в рішенні суду.
Із копії ухвали постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 23.01.18 р. у справі № 14/39К-17 вбачається, що вказаним судом порушено третейський розгляд справи за позовом ПрАТ "Азовкабель" до ПрАТ "Єнакієвський металургійний завод" про стягнення з відповідача 36 549,47 грн. за порушення умов договору поставки №15001219 від 05.08.2015 р. та призначено розгляд справи на 23.02.2018 р.
Результати вирішення вказаного спору постійно діючим Регіональним Третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група" у справі №14/39К-17 господарському суду не надано.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, кореспондуючі права та обов'язки їх сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів, насамперед, Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про третейські суди" та "Про судоустрій та статус суддів".
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Апеляційний суд зауважує, що посилаючись на положення ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України щодо загальних підстав визнання угоди недійсною. Позивач за змістом своєї позовної заяви хоча і навів конкретні положення норм матеріального права, які, на його думку, порушує спірне третейське застереження, однак не визначив конкретної умови за ст.203 означеного Кодексу, яку через таке порушення не було дотримано при укладанні спірної третейської угоди.
Посилання скаржника на те, що третейське застереження передбачає обов'язкове передання на розгляд третейського суду спору між сторонами, що порушує передбачене ст.ст.55, 64 Конституції України та ст.8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" право позивача на звернення до суду, відхиляються апеляційним судом як необґрунтоване.
Третейська угода сторін жодною мірою не обмежуює визначену ст.124 Конституції України юрисдикцію судів, до яких третейський суд, природно, не відноситься. Спірне застереження опосередковує забезпечення сторонам можливість реалізації ними узгодженого права захищати свої права та інтереси у правовідносинах в межах договору, гарантованого ч.5 ст.55 Конституції України, що узгоджується із позицією, висловленою в абзаці першому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004р. №3-рп/2004.
Відтак, діюче законодавство, передбачаючи можливість сторін на підставі укладеної між ними третейської угоди (застереження) передати певний спір на розгляд третейського суду, запроваджує додаткові до судових механізми захисту цивільних прав, а не обмежує власне судову компетенцію на користь позасудової (третейської), надаючи право вибору способу захисту особі, чиї права порушені, у відповідності до положень ч.1 ст.20 Цивільного кодексу України.
Приписами ст. 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно ст.217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним п.9.2 договору №15001219 від 05.08.2015 р. позивач посилався на порушення вимог ст.ст. 55, 64 Конституції України та ст.5 Закону України "Про третейські суди".
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Приписами статті 64 Конституції України передбачено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду, згідно з положеннями ст. 124 Конституції України.
Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абз. 7 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.
Суд апеляційної інстанції дотримується правовової позиції викладеній у рішенні Конституційного Суду України від 10.01.08 у справі № 1-3/2008.
В контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування.
Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, згідно ст.125 Конституції України).
Законом України "Про третейські суди" передбачено, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" унормовано, що цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, згідно ст. 2 Закону Закону України "Про третейські суди".
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Третейська угода про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди", третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі.
Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Із матеріалів справи вбачається, що третейську угоду було погоджено між позивачем та відповідачем у вигляді третейського застереження на стадії укладення господарського договору (пункти 9.1. та 9.2 договору).
Судом першої інстанції вірно враховано, що договір №15001219 від 05.08.2015 р. підписано та скріплено печатками обох підприємств та у матеріалах справи відсутній протокол розбіжностей, який би свідчив про непогодження позивача із п.п. 9.1. та 9.2. договору.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. А тому, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення та умови якого, як наведено вище, передбачено та не суперечить вимогам законодавства, сторона погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України. А тому, третейське застереження, передбачене пунктами 9.1. та 9.2. договору поставки, відповідає приписам статей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" і не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту.
У даному випадку, позивачем не доведено наявності підстав для визнання спірних пунктів договору недійсним, також, не доведено незаконності змісту правочину, недотримання форми або невідповідність волі та волевиявлення.
Наведене дає підстави для висновку про те, що в розглядуваному випадку не має місця порушення/невизнання/оспорювання відповідачем захищуваних заявленим позовом прав позивача на обрання способу захисту своїх прав.
Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод", м. Маріуполь, Донецька область залишається без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2018 року (повний текст 18.05.2018 р.) у справі №908/339/18 - без змін.
Витрати по сплаті судового сбору розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції).
Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2018 р. (повний текст 18.05.2018 р.) у справі №908/339/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2018 р. (повний текст 18.05.2018 р.) у справі №908/339/18 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Скаржника - Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область.
Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
У судовому засіданні 20.08.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2018р.
Головуючий суддя (доповідач): Л. Ф. Чернота
Судді: Д. О. Попков
О. О. Радіонова
Надруковано примірників 4:
1 - позивачу;
1 - відповідачу ;
1 - у справу;
1 - ГСЗ О;