Справа №:755/15111/15-к
1-кп/755/193/18
м. Київ "13" серпня 2018 р.
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;
Дніпровським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 .
У зв'язку з закінченням строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд поставив на обговорення учасників судового розгляду питання доцільності продовження строку тримання під вартою до закінчення розгляду кримінального провадження.
Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.
Вислухавши думку обвинуваченого та захисника, які заперечували проти продовження процесуального строку тримання під вартою, та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд прийшов до наступного:
відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких, відповідно до ст. 12 КК України. Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, на даний час існують ризики того, що знаходячись на волі обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 відсутні.
Крім того, суд враховує такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність чи відсутність у обвинуваченого родини й утриманців, постійного місця роботи, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, наявність судимостей.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 199, 331 КПК України, -
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції Українистроком на 60 днів, тобто до 11 жовтня 2018 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя