13.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/19/18
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання: Манчік О.О.
представники сторін:
від позивача: Тригуб В.І., довіреність № б/н від 09.02.2018, адвокат;
від відповідача-2: Щигарцев І.В., посвідчення № 0091 від 11.07.2017, приватний виконавець;
представник відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс", м.Кривий Ріг на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018, ухвалене суддею Мельниченко І.Ф., повний текст якого складений 04.05.2018, у справі №904/19/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлізинг-Плюс", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
відповідача-2: приватного виконавця Щигарцева Ігоря В'ячеславовича, м.Дніпро
про визнання права власності на майно, виключення майна з опису та зняття арешту з майна
та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс", м.Кривий Ріг
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлізинг-Плюс", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.09.2017
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлізинг-Плюс" (далі Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" (Відповідач-1), приватного виконавця Щигарцева Ігоря В'ячеславовича (Відповідач-2) про визнання права власності на майно - автомобіль CHEVROLET, модель EPICA LF69K, 2008 року випуску, VIN-Y6DLF69KE9B140879, реєстраційний номер AE8251CM та виключення вказаного вище автомобілю з опису та зняття з нього арешту, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим Ігорем В'ячеславовичем відповідно до постанови вказаного приватного виконавця від 19.12.2017 року про опис та арешт майна боржника.
Позовні вимоги обґрунтовані винесенням Відповідачем-2 постанови про опис та арешт майна боржника, за якою накладено арешт на придбаний Позивачем у Відповідача-1 за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 08.09.2017 автомобіль марки CHEVROLET, модель EPICA LF69K, 2008 року випуску, VIN-Y6DLF69KE9B140879, реєстраційний номер AE8251CM, що порушує права Позивача на володіння, користування та розпорядження його власністю та неналежними діями Відповідача-1 щодо зняття спірного автомобілю з обліку.
26.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило залучити останнє до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки CHEVROLET EPICA, д.н.з. AE8251CM, VIN-Y6DLF69KE9B140879 від 08.09.2017, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машлізинг-Плюс" та Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд", з підстав фіктивності згаданого правочину.
Позовна заява обґрунтована навмисними діями ТОВ "Машлізинг-Плюс" та ТОВ "Криворіжаглобуд" щодо укладення договору купівлі-продажу від 08.09.2017, без наміру створення правових наслідків обумовлених правочином, з метою ухилення Відповідача-1 від виконання своїх зобов"язань перед кредиторами та перешкоджання виконанню рішень господарського суду у справах № 904/8600/17, № 904/7256/17.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 у справі №904/19/18 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлізінг-Плюс" задоволено в повному обсязі.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Машлізинг-Плюс" право власності на майно - автомобіль CHEVROLET, модель EPICA LF69K, 2008 року випуску, VIN-Y6DLF69KE9B140879, реєстраційний номер AE8251CM.
Виключено автомобіль марки CHEVROLET, модель EPICA LF69K, 2008 року випуску, VIN-Y6DLF69KE9B140879, реєстраційний номер AE8251CM з опису та знято арешт з автомобіля марки CHEVROLET, модель EPICA LF69K, 2008 року випуску, VIN-Y6DLF69KE9B140879, реєстраційний номер AE8251CM, накладений приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим Ігорем В'ячеславовичем відповідно до його постанови від 19.12.2017 року про опис та арешт майна боржника.
Стягнуто з приватного виконавця Щигарцева Ігоря В'ячеславовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлізинг-Плюс" 1600 грн. судового збору.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра Дніпропетровської області 800 грн. судового збору.
Стягнуто з приватного виконавця Щигарцева Ігоря В'ячеславовича в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра Дніпропетровської області 800 грн. судового збору.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірне та необ'єктивне дослідження доказів у справі, просила рішення суду від 25.04.2018 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ТОВ "Машлізинг-Плюс" та задоволення позову ТОВ "Техноімпульс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.09.2017.
При цьому, заявник в апеляційній скарзі зазначає, що Відповідач-1 є неналежним відповідачем у цій справі, тому що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано, що саме територіальний сервісний центр МВС України відмовив Позивачу у реєстрації транспортного засобу, а тому, на думку, Позивача, саме сервісний центр МВС має бути належним відповідачем у цій справі.
Враховуючи, що приватний виконавець та сервісний центр МВС України є суб'єктами владних повноважень та надають публічні послуги - вказаний спір не підсудний господарському суду, а підсудний районним (окружним) судам за місцезнаходженням відповідача, тому скаржник вважає, що судом порушена під час розгляду справи ст.20 ГПК України.
Також судом здійснене невірне трактування ст.34 Закону України "Про дорожній рух" і не враховано, що набуття права власності на рухоме майно, а саме автомобіль, це певний механізм дій, а не лише виключно укладання договору. Зокрема, продаж транспортного засобу включає в себе оформлення відповідного договору купівлі-продажу, зняття транспортного засобу з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), а в даному випадку Позивач та Відповідач-1, крім укладення договору, не здійснили одразу або протягом 10 діб іншого комплексу заходів на остаточне набуття права власності на автомобіль.
Крім того, скаржник зауважує, що, здійснюючи розгляд позовної заяви третьої особи, суд не приділив належної уваги наявності умислу у позивача та відповідача-1 на укладення фіктивного договору купівлі-продажу; не дослідив у повній мірі сукупності таких доказів як: укладення договору за суттєво заниженою вартістю майна, відчуження всього майна на користь позивача в один календарний день, пов'язаність юридичних осіб (ТОВ "Аглобуд-4" орендує у Позивача нерухоме майно, в свою чергу ТОВ "Аглобуд-4" та ПрАТ "Криворіжаглобуд" мають одного кінцевого власника), наявність судових рішень, що набрали законної сили та наявності вже пред'явлених позовів від інших кредиторів, опис та арешт спірного автомобіля на земельній ділянці, яка станом на 19.12.2017 належала боржнику - ПрАТ "Криворіжаглобуд, тобто фактично перебувало у користуванні боржника. Таким чином, на думку скаржника, Позивач та Відповідач-1 свідомо припускали настання шкідливих наслідків для кредиторів, які вже заявили свої вимоги до боржника.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлізинг-Плюс" у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що судом першої інстанції були повно і всебічно встановлені та розглянуті обставини даної справи, досліджені надані сторонами докази та пояснення, на підставі чого прийнято законне і обґрунтоване рішення, без будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Зазначає, що посилання третьої особи на порушення господарським судом вимог ст..20 ГПК України суперечать п.6 ч.1 цієї ж статті, за яким господарським судам підсудні справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно.
При цьому п.1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У частині 3 цієї ж статті також зазначено, що адміністративні суди не розглядають вимоги, які заявлені, як похідні від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає вирішенню в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді у відповідному суді.
В даному випадку позивачем заявлені вимоги про зняття арешту з майна, накладеного приватним виконавцем та виключення цього майна з опису, які є похідними від вимог про визнання права власності на майно, тому господарським судом обґрунтовано розглянуто дану позовну заяву.
Крім того, доводи щодо непідсудності вказаного спору господарському суду протягом розгляду справи не заявлялись жодною стороною, в тому числі і третьою особою, тобто не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Посилання третьої особи на порушення вимог ст.34 Закону України "Про дорожній рух" також не заслуговують на увагу, оскільки норми вказаної статті та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі Порядок № 1388), встановлюють комплекс заходів для державної реєстрації транспортного засобу, а не для реєстрації правочину щодо нього чи речового права. Ні стаття 34 вищевказаного Закону, ні положення Порядку № 1388 не ставлять виникнення права власності на транспортний засіб у залежність від факту його державної реєстрації, навпаки, ті чи інші реєстраційні дії щодо транспортного засобу ставляться в залежність від юридичних дій, вчинених щодо такого транспортного засобу його власником; саме на підтвердження факту вчинення таких дій власник надає реєстраційному органу певні документи, які на час проведення реєстраційної дії вже набрали чинності та призвели до певних юридичних наслідків (в даному випадку - нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 08.09.2017 за яким змінився власник автомобіля).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу ТОВ "Техноімпульс" залишено без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі з наданням скаржнику строку для усунення недоліків.
Скаржником недоліки апеляційної скарги усунуті у строк, визначений судом.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Техноімпульс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 у справі №904/19/18; судове засідання призначено на 13.08.2018.
13.08.2018 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення скаржника стосовно поданої апеляційної скарги, в яких останній вказав на те, що рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в межах справи про банкрутство Відповідача-1 - ПрАТ "Криворіжаглобуд" № 904/2394/18.
Підставою для здійснення судом таких дій скаржник вважає відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідача-1 у цій справі (ПрАТ "Криворіжаглобуд") ухвалою від 18.07.2018; здійснення публікації про відкриття справи на сайті Вищого господарського суду України 19.07.2018. Вважає, що в разі розгляду позову скаржника в межах справи про банкрутство у нього, як кредитора, буде більше механізмів для захисту своїх прав, а саме визнання договору недійсним або спростування майнових дій боржника, що передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; зазначає, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ. Вказує на те, що позовна заява про визнання права власності на спірний автомобіль, а також зустрічна позовна заява про визнання договору недійсним повинна розглядатись у межах справи про банкрутство, оскільки спірний правочин був укладений 08.09.2017, а справа про банкрутство порушена 18.07.2018, тобто термін на оскарження майнових дій боржника (1 рік) не сплив.
В судовому засіданні 13.08.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським
судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників Позивача та Відповідача-2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
04.09.2018 між ТОВ "Машлізинг-Плюс" (покупець, Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд" (продавець, Відповідач-1) укладено попередній договір купівлі-продажу, за умовами якого сторони домовились укласти основний договір купівлі-продажу рухомого майна про продаж автотехніки в кількості 44 одиниці, згідно переліку, у строк до 15 жовтня 2017 (т. 1 а.с.179-183).
Вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2551.
Підпунктом 1.1.4 п.1.1 договору сторони визначили, що продаж рухомого майна зазначеного у п.1.1.1 цього договору буде здійснено за суму 1 367 235,60 грн., з ПДВ, в тому числі ПДВ 227 872,60 грн. Відповідно до звіту з експертної грошової оцінки складеного станом на 10.05.2017 ТОВ "Центр техніко-економічних і соціальних досліджень" (сертифікат суб"жкта оціночної діяльності № 16413/14, виданий Фондом Державного майна України 14.05.2014) ринкова вартість відчужуваного майна становить 1 367 235,60 грн з ПДВ.
Підпунктом 1.1.5. Попереднього договору сторони встановили, що оплата здійснюється шляхом авансового платежу в розмірі 1 357 235 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання та укладання цього договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок у банківській установі, реквізити якого вказані в цьому договору. Залишок продажної вартості майна за основним договором в розмірі 10 000,60 грн, в тому числі ПДВ 1 666,77 грн сплачуються покупцем продавцю протягом трьох банківських днів з моменту укладення та підписання основного договору. Передача рухомого майна здійснюється протягом одного робочого дня з моменту повного розрахунку за основним договором шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі.
На виконання вище вказаного попереднього договору від 04.09.2017 ТОВ "Машлізинг-Плюс" сплатило ПрАТ "Криворіжаглобуд" 1 367 235,60 грн. за 44 одиниці техніки згідно платіжних доручень № 116 від 05.09.2017, № 141 від 13.09.2017, № 150 від 15.09.2017 (а.с.185-187, т.1).
Згідно умов попереднього договору купівлі-продажу, 08.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машлізинг-Плюс" (покупець, Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд" (продавець, Відповідач-1) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кірієнко І.М. за № 1665 (далі - Договір) (а.с.11, т.1)).
За цим Договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупця транспортний засіб марки CHEVROLET, модель EPICA LF69K, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) VIN-Y6DLF69KE9B140879 KL1LF69KE9B140879, тип Легковий-седан-В, реєстраційний номер AE8251CM, а Покупець зобов'язується прийняти Автомобіль і сплатити за нього зазначену в Договорі грошову суму (п.1.1 договору).
Згідно п. 1.2 Договору автомобіль, зазначений в пункті 1.1. договору, належить Продавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК 819946, виданого 31.05.2012 року Криворізьким ВРЕР УДАІ МВС України в Дніпропетровській області.
Відповідно до п. 1.3 Договору, продавець стверджує, що на момент укладення договору вказаний автомобіль не перебуває під арештом чи забороною, він не заставлений, у податковій заставі не перебуває. Треті особи не мають право на автомобіль.
Під забороною відчуження (арештом) згідно з витягом, виданого з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08.09.2017, цей автомобіль не перебуває.
В п. 2.1 Договору сторони встановили, що продаж автомобіля за домовленістю сторін здійснюється за 14 826, 53 грн., в тому числі ПДВ, з яких сума в розмірі 14 826, 53 грн. сплачена в безготівковій формі в повному обсязі Покупцем продавцю 04.09.2017 згідно Попереднього договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рисіною С.В. за реєстровим № 2551 від 04.09.2017 (а.с.179-184, т.1).
Отже, договір з боку Позивача виконаний у повному обсязі, вартість спірного автомобіля сплачена Відповідачу-1 у повному обсязі.
Відповідно до звіту з експертної грошової оцінки складеного станом на 10.05.2017 року ТОВ "Центр техніко-економічних і соціальних досліджень" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16413/14, виданий Фондом Державного майна України 14.05.2014) ринкова вартість автомобіля становить 14826, 53 грн. (п. 2.2 договору).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що цей Договір вступає в дію з дати його підписання Сторонами на нотаріальному договорі до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
08.09.2017 між сторонами підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого ПрАТ "Криворіжаглобуд" передало, а ТОВ "Машлізинг-Плюс" прийняло на території виробничої бази за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, 7 наступні об'єкти: транспортний засіб марки CHEVROLET, модель EPICA LF69K, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) VIN-Y6DLF69KE9B140879 KL1LF69KE9B140879, тип Легковий-седан-В, вартість якого складає 14 826, 53 грн. (т.1, а.с.12).
Наказом Позивача № 15/09 від 15.09.2017 викуплену автотехніку взято на бухгалтерський облік підприємства (а.с.188-192, т.1).
20.11.2017 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим Ігорем В"ячеславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55205956 щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі № 904/8600/17 стосовно стягнення з ПрАТ "Криворіжаглобуд" (відповідача-1) на користь ТОВ "Техноімпульс" (третьої особи із самостійними вимогами) заборгованості у розмірі 116 827,67 грн. (а.с.25, т.1).
19.12.2017 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. в межах виконавчого провадження № 55205956 винесено постанову про опис та арешт майна боржника - ПрАТ "Криворіаглобуд", за якою накладено арешт на автомобіль, що належить Позивачу на праві власності за Договором купівлі-продажу від 08.09.2017 (а.с.31-32, т.1).
Невиконання ПрАТ "Криворіжаглобуд", як попереднім власником, обов'язку щодо зняття спірного автомобіля з обліку в територіальному сервісному центрі МВС України та винесення приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. постанови про опис та арешт майна від 19.12.2017, за якою накладено арешт на автомобіль, який придбаний Позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2017, що свідчить про не визнання права власності ТОВ "Машлізинг-Плюс" на спірний автомобіль, а тому такими, що порушують права та інтереси останнього щодо вільного володіння, користування та розпорядження його власністю, і стали підставою звернення Позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Позивач просить визнати за ним право власності на автомобіль, виключити вказане майно з опису та зняти з нього арешт.
В свою чергу, як вже зазначалось вище, до господарського суду із самостійною позовною заявою звернулась третя особа - ТОВ "Техноімпульс", в якій просить суд визнати недійсним вказаний вище правочин (договір купівлі-продажу від 08.09.2017), у зв'язку з його фіктивністю, оскільки, на думку заявника, ТОВ "Машлізинг-Плюс" та ПрАТ "Криворіжаглобуд" своїми діями намагаються уникнути відповідальності за порушення господарських зобов'язань ПрАТ "Криворіжаглобуд", а також перешкоджають своїми діями виконанню приватним виконавцем Щигарцевим І.В. рішення господарського суду у справі № 904/8600/17.
В обґрунтування фіктивності правочину, ТОВ "Техноімпульс" посилається на те, що на момент укладення оспорюваного правочину, а саме 04.09.2017, набрало законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7256/17 про стягнення з ПрАТ "Криворіжаглобуд" заборгованості на користь ПП "Агромир", втім, незважаючи на вказане рішення, сторонами було укладено оспорюваний правочин. При цьому в матеріалах виконавчого провадження № 55205956 наявний висновок суб'єкта оціночної діяльності, відповідно до якого спірне рухоме майно оцінено в 163 000 грн., в той час, як його продаж на підставі оспорюваного правочину здійснено за заниженою вартістю, - 14 826, 53 грн.
Також заявник вказує на те, що спірний автомобіль не було знято з обліку та фактично він продовжує знаходитись у ПрАТ "Криворіжаглобуд", підтвердженням чого є акт від 19.12.2017, складений приватним виконавцем Щигарцевим І.В. в межах виконавчого провадження № 55205956.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Машлізинг-Плюс" суд першої інстанції виходив із того, що, накладаючи арешт на автомобіль, який законно вибув, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.09.2017, із власності ПрАТ "Криворіжаглобуд" приватний виконавець фактично оспорив право власності Позивача, яке підлягає захисту та визнанню в судовому порядку; крім того, накладення арешту на майно, що не належить боржнику, суперечить вимогам законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог третьої особи, суд першої інстанції виходив із того, що правочин на виконання якого були вчинені певні дії не може вважатись фіктивним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.
Отже, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України "Про дорожній рух" та Порядку № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 3 ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно ч. 4 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.09.2018 ТОВ "Машлізинг-Плюс", як покупцем, та ПрАТ "Криворіжаглобуд", як продавцем, укладено Попередній договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С.В., та за умовами якого останні домовились про купівлю-продаж рухомого майна, в тому числі спірного автомобіля, з умовою укладення Основного договору до 15 жовтня 2017 (т.1 а.с.179-183).
Вказаним договором визначені умови оплати шляхом авансового платежу в розмірі 1 357 235 грн. (в тому числі й за спірний автомобіль вартістю 14826, 53 грн.) протягом 5 банківських днів з моменту підписання та укладання цього договору (п.п.1.1.5).
На виконання Попереднього договору Позивач перерахував на рахунок Відповідача-1 грошові кошти на загальну суму 1 367 235, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1, а.с. 185-187).
В подальшому, 08.09.2017, з дотриманням строку, визначеного попереднім договором, сторонами укладений основний договір купівлі-продажу, який також посвідчений нотаріально та на виконання якого Відповідач-1 передав Позивачу спірний автомобіль, що підтверджено сторонами підписанням акту прийому-передачі від 08.09.2017.
Отже, з урахуванням викладеного, право власності на автомобіль марки CHEVROLET, модель EPICA LF69K, 2008 року випуску, VIN-Y6DLF69KE9B140879, реєстраційний номер AE8251CM, у ТОВ "Машлізинг-Плюс" виникло саме з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 08.09.2017.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту (постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").
Тобто нормами чинного законодавства нерозривно пов'язано звернення особи до суду з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.
Як вже зазначалось вище, відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В'ячеславовича від 20.11.2017 відкрито виконавче провадження № 55205956 щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі № 904/8600/17 стосовно стягнення з ПрАТ "Криворіжаглобуд" (відповідача-1) на користь ТОВ "Техноімпульс" (третьої особи із самостійними вимогами) заборгованості у розмірі 116 827,67 грн. (а.с.25, т.1).
Згідно постанови цього ж виконавця від 19.12.2017, в межах виконавчого провадження № 55205956, де боржником є попередній власник автомобілю, спірний автомобіль описано та накладено на нього арешт (т.1, а.с.31-32).
Враховуючи, що на момент винесення приватним виконавцем постанови про опис та арешт майна - 19.12.2017, власником автомобіля марки CHEVROLET, модель EPICA LF69K, 2008 року випуску, VIN-Y6DLF69KE9B140879, реєстраційний номер AE8251CM, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 08.09.2017, був Позивач, тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовну вимогу щодо визнання за Позивачем права власності на спірний автомобіль та про виключення спірного майна з опису й зняття з нього арешту.
З урахуванням викладеного, не приймаються доводи третьої особи (скаржника) про залучення до справи неналежного Відповідача (оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції було з'ясовано, що саме територіальний сервісний центр МВС України відмовив Позивачу у реєстрації транспортного засобу), необхідності залучення сервісного центру МВС, як відповідача у цій справі, оскільки Позивачем заявлені вимоги про визнання права власності та пов"язані з ними вимоги про виключення майна з опису та зняття арешту з цього майна, а не оспорення дій сервісного центру.
