Номер справи 220/1874/17
Номер провадження № 2-а/220/19/18
14 серпня 2018 року смт.Велика Новосілка Донецької області
Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Яненко Г.М.
за участю секретаря Черняєвої С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Велика Новосілка Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконними дій щодо відмови у поновленні виплати соціальної допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області визнати незаконними щодо відмови у призначенні соціальної допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії.
Вимоги позивача мотивовано тим, що відсутність за місцем реєстрації була обумовлена об'єктивними обставинами, а тому підстав для відмови у поновленні виплат у відповідача не було.
У своєму відзиві, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на прийняття свого рішення у відповідності до норм чинного законодавства.
Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30 березня 2018 року позов залишено без розгляду.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30 березня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статей 12, 19, 20, 26 Кодексу адміністративного судочинства України зазначений спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у формі спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими статтями 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:
Згідно із копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого 04.02.2000 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
За свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 11.12.2013 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком дитини є ОСОБА_3, громадянин України.
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.08.2017 р. № 0000294877 фактичне місце перебування позивача ОСОБА_1 є АДРЕСА_2.
Як стверджує позивач, у 2013 році органом соціального захисту Старобешевського району Донецької області їй була призначена та виплачувалась допомога при народженні дитини, однак, у зв'язку з проведенням АТО вона була змушена переміститися до Великоновосілківського району Донецької області. Після реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, їй за її заявою, від 17 грудня 2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації була поновлена виплата Державної допомоги для фізичної та матеріальної забезпеченості дитини, що сплачувалася до червня 2015 року.
З 01 липня 2015 року виплата допомоги була припинена.
11.08.2017 року ОСОБА_1, звернулася з заявою про поновлення виплат до Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, яке розглянуло її заяву про призначення допомоги на дитину, і листом № 7432 від 17.10.2017 року повідомило про відмову у призначенні допомоги через те, що із відповідною письмовою завою ОСОБА_1 звернулась після закінчення 12 місячного терміну після припинення виплат.
Неможливість своєчасного звернення позивач пояснила необхідністю догляду за хворими батьками, а відмова органу соціального захисту у призначенні та виплаті допомоги, на думку позивача порушує охоронювані законом права та інтереси дитини, і стала підставою для звернення до суду із позовом про їх захист в судовому порядку.
На підтвердження необхідності догляду за хворими батьками, позивачем надано відповідні медичні документи та письмові пояснення свідків.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке:
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За загальними правилами, до спірних правовідносин застосовують норми законодавства, чинні на час їх виникнення.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Стаття 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлює, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
За пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Така ж сама норма закріплена і статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Тобто, вказаними нормами передбачені обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги.
Виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги; виникнення інших обставин. ( п. 13 Порядку)
Отже зазначеними нормами визначено вичерпний перелік обставин припинення виплати допомоги.
Вирішуючи справу, суд бере до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №3-рп/2016 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац сьомий частини дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, з наступними змінами, згідно з яким виплата допомоги при народженні дитини припиняється «у разі виникнення інших обставин».
Конституційний суд України зазначив, що дискреційні повноваження органу державної влади щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини мають бути однозначно визначені у Законі. Натомість існування в ньому нечітко визначеного переліку підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини і наявність у органів соціального захисту населення таких дискреційних повноважень без визначення їх меж у Законі може призвести до порушення права особи на отримання допомоги при народженні дитини. Законодавче врегулювання підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини, передбачене в абзаці сьомому частини дев'ятої статті 11 Закону, свідчить про недотримання принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, гарантованого частиною першою статті 8 Основного Закону України.
Таким чином, припинення виплати допомоги позивачу відбулось не з підстав передбачених цими нормами.
Підставою для припинення виплати стала відсутність позивача за зареєстрованим місцем проживання.
Відповідно статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Суд також звертає увагу на дотримання принципу верховенства права, який передбачає дотримання, в тому числі вимог, «законності» та «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v.Ukraine), заява № 11932/02, в § 25 зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiyv. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).
В даному випадку втручання у право власності відбулося не на підставі Закону.
Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку для звернення з заявою про поновлення виплати допомоги суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1751 виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою, а саме в разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті отримувача допомоги.
Отже, зазначеним Порядком не передбачено обов'язку особи, яка здійснює догляд за дитиною, звертатись з відповідною заявою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 365).
Цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (п. 2 зазначеного Порядку).
Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування (п. 4 Порядку № 365).
Пунктом 5 Порядку передбачено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України", який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.
За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, до якого додається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.
За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.
Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
Орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства (пп. 6-15 Порядку).
Статтею 6 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Таким чином, для призначення або відмови у призначенні соціальних виплат (допомоги при народженні дитини) необхідно дотримуватись певного порядку, який зазначений вище.
Разом з тим, відповідачем зазначений порядок не дотримано, управлінням не вносилось на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, а відразу прийнято рішення про відмову в поновленні виплати допомоги при народженні дитини, оскільки звернення надійшло після спливу 12 місяців після припинення виплати допомоги.
Доказів на підтвердження іншого суду не представлено.
Враховуючи вищезазначене, відповідач, відмовляючи позивачу у поновленні виплати призначеної допомоги на дитину, діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені відповідним законодавством України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з виплатою щомісячної допомоги за догляду за дитиною за весь період її не виплати, оскільки припинення виплати відбулося за вини відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не погоджується з запереченнями відповідача із зазначених вище підстав і вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення та законності підстав у відмові в виплаті державної допомоги при народженні дитини.
Враховуючи викладене, з метою повного захисту порушеного права позивача та її малолітньої дитини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 640 грн., а оскільки позовні вимоги задоволено, згідно з вимогами ст. 139 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 192, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2).
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області поновити ОСОБА_1 виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), починаючи з 11 серпня 2017 року.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької областіза рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Суддя Г.М.Яненко