гСправа № 187/202/18 Провадження №1-кп/0187/72/18
17 серпня 2018 року смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018040520000036 від 23.01.2018 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Хутірське Петриківського району Дніпропетровської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, маючої неповну вищу освіту, не заміжня, не працююча, раніше не судимої, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за участю прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_3 її захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
18.12.2017, близько 09 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись за місцем мешкання, в дворі домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під час сварки з ОСОБА_5 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно нанесла близько 3 ударів обома руками по черзі по верхнім кінцівкам останній, чим відповідно до висновку судового експерта № 14-Е від 10.02.2018 спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді саден на верхніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Вказаними діями ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення заперечила повністю та пояснив, що з ОСОБА_5 у них давні неприязні відносини, дійсно 18 грудня 2017 року, в першій половині дня у них з потерпілою на подвір'ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 виникла сварка. Після сварки вона попрямувала в напрямку вхідних дверей до житлового будинку, де вона проживає разом з ОСОБА_8 , який є сином потерпілої. Підійшовши до дверей, вона вставила ключ в замок та в цей час до неї підійшла ОСОБА_5 , забрала ключі та пішла в напрямку виходу з подвір'я. Вона побігла за ОСОБА_5 та почала забирати ключі схвативши останню за кісті руки, в яких вона тримала ключі. Стверджує, що жодних ударів, які б могли спричинити тілесні ушкодження вона потерпілій не наносила. Їй не відомо де та за яких обставин у потерпілої могли виникнути тілесні ушкодження, які виявлені в результаті проведеної судової експертизи. Не виключає утворення у потерпілої подряпин, які могли виникнути результаті їх боротьби.
Вважає безпідставним цивільний позов про стягнення з неї моральної шкоди на користь ОСОБА_5 в розмір 15 тис. грн.., оскільки, ніяких моральних страждань її діями потерпілій завдано не було. Витрати потерпілої на представник вважає такими, що не підлягають стягненню так свої дії вважає правомірними.
Не дивлячись на заперечення обвинуваченою обставин вчинення інкримінованого їй правопорушення, її винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, визнаних судом доведеними, підтверджується сукупністю досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а її сукупність - з точки зору достатності, для ухвалення даного обвинувального вироку.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що з початку спільного проживання її сина з ОСОБА_3 у неї з останньою виникли особисті неприязні відносини. Так 18.12.2017 на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у неї виникла сварка з ОСОБА_3 після якої вона пішла до вхідних дверей будинку з метою дістати ключі, які перебували в замку. В той час, коли вона діставала ключі, то відчула удар по голові в потиличну частину. Повернувшись вона побачила, що біля неї стояла ОСОБА_3 , яка почала наносити їй удари по рукам. Намагаючись уникнути ударів вона побігла в напрямку вхідних воріт з домоволодіння та почала гукати сусідку ОСОБА_9 . ОСОБА_3 бігла за нею та продовжувала наносити удари. Коли до них підійшла ОСОБА_9 тоді ОСОБА_3 припинила наносити їй удари.
Потерпіла підтримала поданий до суду позов та пояснила, що діями ОСОБА_3 їй було завдано моральні страждання, які спричинили негативні зміни у її житті. Під час її побиття вона отримала поряд з тілесними ушкодженнями, нервових стрес. Вона відчувала незручності, оскільки на відкритих частинах її тілі були синці. Вона тривалий час знаходиться у пригніченому стані, який обумовлено тим, що обвинувачена проявляє до неї неповагу. ОСОБА_3 ображає її нецензурною лайкою, принижуючі її людську гідність. Таким чином ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. та витрати понесені на залучення представника для надання правової допомоги.
При вирішенні питання про призначення покарання покладається на розсуд суду та не наполягає на суровому покаранню.
Крім показів потерпілої, винність обвинуваченої у вчиненні вказаного злочину підтверджується наступними доказами:
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила, що вона бачила конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , який стався 18.12.17 на території домоволодіння, де вони проживають. Так вона почула, що її гукала ОСОБА_5 та пішла до них на подвір'я де побачила, що ОСОБА_3 нанесла декілька, близько трьох, ударів по правій руці ОСОБА_5 від чого у останньої на місці ударів з'явилася кров. Крім того, у ОСОБА_5 вона бачила свіжу гематому на голові. При яких обставинах виникла вказана гематома у потерпілої їй не відомо, але ОСОБА_5 пояснила, що дане тілесне ушкодження їй нанесла ОСОБА_3 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 та підтвердив, що очевидцем конфлікту останньої з ОСОБА_3 він не був, але йому відомо про існування у них особистих неприязних відносин однієї відносно другої.
З заяви ОСОБА_5 від 22.01.2018 вбачається, що вона повідомила правоохоронні органи про те, що 18.12.2017 ОСОБА_3 подерла їй рук, заподіявши їй тілесні ушкодження.
З висновку судового експерта № 14-Е від 10.02.2018 вбачається, що у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден на верхніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 15.02.2018 з фототаблицею до нього, проведеного з потерпілою ОСОБА_5 з метою перевірки і уточнення відомостей, які мали місце 18.12.2017 по АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_5 докладно та послідовно відтворила послідовність дій ОСОБА_3 щодо спричинення їй тілесних ушкоджень, в тому числі близько 3 ударів обома руками по її руках.
З висновку судового експерта № 18-Е від 16.02.2018 наданого з метою перевірки показів ОСОБА_5 на предмет можливого виникнення наявних у потерпілої ОСОБА_5 тілесних ушкоджень при механізмі та взаємному взаєморозташуванні нападаючого та потерпілого, відповідно до того як показала потерпіла ОСОБА_5 під час слідчого експерименту, вбачається, що беручи до уваги характер та локалізацію виявлених при судово-медичній експертизі тілесних ушкоджень (закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та садна у волосистій частині голови, та саден на верхніх кінцівках), судовий експерт прийшов до висновку про можливість вказати, що вищевказані ушкодження, могли утворитись при механізмі на який вказує потерпіла ОСОБА_5 , в ході проведення слідчого експерименту від 15.02.2018.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 15.02.2018 з фототаблицею до нього, проведеного зі свідком ОСОБА_9 вбачається, що остання докладно та послідовно відтворила послідовність дій ОСОБА_3 щодо нанесення ударів ОСОБА_5 по верхніх кінцівках.
З висновку судового експерта № 17-Е від 16.02.2018 вбачається, що беручи до уваги характер та локалізацію виявлених при судово-медичній експертизі тілесних ушкоджень (закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та садна у волосистій частині голови, та саден на верхніх кінцівках), судовий експерт прийшов до висновку про можливість вказати, що вищевказані ушкодження, могли утворитись при механізмі на який вказує свідок ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту від 16.02.2018.
При вирішення питання про допустимість та належність досліджених судом доказів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який звертав увагу, що щодо оцінювання доказів на предмет їх належності та допустимості це виключно прерогатива судів (Шабельник проти України), а порядок збирання доказів має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме праву на свободу та особисту недоторканість, повагу до приватного та сімейного життя статті 5 та 8 Конвенції.
Судом також враховано позиція ЄСПЛ щодо розуміння доведеності вини поза розумним сумнівом сформованим в рішенн «Коробов проти України», 2011 рік п. 65, де зазначено, що суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. А також в рішенні «Авшар проти Туреччини», де зазначено таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, оцінивши всі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, кожен окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у спричинені умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 , що кваліфікується, як злочин передбачений ч. 1 ст. 125 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні поза розумним сумнівом.
У суду відсутні будь-які сумніви в об'єктивності та правдивості показів свідків та достовірності зафіксованих в процесуальних документах, складених за результатами проведених слідчих дій, фактів, оскільки вони послідовні та узгоджується між собою, отримані в порядку визначеному КПК України та без порушень основних прав і свобод закріплених в Конвенції.
При цьому, до версії обвинуваченої, що вона не спричиняла потерпілій жодних тілесних ушкоджень, суд відноситься критично та розцінює її як намагання останньої уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Так такі покази обвинуваченої були перевірені на досудовому слідстві та шляхом проведення слідчого експерименту з останньою та перевірки наданих не пояснень з залучення судового експерта.
Так, 20.02.2018 з підозрюваною ОСОБА_3 з метою перевірки і уточнення відомостей, які мали місце 18.12.17 на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , проведено слідчий експеримент, під час якого підозрювана пояснила, яким чином вона намагалася відчинити двері до будинку, коли до неї підійшла ОСОБА_5 , вказала яким чином ОСОБА_5 відібрала в неї ключі від дверей та яким чином вона відбирала у ОСОБА_5 ключі від дверей будинку.
З висновку судового експерта № 20-Е від 20.02.2018 наданого з метою перевірки показів ОСОБА_3 на предмет можливого виникнення наявних у потерпілої ОСОБА_5 тілесних ушкоджень при механізмі та взаємному взаєморозташуванні нападаючого та потерпілого, відповідно до того як показала підозрювана ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, вбачається, що беручи до уваги характер та локалізацію виявлених при судово-медичній експертизі тілесних ушкоджень (закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та садна у волосистій частині голови, та саден на верхніх кінцівках), судовий експерт прийшов до висновку про не можливість утворення вищевказаних ушкоджень при механізмі на який вказує підозрювана ОСОБА_3 , в ході проведення слідчого експерименту від 20.02.2018, оскільки остання не вказує на будь-які механічні дії в ділянки тіла, на яких локалізовані ушкодження.
Крім того, до твердження сторони захисту про ініціювання даного конфлікту саме з боку потерпілої суд відноситься критично, оскільки вказані обставини не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами та жодним чином не виправдовують протиправну поведінку обвинуваченої, яка направлена проти здоров'я особи. Жодних даних, які б свідчити про спричинення шкоди потерпілій за обставин необхідної оборони, судом не встановлено. Суд не приймає як належний доказ лист Петриківського ВП від 22.03.2018 на підтвердження факту ініціювання конфлікту з обвинуваченою самою потерпілою, оскільки даний лист жодним чином не підтверджує таких обставин, а лише констатує неодноразові виклики потерпілою працівників поліції з приводу конфліктів з обвинуваченою та з сином ОСОБА_8 . При цьому, такі факти свідчать на користь висновку, що ОСОБА_5 вживає передбачених законом заходів для захисту своїх прав та інтересів від їх порушень з боку обвинуваченої.
Вирішуючи питання про призначення покарання суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання пов'язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів (ст. 50 КК України). При цьому суд бере до уваги роз'яснення надані Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» N 7 від 24.10.2003 та позицію ЄСПЛ сформовану ним, зокрема, в рішенні Швидка проти України щодо покарання як заходу примусу необхідного у демократичному суспільстві для досягнення його мети.
Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, інші обставини, зокрема дії обвинуваченого після вчинення злочину та позицію потерпілої щодо міри можливого покарання.
Так, обвинувачена ОСОБА_3 має неповну вищу освіту, не заміжня та утриманців не має, не працює, за місцем реєстрації характеризується позитивно, однак за даною адресою фактично не проживає, у нарколога та психіатра на обліку не перебуває, вагітна, раніше не судима, фактично заподіяну злочином шкоду з власної ініціативи не відшкодувала та не намагався усунути негативні наслідки протиправної поведінки.
Як обставину, що пом'якшує покарання суд враховує вчинення злочину жінкою в стані вагітності.
Обставин, які в силу статті 67 КК України обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.
Суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_3 злочину та ступінь його тяжкості, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Таким чином суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції, визначеної за вчинений нею злочини у вигляді штрафу, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, тобто, буде пропорційним легітимній цілі, яка переслідується таким покаранням. Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті чи звільнення підсудної від покарання чи його відбування, судом не встановлено.
Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов про стягнення з обвинуваченої на її користь моральної шкоди 15 000 грн. та 4000 грн. витрат на правову допомогу, суд вважає його часткового обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі статтей 23, 1167 ЦК України та керуючись роз'ясненнями наданими в постанові Пленуму Верховного суду N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», беручи до уваги об'єм моральних страждань потерпілої пов'язаних зі спричиненням їй тілесних ушкоджень та фізичного болю, в результаті злочинних дій обвинуваченої, не вжиття нею жодних дій для добровільного відшкодування шкоди, з урахуванням події та характеру злочину, принципів розумності та справедливості, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 15000 грн. частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню. Отже, з обвинуваченої слід стягнути 1000 грн. в рахунок завданої потерпілій моральної шкоди.
Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких відповідно до ст. 118 та 120 КПК України відноситься витрати на правову допомогу.
Оскільки, згідно угоди № 74 від 06.03.2018 про представництво клієнта адвокатом з юридичних питань та квитанції від 06.03.2018, потерпілою було витрачено 4000 грн. на надання їй юридичної допомоги, суд вважає такі витрати стягнути з обвинуваченої в повному розмірі. Відомостей про наявність інших процесуальних витрат сторонами до суду не подано.
Речові докази: документи, згідно положень п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.
Керуючись статтями 368-370, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді штрафу розміром сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. (шістсот вісімдесят грн. 00 коп.).
Цивільний позов потерпілої задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.).
Процесуальні витрати понесені потерпілою на оплату допомоги представника в розмір 4000 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1