Також колегією суддів не приймаються доводи скарги про порушення судом першої інстанції, під час розгляду справи, ст.20 ГПК України стосовно підсудності спору, виходячи із заявлених позовних вимог та в силу положень п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарські суду розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно та ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" за якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Стосовно посилань апелянта на невірне трактування судом першої інстанції ст.34 Закону України "Про дорожній рух" колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Пунктом 8 Порядку № 1388 встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідно до зазначених норм права не встановлюється пов'язаність моменту реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього. Відповідно до зазначених норм визначені обов'язки продавців та покупців транспортних засобів щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу, тобто, належного оформлення користування транспортним засобом новим власником.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що Відповідачем-1 були здійснені необхідні дії для зняття з реєстрації транспортного засобу, але з вини Відповідача-2 (в зв"язку з накладення арешту на вказане майно) вказані дії не завершені.
Щодо позовної заяви ТОВ "Техноімпульс" колегія суддів зазначає наступне.
26.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки CHEVROLET EPICA, д.н.з. AE8251CM, VIN-Y6DLF69KE9B140879 від 08.09.2017, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машлізинг-Плюс" та Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд", з підстав фіктивності згаданого правочину.
Позовна заява обґрунтована навмисними діями ТОВ "Машлізинг-Плюс" та ТОВ "Криворіжаглобуд" щодо укладення договору купівлі-продажу від 08.09.2017, без наміру створення правових наслідків обумовлених правочином, з метою ухилення Відповідача-1 від виконання своїх зобов"язань перед кредиторами та перешкоджання виконанню рішень господарського суду у справах № 904/8600/17, № 904/7256/17.
В обґрунтування фіктивності правочину, ТОВ "Техноумпульс" посилається на те, що на момент укладення оспорюваного правочину, а саме, 04.09.2017 набрало законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7256/17 про стягнення з ПрАТ "Криворіжаглобуд" заборгованості на користь ПП "Агромир", але, не зважаючи на вказане рішення сторонами було укладено оспорюваний правочин. При цьому в матеріалах виконавчого провадження № 55205956 наявний висновок суб'єкта оціночної діяльності, відповідно до якого спірне рухоме майно оцінено в 163 000 грн., в той час, як його продаж на підставі оспорюваного правочину здійснено за заниженою вартістю, а саме, за 14 826, 53 грн.
Крім того, вказаний автомобіль не було знято з обліку та фактично він продовжує знаходитись у ПрАТ "Криворіжаглобуд", в підтвердження чого ТОВ "Техноімпульс" посилається на акт від 19.12.2017 р., складений приватним виконавцем Щигарцевим І.В. в рамках виконавчого провадження № 55205956.
Господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні вказаної позовної заяви з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналізуючи вказану норму слід зазначити, що особа має право на захист власного порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
ТОВ "Техноімпульс" доказів, в розумінні ст.ст.77, 78, 91 ГПК України, які б свідчили про порушення в момент укладення оспорюваного правочину його прав та законних інтересів, суду надано не було.
Посилання заявника на виконавче провадження № 55205956, в межах якого виконується наказ про стягнення з ПрАТ "Криворіжаглобуд" на користь ТОВ "Техноімпульс" заборгованості, яка може бути погашена за рахунок спірного автомобіля та який був відчужений на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2017, таким доказом бути не може, оскільки оспорюваний правочин укладений та нотаріально посвідчений 08.09.2017, в той час як виконавче провадження № 55205956 відкрито лише 20.11.2017, а наказ, за яким здійснюється стягнення, Господарським судом виданий 31.10.2017.
Статтею 234 Цивільного кодексу України регламентовано, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними (наприклад, укладення громадянином договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації), або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
В п. 24 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (яка є чиною) роз'яснено, що фіктивний правочин (ст. 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Аналізуючи правовідносини сторін, спірний договір, колегія суддів зазначає, що зміст умов договору не суперечить положенням законодавства, правочин укладено в письмовій формі, сторони на момент укладення угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було спрямоване на укладення договору та настання реальних наслідків, тому відсутні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу від 08.09.2017 недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
При цьому третьою особою не надано належних доказів щодо укладення фіктивної угоди, доведення наявності умислу в обох сторін правочину. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, на виконання вказаного правочину була здійснена оплата грошових коштів Позивачем, між сторонами підписано акт приймання-передачі майна (автотехніки), тобто правочин виконаний сторонами, що виключає визнання вказаного правочину недійсним в силу положень ст.234 ЦК України.
