Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/796/6076/2018
м. Київ Справа № 754/4909/18
16 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Вербової І.М.
- Волошиної В.М.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Галась І.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним,-
18 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання укладеного між нею та відповідачем 05 листопада 2012 року шлюбного договору, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М., недійсним.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 09 червня 2009 року по 06 листопада 2014 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилися двоє дітей: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. У відповідності до вимог ст. ст. 92-99 Сімейного кодексу України, 05 листопада 2012 року між нею та відповідачем був укладений шлюбний договір, підставою для укладення якого стало питання купівлі квартири у м. Києві, у зв'язку з народження другої дитини - доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка має статус інваліда до 18 років. 17 грудня 2012 року була придбана квартира АДРЕСА_1. При цьому, відповідачем їй була поставлена умова, що купівля квартири відбудеться тільки після підписання нею шлюбного договору, за яким вона не матиме жодних прав на придбану квартиру, а у разі розірвання шлюбу буде змушена звільнити квартиру. Зазначила, що внаслідок ситуації, яка склалася з їх спільними дітьми, вона змушена була піти на умови відповідача, при цьому вона не сподівалась на те, що в майбутньому між нею та відповідачем відбудеться розлучення.
24 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування заяви ОСОБА_3 посилалася на те, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 13 червня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року скасувати та постановити у справі нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказує на те, що спору між сторонами немає тому, що на час звернення до суду з позовом та заявою про забезпечення позову права позивача порушені не були. Зазначає, що квартира АДРЕСА_1, була придбана ним 17 грудня 2012 року за кошти, які були отримані від продажу 07 грудня 2012 року квартири, що належала йому на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Черняк О.В. 29 листопада 2004 року та на час укладення шлюбу була його особистою приватною власністю. Посилається на те, що подання позивачем до суду позовної заяви про визнання шлюбного договору недійсним має штучний характер. Позивачем не надано суду доказів того, що він має наміри та можливості ухилитись або створити перешкоди у виконанні можливого рішення суду. Вважає, що необхідності у накладенні арешту на квартиру для забезпечення позову про визнання шлюбного договору недійсним не було.
17 липня 2018 року ОСОБА_3 поштою направила на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скарг, в якому просить ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 30 травня 2018 року про забезпечення позову залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, так як до вирішення спору існує ризик відчуження відповідачем вказаної квартири. Невжиття вказаного забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду у даній справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?сн;Голос України&quдн; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з&q?ше;явилась, про день та час слухання справи судом повідомлена у встановленому законом порядку, поштою направила на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, а тому колегія суддів вважає можливим задовольнити клопотання та слухати справу у відсутності позивача.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 рокубуло відкрито провадження у справі.
24 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій вона просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2.
Постановляючи ухвалу про застосування заходів забезпечення позову способом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.149, 150 ЦПК України, зазначаючи, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому наявні підстави для накладення арешту на вказану квартиру.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (частина 3 ст. 150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це вжиття заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Їх вжиття гарантує реалізацію позовних вимог у разі їх задоволення і саме по собі не може порушувати права відповідача, оскільки носить тимчасовий характер.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання шлюбного договору недійсним, який зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. та внесено до реєстру під №3328 від 05 листопада 2012 року.
Заяву обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем не було заявлено вимог щодо застосування наслідків недійсності договору, визнання квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, а тому доводи апеляційної скарги про те, що вжиття судом таких заходів забезпечення, як накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, не направлено на забезпечення позову та виконання можливого рішення суд про визнання шлюбного договору недійсним є обгрунтованими.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про необгрунтованість ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову способом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 так як в ухвалі дійсно відсутні висновки суду щодо необхідності вжиття вказаного заходу забезпечення позову, щодо його співмірності заявленим позовним вимогам. Судом лише зазначено, що позивач просить накласти арешт на майно, що опосередковано є предметом спору.
Проте предметом спору у даній справі є шлюбний договір, укладений між сторонами 05 листопада 2012 року, так як позивач оспорює його дійсність.
Враховуючи встановлені обставини справи та надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, при постановленні ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову, накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права - вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, яка визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, колегія суддів вважає, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову способом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року про забезпечення позову скасувати, та постановити нову.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним способом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 серпня 2018 року.
Головуючий: Судді: