Справа № 214/3494/14-ц
6/214/118/18
06 серпня 2018 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
секретар судового засідання - Бєлікова О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку виконання заяву представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2018 року по цивільній справі №214/3494/14-ц за первісною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічною позовною заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» про захист прав споживача, розірвання кредитного договору, -
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним - ОСОБА_3,
від відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним - адвокат ОСОБА_2
Представник заявника (відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним) ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою 12.06.2018 року, в якій просив суд розстрочити виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованості за кредитним договором №131/07-КВ/048 від 26.12.2007 року станом на 12.05.2017 року в загальному розмірі 92 769,22 грн. та судового збору в сумі 1392,80 грн., а загалом 94 162,02 грн. наступним чином: рівними частинами, щомісячно до 10 числа кожного місяця, по 2600 грн. кожен місяць до 10.05.2021 року включно, та в сумі 3162,02 грн. - до 10.06.2021 року. В обґрунтування вимог заяви представник зазначив, що позичальник ОСОБА_1 дійсно уклав з ПАТ «УКРСОЦБАНК» кредитний договір строком дії до 25.12.2022 року, в рахунок виконання якого щомісячно своєчасно вносив платежі. На переконання представника, кредитна заборгованість виникла у зв'язку з неправомірним підвищенням ПАТ «УКРСОЦБАНК» процентної ставки з 13,5% до 20%, що встановлено рішенням суду від 07.03.2018 року. Представник зауважив, що ОСОБА_1 має намір добровільно виплачувати грошові кошти в рахунок виконання судового рішення, однак у зв'язку з наявними у нього фінансовими труднощами не взмозі одразу виплатити всю суму. У ОСОБА_1 відсутні кошти в банках чи будь-яких інших фінансових установах, він є єдиними годувальником сім'ї, адже має на утриманні дружину ОСОБА_5, яка ніде не працює, та двох малолітніх дітей - Давіда, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. В свою чергу, ОСОБА_1 офіційно працює та щомісячно отримує заробітну плату в розмірі приблизно 10 753,99 грн. (за відрахуванням податків та зборів), яка й складає його сімейний бюджет. Із заробітної плати він оплачує комунальні послуги в розмірі приблизно 1300 грн. на місяць, та враховуючи встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб та дітей відповідного віку з його витратами на мінімальні щомісячні потреби, фактично він взмозі виконати судове рішення шляхом здійснення щомісячних виплат по 2600 грн. протягом трьох років до 10.06.2021 року включно.
Заявник та його представник в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими належним чином, що підтверджується розписками про вручення їм повісток, причини неявки суду не відомі.
Представник позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним ОСОБА_3 правом на участь в судовому засіданні не скористався, подавши клопотання про розгляд заяви про розстрочку виконання рішення за його відсутності. Згідно позиції, викладеної в запереченнях, просив в задоволенні заяви відмовити, посилаючись на те, що Законом України «Про виконавче провадження» вже передбачено, що при виконанні судового рішення про стягнення витрат з доходу (заробітку) боржника утримується 20%, що є виправданим із контексту самого закону. Зазначив, що в рахунок обґрунтування підстав для розстрочки виконання рішення суду, ОСОБА_1 та його представником не надано доказів стосовно того, що у нього відсутнє майно або кошти, на які можна було б звернути стягнення при виконанні судового рішення. Надану ОСОБА_1 довідку про розмір його заробітної плати станом на квітень 2018 року просив оцінити критично з огляду на те, що в травні-червні 2018 року після проведення страйків незалежними профспілками ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося значне підвищення заробітної плати, в той час як надана ОСОБА_1 довідка не відображає його реальний фінансовий стан та рівень заробітку.
За даних обставин з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи суд вважає за можливе заяву про розстрочку виконання рішення суду розглянути за відсутності сторін на підставі наявних доказів, оскільки їх неявка в силу ст.435 ЦПК України не перешкоджає цьому.
Суд, дослідивши вимоги заяви, письмові матеріали цивільної справи, враховуючи позицію представника ПАТ «УКРСОЦБАНК», приходить до наступного висновку.
Положеннями ч.1, ч.2 ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба або приватні виконавці як органи примусового виконання зобов'язані прийняти всі необхідні заходи для його виконання.
За змістом ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Зазначена процесуальна норма кореспондується з приписами ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» та пов'язує можливість розстрочення виконання рішення у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять це неможливим у певний строк. Вказаний інститут призначений для захисту інтересів боржника.
У п.10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14 передбачено, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому Верховний Суд України не дає чітких роз'яснень щодо цих підстав, підкреслюючи роль судового розсуду в оцінці цих обставин, що, у свою чергу, не сприяє забезпеченню правильного й однакового застосування відповідного законодавства.
Згідно загальних правових засад, розстрочення передбачає виконання судового рішення протягом певних визначених проміжків часу у відповідних частинах. Строки виконання кожної частки також повинен визначити суд. При цьому необхідно зазначити, що розстрочення можливе при виконанні рішення, яке стосується предметів, які діляться (зокрема, грошей).
Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду від 07.03.2018 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 посилався на те, що ОСОБА_1 має намір добровільно виплачувати грошові кошти в рахунок виконання судового рішення, однак у зв'язку з наявними у нього фінансовими труднощами не взмозі одразу виплатити всю суму. У ОСОБА_1 відсутні кошти в банках чи будь-яких інших фінансових установах, він є єдиними годувальником сім'ї, адже має на утриманні дружину ОСОБА_5, яка ніде не працює, та двох малолітніх дітей.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 дійсно одружений з ОСОБА_5 та має на утриманні доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с.16,17).
ОСОБА_5 ніде не працює, власного доходу не має, в Криворізькому міськрайонному центрі зайнятості перебуває на обліку як безробітна, однак допомогу по безробіттю не отримує (т.2 а.с.7). В свою чергу, ОСОБА_1 офіційно працює UA-машиністом тепловозу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в середньому розмірі 13 272 грн. станом на квітень 2018 року (т.2 а.с.6).
Посилання представника ПАТ «УКРСОЦБАНК» на те, що надана ОСОБА_1 довідка про розмір його заробітної плати станом на квітень 2018 року є неналежною, оскільки в травні-червні 2018 року після проведення страйків незалежними профспілками ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося значне підвищення заробітної плати, в той час як надана ОСОБА_1 довідка не відображає його реальний фінансовий стан та рівень заробітку - суд оцінює критично з огляду на відсутність доказів вказаних обставин, проте враховує, що розмір мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановлені Законом України «Про державний бюджет» постійно зростають, що, в свою чергу, визначає й тенденцію до збільшення розміру заробітної плати.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд не приймає до уваги посилання представника ОСОБА_1 на несення відповідачем додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг за житло в сумі 1300 грн. з огляду на відсутність доказів в підтвердження вказаних обставин. Доводи щодо несення витрат на задоволення першочергових потреб ОСОБА_1 та членів його сім'ї об'єктивно мають місце, однак не є деталізованими з підтвердженням відповідними доказами, а тому не можуть бути істотними при вирішенні заяви.
Посилання відповідача на виникнення заборгованості з вини ПАТ «УКРСОЦБАНК» у зв'язку з неправомірним підвищенням банком процентної ставки з 13,5% до 20% з 31.07.2018 року, суд вважає безпідставним, оскільки хоча й під час розгляду справи судом вказані обставини були встановлені з проведенням перерахунку нарахованої та заявленої банком суми заборгованості, однак ОСОБА_1 продовжував виконувати свої кредитні зобов'язання сумлінно до лютого 2009 року, а з 16.02.2009 року почав допускати порушення, у тому числі шляхом допущення суттєвих прострочок при погашенні тіла кредиту, розмір якого не пов'язувався з процентною ставкою та залишався незмінним. Вказані обставини суд розцінює в контексті доведеності вини саме ОСОБА_1 у виникненні спору.
Позаяк, з моменту ухвалення судом рішення від 07.03.2018 року, яке ОСОБА_1 отримав особисто 25.04.2018 року (т.1 а.с.233) та до моменту розгляду поданої ним заяви про розстрочку виконання рішення, він не надав доказів в підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення.
Доводи представника ПАТ «УКРСОЦБАНК» щодо недоречності здійснення розстрочки виконання судового рішення, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» вже передбачено, що при виконанні судового рішення про стягнення витрат з доходу (заробітку) боржника утримується 20%, суд оцінює критично з огляду на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, маючи намір виконати судове рішення добровільно, в той час як з відповідно заявою про отримання виконавчого листа для звернення рішення суд 07.03.2018 року на примусове виконання стягувач ПАТ «УКРСОЦБАНК» дотепер не звертався.
Імперативним приписом ч.5 ст.435 ЦПК України встановлено, що розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Виходячи з викладеного, враховуючи матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача ОСОБА_1, ступінь його вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, намір добровільно виконати ним судове рішення, суд приходить до висновку про наявність підстав для розстрочки виконання рішення суду від 07.03.2018 року, однак виключно в межах одного року з моменту ухвалення рішення відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, тобто до 07.03.2019 року, що становить 7 місяців з моменту постановлення даної ухвали, шляхом внесення щомісячних платежів по 13 451,70 грн. до лютого 2019 року включно, а до 07.03.2019 року - 13 451,82 грн.. За даних обставин заява представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Суд зауважує, що такий порядок розстрочки виконання рішення суду має місце до 07.03.2019 року у випадку дійсності наміру відповідача виконати його добровільно без звернення до примусового виконання ПАТ «УКРСОЦБАНК». В інакшому випадку при вирішенні питання про виконання рішення в примусовому порядку застосуванню підлягає Закон України «Про виконавче провадження», розділ IX якого регламентує порядок звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника у разі відсутності у нього коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.
Керуючись ст.ст.351-354, 435, п.15 Перехідних положень ЦПК України суд, -
Заяву представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2018 року - задовольнити частково.
Розстрочити виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.03.2018 року по цивільній справі №214/3494/14-ц за первісною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічною позовною заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» про захист прав споживача, розірвання кредитного договору - в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №131/07-КВ/048 від 26.12.2007 року станом на 12.05.2017 року в загальному розмірі 92 769,22 грн. та судового збору в сумі 1392,80 грн., а загалом 94 162,02 грн. наступним чином:
-часткове погашення заборгованості в сумі 13 451,70 грн. - в серпні 2018 року;
-часткове погашення заборгованості в сумі 13 451,70 грн. - у вересні 2018 року;
-часткове погашення заборгованості в сумі 13 451,70 грн. - у жовтні 2018 року;
-часткове погашення заборгованості в сумі 13 451,70 грн. - у грудні 2018 року;
-часткове погашення заборгованості в сумі 13 451,70 грн. - у січні 2019 року;
-часткове погашення заборгованості в сумі 13 451,70 грн. - у лютому 2019 року;
-часткове погашення заборгованості в сумі 13 451,82 грн. - до 07.03.2019 року.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з моменту її підписання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повну ухвалу складено та підписано 13.08.2018 року.
Суддя О.І. Євтушенко