За цих обставин не приймаються доводи апелянта стосовно не приділення судом першої інстанції належної уваги наявності умислу у позивача та відповідача-1 на укладення фіктивного договору купівлі-продажу, оскільки доказів наявності умислу в обох сторін правочину заявником суду не надано.
Стосовно доводів скаржника про укладення договору за суттєво заниженою вартістю майна, відчуження всього майна на користь позивача в один календарний день, то вони не приймаються колегією суддів з урахуванням положень ст.ст.6, 627 ЦК України про вільність сторін в укладенні договору, у визначенні умов договору, виборі контрагента.
Враховуючи, що первісний позов містить одну майнову вимогу, вартість майна за якою оцінено позивачем у 14 826,53 грн., тобто оплаті підлягала мінімальна ставка судового збору за майновими вимогами (1600 грн) та немайнову вимогу про виключення майна з опису та зняття арешту (накладених однією постановою приватного виконавця); Позивачем при зверненні з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн. за платіжним доручення № 22 від 28.12.2017 (а.с.9, т.1) та здійснено доплату судового збору у розмірі 3200 грн. за платіжним дорученням № 33 від 12.01.2018 (за дві позовні вимоги немайнового характеру (а.с.20, т.1)), отже, Позивачем здійснено переплату судового збору в розмірі 1600 грн. за платіжним дорученням № 33 від 12.01.2018 (за позовну вимогу немайнового характеру), таким чином, за наявності відповідного клопотання, поданого до суду першої інстанції, останній має право на повернення надмірно сплаченої суми судового збору із бюджету (ст.7 Закону України "Про судовий збір"). Як таке саме право на повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2400 грн. за подання апеляційної скарги має ТОВ "Техноімпульс", при поданні відповідного клопотання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду та додаткового рішення - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Стосовно поданих апелянтом 13.08.2018 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду додаткових пояснень, в яких ТОВ "Техноімпульс" вказало на те, що рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в межах справи про банкрутство Відповідача-1 - ПрАТ "Криворіжаглобуд" № 904/2394/18 слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.
У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.
Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Отже, з аналізу вказаних норм права колегія суддів зазначає, що позовні заяви з вимогами до боржника приймаються судом та розглядаються в порядку позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
Згідно з матеріалами цієї справи позовну заяву Позивачем подано 03.01.2018, рішення у справі винесено 25.04.2018.
За інформацією програми "Діловодство спеціалізованого суду" Приватне підприємство "Агромир" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" 05.06.2018; вказану заяву прийнято судом першої інстанції до розгляду ухвалою від 11.06.2018.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2018 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Криворіжаглобуд"; визнано грошові вимоги Приватного підприємства "Агромир" в загальній сумі 6 465 029,93 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника до 31.10.2018; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бакуліна І.С.; призначено попереднє судове засідання на 26.09.2018; зобов'язано розпорядника майна повідомити суди (загальні, господарські та адміністративні), які розглядають позовні вимоги конкурсних кредиторів про опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, тощо.
19.07.2018 на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду, м. Київ розміщено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд", 50026, м. Кривий Ріг, пр.Південний, 1а, код ЄДРПОУ 01238979; введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна.
За приписами ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
- боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
З матеріалів цієї справи вбачається, що ТОВ "Техноімпульс", як кредитор ПрАТ "Криворіжаглобуд", має право, відповідно до ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскаржити, саме в межах справи про банкрутство Відповідача-1, як попередній від 04.09.2017, так і основний договір купівлі-продажу від 08.09.2017, укладений між Позивачем і Відповідачем-1 - сторонами у цій справі.
Втім, розгляд позовної заяви ТОВ "Машлізинг-Плюс", із винесенням відповідного рішення у цій справі, був здійснений до офіційного оприлюднення оголошення про визнання Відповідача-1 банкрутом, тому підстави для скасування рішення у справі № 904/19/18 та передання її для спільного розгляду зі справою № 904/2394/18 (про банкрутство ПрАТ "Кривріжаглобуд") - відсутні.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги доводи, викладені апелянтом у додаткових поясненнях.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283, 287 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс", м.Кривий Ріг - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 року у справі № 904/19/18 - залишити без змін.
Судові витрати по справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс", м.Кривий Ріг за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.08.2018 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін