662/650/18
2/662/344/2018
14 серпня 2018 року Новотроїцький районний суд
Херсонської області
в складі головуючого судді Решетова В. В.
секретар судового засідання - Сушко Н.І.
за участі представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "ОСОБА_4 ОСОБА_5" про стягнення матеріальної шкоди, -
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що працівники банку ОСОБА_5 та ОСОБА_6, під час виконання своїх трудових обов'язків, заволоділи її грошовим вкладом в сумі 10000 гривень, які вона передала зазначеним працівникам у Новотроїцькому відділенні банку. Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року зазначені працівники були визнанні винними у вчиненні ряду злочинів передбачених ч.5 ст. 191 КК України, в тому числі і по епізоду заволодіння коштами ОСОБА_3, даним вироком із засуджених на користь останньої стягнуто 10000 грн.
Посилаючись на те, що матеріальну шкоду їй завдано незаконними діями працівника банку при виконанні ним своїх службових обов'язків, на підставі статей 22, 1166, 1172, 1192 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача зазначену шкоду з урахуванням інфляційних втрат з лютого 2007 року по березень 2018 року у розмірі 32655 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач пропустив строк позовної давності, позивачем не надано доказів, що шкоду ОСОБА_7 завдано під час виконання трудових відносин, крім того, відсутня правова підстава для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за спричинення позадоговірної шкоди.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі Zolotas проти Греції (N 2) Європейський суд з прав людини зазначив, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, N 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року)".
Незаконне привласнення працівником банку коштів, які належать ОСОБА_3 на праві власності, порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж Протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).
Цей же принцип закріплено у статті 41 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 визнано винними та засуджено за ч.5 ст.191 КК України, а саме за те, що працівники банку ОСОБА_5 та ОСОБА_6, під час виконання своїх трудових обов'язків, заволоділи грошовим вкладом ОСОБА_3 в сумі 10000 гривень, які вона передала зазначеним працівникам у Новотроїцькому відділенні банку. Отримані незаконно кошти сумі 10000 грн., привласнили і використали на власний розсуд., чим спричинили позивачці шкоду на суму 10000 грн.. На момент розгляду справи вказана шкода відшкодована, що підтверджується платіжним дорученням №713593437 від 14.03.2018 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У ч.1 ст. 1172 ЦК України зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі.
Положеннями статей 22, 1192 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Аналізуючи зміст главі 13 ЦК України, яка визначає зміст та поняття речей та майна, суд приходить до висновку, що гроші також є майном. Реальна вартість грошей може визначатися їх купівельної спроможністю в певний момент часу. Суд погоджується з доводами позивача, що купівельна спроможність втрачених позивачем коштів на момент розгляду справи значно знизилась в порівнянні з 2007 роком, коли позивачка була позбавлений свого майна внаслідок його розтрати працівниками банку, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги ч.2 ст.1192 ЦК України, з відповідача на користь позивачки мають бути стягнуті і інфляційні втрати, але в меншій сумі ніж просив позивач, в сумі 32050 грн.(за період з грудня 2007 року по лютий 2018 року на момент розгляду справи апеляційним судом).
При цьому, враховуючи необхідність стягнення реальної вартості грошей, суд враховує математичну помилку допущену позивачем та стягнення на його користь меншої суми від математично обґрунтованої за Ухвалою Апеляційного суд Херсонської області від 01.03.2007 року №662/547/15 від 01.02.2018 року за період з 2007 року по 01 квітня 2015 року, яка склала 20280 грн.
Як вбачається з розрахунку позивача загальний розмір шкоди з урахуванням інфляції за період з грудня 2007 року по січень 2018 року складає 52330 грн. Віднявши від цієї суми стягнуту за ухвалою Апеляційного суду Херсонської області суму 20280 грн., отримаємо 32050 грн., які складають дійсну вартість недоотриманих (недотягнених з урахуванням математичної помилки) коштів за період з грудня 2007 року по 01 квітня 2015 року та не отриманих коштів за період з 02 квітня 2015 року по дату розгляду справи ухвали Апеляційного суду від 01.02.2018 року, що складає загалом 32050 грн.
Заперечення представника відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що строк позовної давності відповідно до вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України переривався поданням позову в межах кримінального провадження. Враховуючи, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили 22 липня 2014 року, встановлено осіб які порушили право позивача, а також факт звернення позивача з позовом до відповідача, який вирішено ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 01.02.2018 року №662/547/15-ц, суд вважає, що початок перебігу позовної давності необхідно рахувати саме з моменту набрання вироком законної сили, у зв'язку з чим, вказаний строк не є пропущеним.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи, що позов задоволено частково, а позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 704 грн. має бути стягнуто з відповідача.
На підставі ст.ст.12, 22, 1166, 1172, 1192 ЦК України, ст.28 КПК України (ред.1960 р.), керуючись ст.ст. 12, 76,77,81,82, 259, 263, 265-268 ЦПК України , суд -
Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "ОСОБА_4 ОСОБА_5" про стягнення матеріальної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "ОСОБА_4 ОСОБА_5" на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 32050 грн. (тридцять дві тисячі п'ятдесят гривень).
Стягнути з Акціонерного товариства "ОСОБА_4 ОСОБА_5" на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Решетов