ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
07 серпня 2018 року 16:46№ 826/2605/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ»
до Запорізької митниці Державної фіскальної служби
про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання неправомірною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Горєлов О.Л.,
від відповідача - Запорожець А.Б.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТИТАН УКРАЇНИ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби, в якому просить скасувати рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби №112050000/2016/000085/2 від 13 грудня 2016 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови Запорізької митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00567.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ» послалось на те, що 22 серпня 2016 року між ним, як покупцем, та компанією WINFRED INTERNATIONAL LTD, як продавцем, укладено контракт №22082016, відповідно до якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити магній, на умовах поставки Incoterms-2010 CIF, порт Одеса, України.
В межах виконання господарських зобов'язань між сторонами контракту також укладено Специфікацію №2 від 22 вересня 2016 року, відповідно до якої сторони визначили ціну Товару (магній) в розмірі 2480,00 доларів США за 1 метричну тону.
Крім того, як зазначив позивач, відповідно до умов контракту продавцем зафрахтовано судно для перевезення 100 м/т товару, та виставлено інвойс від 04 жовтня 2016 року №YOFUKR2209 на загальну суму 248 000,00 доларів США, яка сплачена позивачем з дотриманням умов здійснення платежів відповідно до умов договору.
Після прибуття в Одеський порт судна та його розвантаження на склад, було встановлено остаточну кількість товару, яка склала 100,000 м/т нетто, та відповідно 100,040 м/т брутто.
З метою митного оформлення 100 м/т магнію, як вказав позивач, ним до Запорізької митниці подано митну декларацію від 13 грудня 2016 року з визначенням митної вартості товару в розмірі 6 490 439,99 грн за методом 1, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується (2 480,00 доларів США за 1 метричну тону).
Проте, як зазначено у позовній заяві, 13 грудня 2016 року Запорізькою митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі/в комерційного призначення №112050000/2016/00467 та прийнято рішення №112050000/2016/000085/2 про коригування митної вартості товарів на рівні 3 570,00 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - резервним.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Запорізька митниця Державної фіскальної служби у своєму відзиві на позовну заяву зазначила, що оскаржуване позивачем рішення №112050000/2016/000085/2 про коригування митної вартості товарів від 13 грудня 2016 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00467 від 13 грудня 2016 року були прийняті відповідачем у порядок та спосіб, визначені законодавством України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
02 квітня 2018 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання Запорізької митниці Державної фіскальної служби про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ» без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що оскаржуване рішення №112050000/2016/000085/2 про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі/в комерційного призначення №112050000/2016/00467 прийняті відповідачем 13 грудня 2016 року та в той же день отримані декларантом, тобто позивачем.
При цьому, у клопотанні зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів приймається відповідно до норм Митного кодексу України, а не Податкового кодексу України, що, на думку відповідача, свідчить про те, що для оскарження такого рішення застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою, визначений Кодексом адміністративного судочинства України, а не встановлений для оскарження податкових повідомлень - рішень відповідно до Податкового кодексу України.
В підготовчому засіданні 07 серпня 2018 року судом на обговорення постановлено питання щодо можливості залишення позовної заяви ТОВ «ТИТАН УКРАЇНИ» без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду за клопотання відповідача. Представник відповідача підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити, представник позивача заперечував проти задоволення клопотання, надавши суду пояснення щодо того, що звертаючись до Окружного адміністративного суду міста Києва позивач був переконаний у тому, що до вказаних спірних правовідносин застосовуються положення саме Податкового кодексу України.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши пояснення представника відповідача та з'ясувавши думку представника позивача з цього приводу, дослідивши матеріали адміністративної справи, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13 грудня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ» до Запорізької митниці Державної фіскальної служби подано митну декларацію з визначенням митної вартості товару в розмірі 6 490 439,99 грн за методом 1, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується (за ціною 2 480,00 доларів США за 1 метричну тону).
13 грудня 2016 року Запорізькою митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000085/2, яким митний орган визначив митну вартість товару, а також 13 грудня 2016 року відповідачем винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00567.
Вказані рішення та картку Запорізької митниці Державної фіскальної служби уповноважена особа позивача отримала 13 грудня 2016 року, про що свідчать її особисті підписи про отримання у відповідних графах цих документів.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, 15 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ» звернулось до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Суд звертає увагу, що 20 лютого 2018 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ» була залишена без руху та позивачу був наданий строк для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду, у тому числі, заяви про поновлення строків звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
01 березня 2018 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ», відповідно до якої останній зазначив, що, на його думку, у спірних правовідносинах застосовуються положення саме Податкового кодексу України в частині визначення строку звернення до суду про оскарження рішення митного органу саме в 1095 днів, а не загальні строки звернення до суду, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
З метою недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, зокрема, щодо права доступу до правосуддя, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
При цьому, суд звертає увагу, що питання про визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою, судом під час відкриття провадження у справі не вирішувалось.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на той факт, що після надходження на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, під час проведення підготовчого засідання 23 квітня 2018 року, суд зобов'язував представника позивача надати докази з приводу пропуску строку звернення до суду з позовною заявою та обґрунтувати причини такого пропуску.
Проте, суд зауважує, що станом на 07 серпня 2018 року будь - яких інших обгрунтувань та доказів, окрім пояснень позивача стосовно того, що останній був впевнений у застосуванні до відповідних правовідносин положень саме Податкового кодексу України, а не Кодексу адміністративного судочинства України в частині строку звернення до суду, матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку вказаним вище доводам позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 24 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Правила цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.
Частиною 5 статті 24 Митного кодексу України передбачено, що оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
У відповідності до абзацу 1 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
В той же час, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку..
За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Наведене в сукупності свідчить про те, що положеннями Податкового кодексу України врегульовано питання застосування спеціальних строків давності щодо податкових зобов'язань, тобто спеціальні строки, визначені саме Податковим кодексом України, можуть застосовуватись лише у випадку, коли суб'єктом звернення є платник податку та останнім оскаржується рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення митного органу про коригування митної вартості й картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за своєю правовою природою не є рішеннями контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.
Більш того, суд зазначає, ні Податковим кодексом України, ні Митним кодексом України не встановлено спеціального строку звернення до суду для оскарження вказаних рішень, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, а не спеціальний, визначений Податковим кодексом України.
За таких підстав, суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, викладені у заяві позивача від 01 березня 2018 року та підтримані представником під час проведення підготовчого провадження у даній справі в частині застосування до спірних правовідносин саме спеціальних строків, визначених Податковим кодексом України, а не загального строку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.
Так, у відповідності до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №826/19630/16.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що практика Європейського суду з прав людини, свідчить також про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інші проти Великобританії» (рішення від 22.10.1996 року), «Девеер проти Бельгії» (рішення від 27.02.1980 року)).
Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що про порушення своїх прав позивач дізнався 13 грудня 2016 року, отримавши оскаржувані рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби №112050000/2016/000085/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови Запорізької митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00567.
В той же час, суд ще раз зазначає, що до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ» звернулось лише 15 лютого 2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції канцелярії суду, тобто з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку.
У відповідності до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналогічна норма міститься й у пункті 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, вказані позивачем у заяві від 01 березня 2018 року щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, визнані судом не поважними, інших підстав для його поновлення представником позивача не зазначено, а також позицію останнього, який не заперечує факту обізнаності щодо наявності порушеного права позивача з 13 грудня 2016 року, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ» без розгляду.
На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 1 частини 2 статті 183, статтями 122, 123, пункту 8 частини 1 статті 240, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Клопотання Запорізької митниці Державної фіскальної служби про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
2. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН УКРАЇНИ» до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання неправомірною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - залишити без розгляду.
3. Роз'яснити позивачу його право на звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Повний текст ухвали виготовлено 13 серпня 2018 року.