ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 серпня 2018 року № 826/7393/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення за призначенням пенсії, тобто з 30 серпня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем необґрунтовано та протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки пільговий стаж позивача є достатнім для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду, протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали суду, відзив на позовну заяву та всі письмові докази, наявні у відповідача разом з доказами направлення позивачу відзиву з додатками. Роз'яснено відповідачу, що, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справу буде вирішено за наявними матеріалами.
Вказану ухвалу відповідач отримав 21 травня 2018 року, що підтверджується матеріалами справи, водночас відзив до суду було надано 30 липня 2018 року. Тобто відповідач подав до суду відзив з порушенням строку встановленого в ухвалі суду від 14 травня 2018 року про відкриття провадження у справі та не вказав причини пропуску подачі відзиву до суду. Разом з тим, відзив підписаний представником за довіреністю ОСОБА_2, водночас до відзиву надано копію довіреності від 02 травня 2018 року №17 яка не завірена належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд не приймає вказаний відзив, оскільки він поданий з порушенням строку та додана до відзиву копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_2
Суд вважає за необхідне зазначити щодо строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач 30 серпня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах. Відповідач листом від 30 листопада 2017 року №65333/17 відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах. Зазначену відмову позивач отримав у березні 2018 року, що підтверджується наданою копією поштового конверту. Позивач звернувся до суду з даним позовом 11 травня 2018 року, отже позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав в межах строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
12 жовтня 2016 року позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою №9229 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI та відповідно до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ.
Листом від 06 липня 2017 року №37233/07 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком по Списку №2, оскільки пільговий стаж складає 11 років 02 місяці 20 днів. Так, Правобережним ОУПФУ у м. Києві зазначено, що, оскільки позивачем не було подано пільгові довідки, атестації робочого місця та копії первинних документів, Правобережним ОУПФУ у м. Києві було зроблено запит до ТОВ «МЖК-1» про їх надання. На підставі надісланих документів був розрахований пільговий стаж, який неможливо зарахувати для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 - 11 років 02 місяці 20 днів, що недостатньо для призначення даного виду пенсії згідно заяви від 12 жовтня 2016 року.
30 серпня 2017 року позивач повторно звернувся до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України у м. Києві з заявою №7047 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI та відповідно до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ.
Листом від 30 листопада 2017 року №65333/07 позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком по Списку №2, оскільки надана позивачем пільгова довідка від 10 травня 2017 року №1 не відповідає п.3 «Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, а саме, не вбачається, коли саме вперше була проведена атестація робочого місця, що інших робіт не виконував, невірно вказана дата народження, відсутні підписи начальника відділу кадрів та головного бухгалтера, не надано копії завіреної картки форми Т-2 та наказів про прийняття та звільнення з роботи. Здійснити перевірку немає можливості, так як місцезнаходження ТОВ «МЖК-1» невідоме.
02 січня 2018 року позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України у м. Києві з заявою, в якій просить повідомити про хід призначення йому пенсії.
Листом від 15 лютого 2018 року №491/02/М-121 надано відповідь, що листом від 30 листопада 2017 року №65333/07 позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком по Списку №2.
Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення за призначенням пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, право на пенсію за віком з пільгових підстав незалежно від міста останньої роботи мають працівники, що були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо тяжкими умовами праці по Списках № 1 та № 2 виробництв, робот, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць.
Пунктом «б» ч.1 ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
За змістом цієї норми вбачається, що існує дві безумовні підстави для призначення пенсії на пільгових умовах за п. «б» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: наявність посади, передбаченої Списком №2; атестація робочих місць.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановлено п. 43 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно п. п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві виконується відповідно до вимог передбачених Порядком проведення атестації робочих місць, затвердженого Кабінетом міністрів України від 01 серпня 1992 року №442.
Пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, передбачено, що атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Так, згідно наявної у матеріалах справи копії довідки від 10 травня 2017 року №1 від ТОВ «МЖК-1» про те, що позивач працював на ТОВ «МЖК-1» повний робочий день з 01 листопада 2003 року (наказ №46 від 03 листопада 2003 року) по 26 лютого 2016 року (наказ №25-П від 26 лютого 2016 року) за професією електрозварника ручного зварювання 3-го розряду. Робота за професією електрозварювальника ручного зварювання дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, що передбачено Списком №2, розділ ХХХІІІ Загальних професій, поз.33 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року. За період роботи з 01 листопада 2003 року по 26 лютого 2016 року пільговий стаж становить 12 років 03 місяці 25 днів. Атестація робочих місць по ТОВ «МЖК-1» була проведена згідно наказів «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» №22 від 08 липня 2002 року, №55 від 05 липня 2007 року, №37 від 04 липня 2012 року. З моменту проведення атестації характер та умови праці не змінилися. Підстава для видачі довідки: накази з особового складу та особова картка форми П-1. Довідка видана в Пенсійний фонд для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зазначені у довідці від 10 травня 2017 року №1 дані щодо проведення атестації робочих місць по ТОВ «МЖК-1» згідно наказів «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» №22 від 08 липня 2002 року, №55 від 05 липня 2007 року, №37 від 04 липня 2012 року підтверджуються також відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.29). Крім того, згідно записів у трудовій книжці, з 06 грудня 2002 року позивач зарахований до ТОВ «БМ» електрозварювальником ручного зварювання 3 розряду наказом №70 від 02 грудня 2002 року та звільнений з займаної посади 01 листопада 2003 року наказом №373 від 03 листопада 2003 року у зв'язку з переведенням в ТОВ «МЖК-1».
Тобто, згідно записів у трудовій книжці загальний пільговий стаж позивача становить 13 років 1 місяць 18 днів, що підтверджується копією трудової книжки, наявною в матеріалах справи (а.с.28-29).
Аналіз досліджених вище нормативно-правових актів та фактичні обставини справи свідчать, що позивач набув необхідний пільговий стаж, тому має право на призначення щодо нього пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 2.
Частиною другою п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників, а тому її не проведення чи проведення з порушенням вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За сукупністю досліджуваних доказів, суд прийшов до висновку про те, що позивач в оспорюваний період працював за Списком №2, користувався відповідними пільгами, а непроведення атестації робочого місця у період з 06 грудня 2002 року по 01 листопада 2003 року, коли позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «БМ» на посаді електрозварювальника ручного зварювання 3 розряду, відповідно до чинного законодавства, відбулося не з його вини.
Додатково суд зазначає, що згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Згідно за загальним правилом, передбаченим ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Таким чином, судом встановлено, що позивач на момент звернення - 30 серпня 2017 року до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, досяг відповідного пенсійного віку та має відповідний загальний стаж трудової діяльності, а також пільговий стаж на посадах, внесених до Списку №2, як того вимагають приписи п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Щодо позиції Правобережного ОУПФУ в м. Києві про неможливість проведення перевірки ТОВ «МЖК-1», суд вважає, що неможливість проведення перевірки не ставить у залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та призначенні пенсії.
Доводи Правобережного ОУПФУ в м. Києві щодо відсутності підписів начальника відділу кадрів та головного бухгалтера, ненадання копії завіреної картки форми Т-2 та наказів про прийняття та звільнення з роботи спростовуються положеннями ст.48 Кодексу законів про працю, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Щодо невірно вказаної дати народження позивача у довідці від 10 травня 2017 року №1, суд вважає, що у даному випадку мала місце технічна помилка при видачі даної довідки, що сама по собі не може слугувати підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірності своїх дій.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 77, 78, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) задовольнити.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 30 серпня 2017 року
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, сплачених згідно квитанції 0.0.1030705154.1 від 10 травня 2018 року.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова