1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 14 серпня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року,
за участі: володільця ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_7 , та накладено арешт на: автомобіль «BMW 330 2002», номер кузова НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу Республіки Литви серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 ; довіреність від ОСОБА_9 від 30 травня 2018 року № 1603; страховий поліс № АМ/290420403 на ОСОБА_5 від 03 липня 2018 року; один комплект ключів до автомобіля «BMW 330 2002» д.н. НОМЕР_2 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 , виданого центром 8042; мобільний телефон «Мейзу» IMEI 1: НОМЕР_5 ; 2: НОМЕР_6 із СІМ карткою «Київстар» НОМЕР_7 , належний ОСОБА_10 ; гаманець коричневого із грошовими коштами у сумі 5451 грн., належні ОСОБА_10 ; сумка сірого кольору, належна ОСОБА_5 ; два гаманця чорного та синього кольору, належні ОСОБА_5 ; мобільний телефон «Сони» серійний номер НОМЕР_8 , належний ОСОБА_5 .
Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив, що арешт майна, тимчасово вилученого 12 липня 2018 року під час проведення огляду місця події, має на меті забезпечити докази та виконання слідчих дій у кримінальному провадженні, оскільки останнє підпадає під ознаки ст. 98, п. 1-4 ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто вилучене майно має ознаки речових доказів, прийшов до висновку, що з метою забезпечення збереження речових доказів, клопотання підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року в частині накладення арешту на наступне майно: автомобіль «BMW 330 2002», номер кузова НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу Республіки Литви серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 ; довіреність від ОСОБА_9 від 30 травня 2018 року № 1603; страховий поліс № АМ/290420403 на ОСОБА_5 від 03 липня 2018 року; один комплект ключів до автомобіля «BMW 330 2002» д.н. НОМЕР_2 , та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт належного ОСОБА_5 вказаного майна.
Щодо строку апеляційного оскарження ОСОБА_5 зазначає, що про здійснення розгляду судом вищезазначеного клопотання про накладення арешту, в тому числі, на належне останньому майно, він не повідомлявся, в судовому засіданні участі не брав, належним чином засвідчена копія ухвали на його адресу не направлялась, а про ухвалу слідчого судді йому стало відомо 16 липня 2018 року в органах слідства.
На думку автора апеляційної скарги, судом при постановленні ухвали було порушено норми процесуального права.
Так, ОСОБА_5 стверджує, що в оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на дату вилучення майна, а також на дату подання слідчим клопотання про його арешт, внаслідок чого неможливо встановити, що клопотання було подане протягом встановленого строку.
Додає, що в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вилучені документи та автомобіль, а відтак, на думку автора апеляційної скарги, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів, і слідчим суддею не досліджено наявності об'єктивних обставин вилучення автомобілю разом з правовстановлюючими документами та накладення на нього арешту, не враховано порушення цим заходом сталих життєвих зв'язків, чим завдано останньому об'єктивної шкоди.
Крім того, на думку автора апеляційної скарги, судом порушено норми КПК України в частині дотримання порядку повідомлення останнього як власника майна про розгляд клопотання слідчого про арешт цього майна та в частині не направлення на його адресу копії постановленого судового рішення.
Оскільки дана ухвала оскаржена тільки в частині накладення арешту на автомобіль «BMW 330 2002», свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу; довіреність від ОСОБА_9 на ОСОБА_11 ; страховий поліс № АМ/290420403 на ОСОБА_5 ; один комплект ключів до зазначеного автомобіля,то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення володільця майна на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Матеріали судового провадження не спростовують доводи апеляційної скарги про те, що про здійснення розгляду судом вищезазначеного клопотання про накладення арешту на належне ОСОБА_5 майно, він не повідомлявся, в судовому засіданні участі не брав, належним чином засвідчена копія ухвали на його адресу не направлялась, а про ухвалу слідчого судді йому стало відомо 16 липня 2018 року,а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 12 липня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудовим розслідувань під № 12018100100007569, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12 липня 2018 року, приблизно о 16 год. 50 хв., невстановлена особа, знаходячись біля ст.. метро «Дорогожичі», по вул. Олени Теліги у м. Києві, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоровя, незаконно заволоділа транспортним засобом марки «BMW 330 2002», д.н.з НОМЕР_2 , вартістю 4400 доларів США, який належить ОСОБА_5 .
