1[1]
07 серпня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Юрдига О.С.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року, -
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАп - закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати і закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування зазначає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Зазначає, поліцейськими порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом його вини.
Вказує на те, що після проходження огляду на стан сп'яніння, зазначив, що з протоколом не згоден і алкоголю не вживав, однак був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти огляд у закладі охорони здоров'я, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи направлення на проходження такого огляду.
Зазначає, що матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортного засобу та передачі керування іншій уповноваженій особі.
Також зазначає, що суд не викликав і не допитав свідків в судовому засідання, у зв'язку з чим наявність підписів в протоколі не ідентифікованих осіб, не можна вважати доказами стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_2
Вказує на те, що у матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та не був йому вручений, що є грубим порушенням щодо складання зазначеного документа.
Одночасно з вимогами апеляційної скарги ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, зазначивши, що розгляд справи проведено судом першої інстанції за його відсутності, копію постанови не надіслано протягом встановленого строку, 25 травня 2018 року він її отримав у канцелярії суду.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та додані до апеляційної скарги документи, заслухавши пояснення ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу слід задовольнити, з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що розгляд справи 03 квітня 2018 року проведено за відсутності ОСОБА_2, дані про його повідомлення належним чином та направлення йому судом копії постанови в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з цим, вважаю обґрунтованими доводи ОСОБА_2, про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про вручення чи надсилання апелянту у визначений законом строк копії оскаржуваної постанови, а відтак пропущений строк підлягає поновленню, а апеляційна скарга розгляду.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен повно, всебічно та об&q?ви;єктивно дослідити усі обставини справи в їх сукупності та з&q?пр;ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а зміст постанови суду має відповідати вимогам ст.283 КУпАП.
Як убачається із матеріалів справи, суд першої інстанції цих вимог закону не виконав.
Згідно мотивувальної частини постанови, висновок судді місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на даних протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалах.
Разом з тим, вивчивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_2, приходжу до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №140788 ОСОБА_2 10 грудня 2017 року о 04 год. 43 хв. керував автомобілем НОМЕР_1, по вул. М.Бойчука,26 в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Драгер ARHK-0531» в присутності двох свідків, за результатами якого виявлено 0,30 % проміле алкоголю в крові водія, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п.2.9 а ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно із положеннями ч.3, 6 ст. 266 КУпАП та п.6,7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп&q?ьн;яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України 09.11.2015 року за №1452/735, огляд на стан сп&quза;яніння проводиться поліцейським у присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров&qu ;я. У разі незгоди водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп&q?д ;яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров&q?ди;я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як визначено у п.5 розділу 2 вказаної Інструкції перед проведенням огляду на стан сп&q?ед;яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп&q?, ;яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп&q?ль;яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.( п.6 розділу 2 Інструкції).
Згідно пояснень ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення від 10 грудня 2017 року, він не погоджувався із викладеними у ньому обставинами, зазначивши, що не вживав.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що дійсно 10 грудня 2017 року керуючи автомобілем НОМЕР_1, по вул. М.Бойчука, 26 в м. Києві був зупинений працівниками поліції, алкогольних напоїв не вживав, однак пройшов на вимогу працівників поліції огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер. З результатами технічного приладу не погодився, про що зазначив у протоколі, проте працівники поліції не запропонували йому проїхати до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, про що свідчить відсутність у матеріалах справи направлення на проходження вказаного огляду.
Від керування автомобілем у встановленому законом порядку його відсторонено не було.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності працівниками поліції за будь яке порушення ПДР, що могло стати підставою для зупинки його транспортного засобу та не долучено, як доказ, на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП запис з бодікамери.
На запит апеляційного суду щодо надіслання матеріалів відеофіксації під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, Департамент патрульної поліції УПП у м.Києві повідомив, що запис не зберігся з технічних причин. (а.с.43)
Окрім того, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутній акт огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всупереч вимогам закону щодо повного та об&q?мо;єктивного розгляду справи, суддя районного суду не вжив заходів щодо виклику у судове засідання для дачі пояснень вказаних свідків.
Аналізуючи дані протоколу, де в обставинах вчинення адміністративного правопорушення не зазначено про відмову від проходження огляду у закладі охороні здоров&q? о;я та наявні у матеріалах справи дані вважаю, що пояснення ОСОБА_2 щодо обставин складання протоколу заслуговують на увагу.
Крім того, Пунктом 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення.
Однак, у матеріалах справи таке направлення відсутнє, що вказує на те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом, надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Всупереч вказаним вимогам закону матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення апелянта від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. Його дії не узгоджуютья з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний достатнім та допустимим доказом порушення ОСОБА_2 вимог п.2.9 а ПДР України та відповідно наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частина 1 ст. 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, а тому постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
Керуючись ст. ст. п.1.ст.247, 294 КУпАП, суддя -
Клопотання ОСОБА_2 задовольнити.
Поновити ОСОБА_2, строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року відносно ОСОБА_2 скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення., передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва Юрдига О.С.
Справа № 33/796/2067/2018 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у першій інстанції - Шапутько С.В.