Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1844/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
без виклику представників сторін
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912;
до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», 61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289;
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 22 061,38 грн.
Суть спору:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега - Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 22 061,38 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.08.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТОВ «Блюм Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № 238 а6ц, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Shoda Octavia (д.р.н. НОМЕР_1). 06.09.2016 в м. Харкові сталось дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Skoda Octavia та автомобіля ВАЗ - 21723 (д.р.н. НОМЕР_2), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Skoda Octavia (д.р.н. НОМЕР_1). Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2171579 та умов договору страхування розмір страхового відшкодування склав 24061, 38 грн., яке позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу. Посилаючись на положення ст. 993, 1166, 1188 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач вказує, що до нього в порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Skoda Octavia (д.р.н. НОМЕР_1), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 - за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ - 21723 (д.р.н. НОМЕР_2) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПАТ "СК "Мега-Гарант" (поліс № АЕ/9972583 ). За таких обставин до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 22061, 38 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та на підставі ч. 4 ст. 250 ГПК України встановлено строк 30 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Позивачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2018 відмовлено в клопотанні про поновлення строку для подання відзиву, відзив на позовну заяву (вх. № 23172 від 10.08.2018) залишено без розгляду та спір вирішено розглядати за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
03.08.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТОВ «Блюм Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № 238 а6ц, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Shoda Octavia (д.р.н. НОМЕР_1) (арк. справи 24-30).
06.09.2016 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Skoda Octavia та автомобіля ВАЗ - 21723 (д.р.н. НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_1, цивільно - правова відповідальність якого застрахована в АТ "Страхова компанія "Мега-гарант".
Учасники вказаної дорожньо-транспортної пригоди склали повідомлення про ДТП (європротокол), згідно з яким дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_1 - водія автомобіля ВАЗ - 21723 (д.р.н. НОМЕР_2) (арк. справи 15).
В результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у AT "Страхова компанія "АХА Страхування" транспортний засіб Shoda Octavia (д.р.н. НОМЕР_1).
Загальна вартість запчастин та ремонтних робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля Shoda Octavia (д.р.н. НОМЕР_1), в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку - фактури № АХ0-11295 від 14.09.2016 становить 24061, 38 грн. (акр. справи 18).
Згідно з ремонтною калькуляцією № 1.003.16.0 від 17.10.2016 загальна сума ремонту автомобіля Shoda Octavia (д.р.н. НОМЕР_1) становить 24061, 38 грн. (арк. справи 20-21).
За страховим випадком (ДТП) позивачем складено страховий акт № АХА2171579 від 25.10.2016 за договором страхування № 238а6ц від 03.08.2017 на суму 24061, 38 грн. (арк. справи 16).
Відповідно до платіжного доручення № 277 298 від 26.10.2016 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 24061, 38 грн. (арк. справи 14).
Відповідно до лімітів полісу АТ "Страхова компанія "Мега-гарант" № АЕ/9972583 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 100000, 00 грн., розмір франшизи становить 2000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач зазначає, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 22061, 38 грн. (сума боргу у розмірі 24061, 38 грн. - франшиза у розмірі 2000, 00 грн.).
18.01.2017 для врегулювання спору в досудовому порядку Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № СУ/003329/3 (арк. справи 12). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказану заяву відповідач отримав 23.01.2017, про що свідчить відмітка про одержання(арк. справи 12).
Разом з тим, позивач наголошує, що на час звернення до суду з даною позовною заявою, страхове відшкодування на користь позивача відповідачем сплачено не було.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Грошові кошти в розмірі 24061, 38 грн. були перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 277 298 від 26.10.2017, а отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, саме в межах суми 24061, 38 грн.
З матеріалів справи вбачається, що приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами ч. 3 ст. 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом, згідно з положеннями ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями ст. 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено ст. 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 19 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 910/3650/16 та у справі № 910/32969/15).
Крім того, згідно з абц. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.
За наведених обставин у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100000,00 грн.) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та без врахування, у даному випадку, податку на додану вартість.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15).
Відповідно до ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ремонтна калькуляція № 1.003.16.0 від 17.10.2016, страховий акт № АХА2171579 від 25.10.2016 та платіжне доручення № 277 298 від 26.10.2016 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
При вирішенні спорів, які виникають з правовідносин по виплаті страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у випадку оформлення учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без інформування відповідного підрозділу Національної поліції України про її настання, суд повинен самостійно, на підставі визначених в такому повідомленні даних (в т.ч. схеми дорожньо-транспортної пригоди), визначити особу, відповідальну за заподіяння шкоди.
Відповідно до повідомлення про ДТП (європротокол) дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_1 - водія автомобіля ВАЗ - 21723 (д.р.н. НОМЕР_2).
Судом встановлено, що Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду підписане обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди та заповнено у відповідності з Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка затверджена Протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 та погоджена Начальником управління державної автомобільної інспекції МВС України.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що учасники ДТП скористались своїм правом не звертатись до відповідного підрозділу МВС України та самостійно погодили складення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому визначили, що ОСОБА_1, як водій застрахованого у відповідача транспортного засобу, є особою, внаслідок дій якої трапилось зіткнення автомобілів.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував доводи позивача, вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 22061, 38 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762, 00 грн. покладає на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» (61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912, п/р 26503253730300 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 22061, 38 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текс рішення складено та підписано 20.08.2018.
Суддя Н.А. Новікова