13 липня 2018 року старший слідчий Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_7 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене 12 липня 2018 року під час огляду місця події, а саме:
- автомобіль «BMW 330 2002», номер кузова НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 ;
- свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу Республіки Литви серії НОМЕР_9 на ім'я ОСОБА_8 ; ,
- довіреність від ОСОБА_9 від 30 травня 2018 року № 1603;
- страховий поліс № АМ/290420403 на ОСОБА_5 від 03 липня 2018 року;
- один комплект ключів до автомобіля «BMW 330 2002» д.н. НОМЕР_2 ;
- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 , виданого центром 8042;
- мобільний телефон «Мейзу» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 ; 2: НОМЕР_6 , із СІМ карткою «Київстар» НОМЕР_7 , належний ОСОБА_10 ;
- гаманець коричневого із грошовими коштами у сумі 5451 грн., належні ОСОБА_10 ;
- сумка сірого кольору, належна ОСОБА_5 ;
- два гаманця чорного та синього кольору, належні ОСОБА_5 ;
- мобільний телефон «Сони» серійний номер НОМЕР_8 , належний ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року зазначене клопотання було задоволено.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12018100100007569, в частині накладення арешту на автомобіль «BMW 330 2002», номер кузова НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу Республіки Литви серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 ; довіреність від ОСОБА_9 від 30 травня 2018 року № 1603; страховий поліс № АМ/290420403 на ОСОБА_5 від 03 липня 2018 року; один комплект ключів до автомобіля «BMW 330 2002» д.н. НОМЕР_2 , слідчий суддя, як вбачається з матеріалів провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що вилучене під час проведення огляду місця події майно підпадає під ознаки ст. 98, п. 1-4 ч. 2 ст. 167 КПК України, та є речовими доказами.
Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване зазначене майно може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме - постановою старшого слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 (а.п. 25). Метою ж арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст. 170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права володільця майна, з потребами кримінального провадження.
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
При цьому, у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13, у разі подання особами, визначеними у ст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв'язку з необґрунтованістю його накладення, судді судів апеляційної інстанції мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання, можуть залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно, особи, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2 ч. 2 ст. 174 КПК), а уже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПК
Що стосується доводів автора апеляційної скарги з приводу того, що в оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на дату вилучення майна, а також на дату подання слідчим клопотання про його арешт, внаслідок чого неможливо встановити, що клопотання було подане протягом встановленого строку, то вони є не переконливими та спростовуються матеріалами судового провадження, з яких вбачається, що вилучення вищевказаного майна відбулося 12 липня 2018 року під час огляду місця події, а з клопотанням про арешт майна орган досудового розслідування звернувся 13 липня цього ж року, тобто у встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Посилання ОСОБА_5 на те, що в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вилучені документи та автомобіль, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів, і слідчим суддею не досліджено наявності об'єктивних обставин вилучення автомобілю разом з правовстановлюючими документами та накладення на нього арешту, не враховано порушення цим заходом сталих життєвих зв'язків, чим завдано останньому об'єктивної шкоди,не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речових доказів від 12 липня 2018 року, відповідно до якої, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовим доказом (а.с. 23).
Посилання власника майна на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення володільця майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів враховує і те, що слідчий суддя застосував найменш обтяжливий захід забезпечення кримінального провадження, оскільки наклав арешт без заборони права користування чи розпорядження вказаним майном.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року, в частині задоволення клопотання старшого слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_7 , та накладення арешту на: автомобіль «BMW 330 2002», номер кузова НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу Республіки Литви серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 ; довіреність від ОСОБА_9 від 30 травня 2018 року № 1603; страховий поліс № АМ/290420403 на ОСОБА_5 від 03 липня 2018 року; один комплект ключів до автомобіля «BMW 330 2002» д.н. НОМЕР_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/4026/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1