Справа № 344/9711/18
Провадження № 22-ц/779/1019/2018
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.
ОСОБА_1 ОСОБА_2
16 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,
секретарів Бойчука Л.М. та Возняк В.Д.,
з участю ОСОБА_3 та представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договорів удаваними та визнання майна особистою приватною власністю за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену у складі судді Антоняка Т.М. 06 липня 2018 року в м. Івано-Франківську,
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Постановлено для забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договорів удаваними та визнання майна особистою приватною власністю накласти арешт та заборонити відчужувати майно, що є предметом спору:
- квартиру АДРЕСА_1;
- нежитлове приміщення №235 загальною площею 18,8 кв.м. по вул. Галицькій,43б в місті Івано-Франківську;
- домоволодіння №1 в селі Чукалівка, по вул. Польовій, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської області;
- домоволодіння № 49б в селі Микитинці по вул. Декабристів, міста Івано-Франківська;
- нежитлове приміщення №5 в будинку відпочинку №160д загальною площею 54 кв.м. в місті Яремче, с.Поляниця, участок Вишні, Івано-Франківської області;
- квартиру №203 загальною площею 56,90 кв.м. по вул. Дніпровській Набережній,19а в місті Києві;
- нежитлове підвальне приміщення загальною площею 21,3 кв.м. по вул. Чорновола,4 в місті Івано-Франківську;
- квартиру №57а по вул. Г.Мазепи,35, загальною площею, 57,7 кв.м. в місті Івано-Франківську;
- квартиру 260, загальною площею 34,7 кв.м., по вул. Побутовій,4, в місті Івано-Франківську.
У апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність ухвали суду.
Апелянт вказує на те, що ОСОБА_3 у заяві про забезпечення позову не зазначив пропозиції щодо зустрічного забезпечення і відповідно суд в ухвалі про забезпечення позову не вирішив питання зустрічного забезпечення.
При цьому судом не враховано положень ч.1 ст.151 ЦПК про те, що заява про забезпечення позову повинна містити, крім іншого, пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вартості арештованого майна, що позбавляє можливості дотримання умов визначення співмірності заходу забезпечення позову заявленим вимогам.
ОСОБА_4 також вказує на те, що суд не дав оцінки обґрунтованості заяви про забезпечення позову та не врахував інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосування відповідних заходів.
Судом не враховано роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" про те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Апелянт також вказує на те, що позовна заява ОСОБА_3 про визнання договорів удаваними та визнання майна особистою приватною власністю подана 04.07.2018 року та системою автоматизованого розподілу визначено суддю Татарінову О.А., однак заява про забезпечення позову від 05.07.2018 року в порушення ст. 33 ЦПК розглянута суддею Антоняком Т.М. 06.07.2018 року.
Просить ухвалу суду скасувати.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Представники ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.
ОСОБА_3 та його представник апеляційну скаргу не визнали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем докази свідчать про відчуження одного зі спірних об'єктів та погодження відповідачкою з податковими органами обтяження трьох спірних об'єктів, а тому забезпечення позову сприятиме виконанню можливого рішення про задоволення позову.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.
Встановлено, що 04 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання договорів удаваними та визнання майна особистою приватною власністю, посилаючись на те, зазначене майно придбавав за власні кошти, однак оформляв придбану нерухомість на ім'я відповідачки, з якою вони разом працювали і з якою була усна домовленість, що у разі необхідності вона переоформить майно на його ім'я.
Просив - визнати недійсним договір на дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_2 а в м. Івано-Франківську та недійсним свідоцтво від 05.11.2004 року про право власності на вказану квартиру на ім'я ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності;
- недійсним договір на дольову участь у будівництві нежитлового приміщення №235 по вул. Галицькій,43б в місті Івано-Франківську та скасувати державну реєстрацію права власності;
- визнати недійсним договір від 10.02.2017 року купівлі-продажу домоволодіння № 49б в селі Микитинці по вул. Декабристів, міста Івано-Франківська та скасувати держану реєстрацію права власності;
- визнати недійсним договір від 20.10.2010 року купівлі-продажу нежитлового приміщення №5 в будинку відпочинку №160д в місті Яремче, с. Поляниця, участок Вишні, Івано-Франківської області та скасувати державну реєстрацію права власності;
- визнати недійсним договір від 30.03.2012 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та скасувати державну реєстрацію права власності;
- визнати недійсним договір від 28.03.2013 року купівлі-продажу нежитлового підвальне приміщення по вул. Чорновола,4 в місті Івано-Франківську та скасувати державну реєстрацію права власності;
- визнати недійсним договір від 25.04.2017 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності.
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння №1 в селі Чукалівка, по вул. Польовій, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської області та скасувати державну реєстрацію права власності;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 18.11.2014 року на квартиру №57а по вул. Г.Мазепи, 35 в м. Івано-Франківську та скасувати державну реєстрацію права власності.
Також ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, а саме, про накладення арешту на зазначене майно та заборону його відчуження, посилаючись на те, що після звернення до ОСОБА_4 з вимогою про повернення майна остання відчужила приміщення по вул. Побутовій, а щодо домоволодіння в с. Микитинці, приміщення будинку відпочинку в с. Поляниця та приміщення по вул. Чорновола погоджує з податковими органами його обтяження на погашення податкового боргу.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст.150 ЦПК позов забезпечується зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання та ін.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
А тому при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22.12.2006 р. у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, в разі звернення сторони з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач послався на те, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про захист порушених його прав власника, а тому слід вжити невідкладних заходів забезпечення позову.
Разом з тим, на момент пред'явлення позову ОСОБА_3 не подав жодних доказів обґрунтованості заявлених вимог.
Встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 27.06.2018 року, власником спірних об'єктів, крім квартири загальною площею 34,7 АДРЕСА_5, є ОСОБА_4
Вказану квартиру ОСОБА_4 відчужила за договором купівлі-продажу від 24 квітня 2017 року, тобто ще задовго до пред'явлення позову.
Доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 вчинила дії щодо відчуження частини спірного майна, зокрема передала в податкову заставу нежитлове приміщення в м. Яремче с. Поляниця участок Вишні, нежитлове приміщення загальною площею 21,3 кв.м. по вул. Чорновола в м. Івано-Франківську та домоволодіння в с. Микитинці по вул. Декабристів, 49 б, є безпідставними, оскільки майно платника податків передається у податкову заставу контролюючим органом з метою забезпечення виконання платником податків обов'язків, визначених Податковим кодексом, без згоди платника податків.
Крім того, згідно вищезазначеної Інформаційної довідки податкова застава припинена.
Отже, суд першої інстанції не вказав очевидних ознак протиправності оспорюваних угод та дій відповідача, а також не навів ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2
Судді: І.В. Бойчук
ОСОБА_5