Справа № 127/14341/17
Провадження № 22-ц/772/824/2018
Категорія: 34
Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
14 серпня 2018 рокуСправа № 127/14341/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Зайцева А.Ю., секретар - Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Волошина С.В. у залі суду м. Вінниця, повний текст складено 06 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», Моторного транспортного страхового бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, -
встановив:
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому, відповідно до остаточних позовних вимог просив: стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в сумі 26242,86 грн. та моральну шкоду в сумі 20000 грн.; стягнути солідарно з ТДВ СТДВ «Глобус» та МТСБУ на його користь матеріальну шкоду в сумі 50000 грн.
Позов мотивовано тим, що 05.01.2017 за наслідками розгляду кримінального провадження №12015020010001914 від 24.03.2015 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України винесено обвинувальний вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даного кримінального правопорушення та застосовано визначене КК України покарання.
Даним вироком встановлено, що ОСОБА_4 23.03.2015 близько 19 год. 25 хв., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю близько 122 км.год., чим перевищив допустиму в населених пунктах швидкість, по проїжджій частині дороги по вулиці Келецькій в напрямку вулиці Квятека, не прийняв до уваги сигнали світлофора, а саме виїхав на перехрестя з вулиці В. Інтернаціоналістів на червоний сигнал світлофора, який забороняв рух транспортних засобів і допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по вулиці В. Інтернаціоналістів зі сторони супермаркету «Сільпо», справа на ліво по ходу руху автомобіля ВМW на зелений сигнал світлофора.
Висновком експерта розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3, 2006 р.в. в результаті його пошкодження, з ПДВ складає 70771 грн. 20 коп., а вартість ремонтно - відновлювальних робіт вказаного автомобіля з ПДВ складає 76 242 грн. 86 коп.
Цивільна відповідальність винуватця у ДТП ОСОБА_4 була застрахована у ТДВ СТДВ «Глобус», а тому, на думку позивача саме ця страхова компанія повинна виплатити кошти в межах страхової суми.
Відповідно до страхового полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 100 тис. грн., а за шкоду заподіяну майну складає 50 тис. грн.
ОСОБА_3 звернувся до ТДВ СТДВ «Глобус» з заявою про виплату страхової суми 50 тис. грн., однак йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування. В листі позивачу повідомлено, що поліс є недійсним. За відсутності страхового полісу відповідальність по виплаті страхової суми покладається на Моторне транспортне страхове бюро України.
Разом з тим МТСБУ повідомило позивача, що для отримання страхового відшкодування йому необхідно звернутися до суду.
Позивач вважає, що на його користь слід стягнути завдану матеріальну шкоду, яка дорівнює сумі відновлювального ремонту транспортного засобу після ДТП, згідно висновку експерта в розмірі 76242,86 грн., яку, в межах страхового відшкодування 50 тис. грн. слід стягнути ТДВ СТДВ «Глобус» та МТСБУ. Сума ж, що перевищує розмір страхового відшкодування, має бути стягнута з винуватця ДТП - ОСОБА_4
Крім того, позивач вказує, що внаслідок ДТП йому було завдано моральну шкоди, в зв'язку з знищенням автомобіля.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На вказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, зокрема, твердження суду про нікчемність договору страхування є помилковим, оскільки страхувальник міг не знати про наявність іншого договору страхування авто; на даний час в базі МТСБУ не обліковується жодного договору страхування; представника ТВ СТДВ «Глобус» не було викликано в засідання, що позбавило позивача ставити йому питання по суті спору.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних обставин.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2017 року у справі № 127/18116/15-к, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
Вироком встановлено, що 23.03.2015 біля 19:25 години ОСОБА_4, керуючи технічно-справним автомобілем марки «BMW 528і», державний номерний знак НОМЕР_4, рухаючись зі швидкістю близько 122 кмгод., чим перевищив допустиму в населених пунктах швидкість, по проїзній частині дороги вулиці Келецькій в напрямку вулиці Квятека, не прийняв до уваги, сигнали світлофора, а саме, виїхав на перехрестя з вул. В.Інтернаціоналістів на червоний сигнал світлофора, який забороняв рух транспортних засобів і допустив зіткнення із автомобілем марки «ЗАЗ-DAEWO Sens», державний номерний знак НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по вул. В.Інтернаціоналістів зі сторони супермаркету «Сільпо», з права на ліво по ходу руху автомобіля «BMW», на зелений сигнал світлофора.
Вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
В ході кримінального провадження було проведено судову товарознавчу експертизу, у якій висновком від 21.05.2015 № 63 встановлено, що ринкова вартість аналогічного повнокомплектного технічно справного автомобіля НОМЕР_6, 2006 року випуску, станом на 23.03.2015, з ПДВ складає: 70771 грн. 20 коп. Розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля НОМЕР_7, 2006 року випуску, в результаті його пошкодження, з ПДВ складає: 70771 грн. 20 коп. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_6, 2006 року випуску з ПДВ складає: 76242 грн. 86 коп. (а.с. 18-46).
Власником пошкодженого автомобіля НОМЕР_6, 2006 року випуску являється ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 07.09.2006.
Позивач ОСОБА_3 володіє, користується та розпоряджається автомобілем НОМЕР_8, 2006 року випуску на підставі довіреності від 19.03.2015, з терміном дії на п'ять років.
Власником транспортного засобу марки ВМW 528і, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10, є ОСОБА_4 з 02.12.2014 до 14.02.2017, попереднім власником вказаного транспортного засобу у період з 29.04.2014 до 02.12.2014 був ОСОБА_6
Суд першої інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог, які були зверненні до страхової компанії та МТСБУ щодо солідарного стягнення страхового відшкодування в розмірі 50000 грн. Суд мотивував в цій частині своє рішення тим, що страховий поліс, на підставі якого позивач бажає стягнути кошти є нікчемним, а законних підстав стягувати страхове відшкодування з МТСУ не має, в тому числі в солідарному порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він ґрунтується на нормах Закону, якими необхідно керуватись при вирішення даного спору.
Судами встановлено, що цивільно правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_4 станом на 23.03.2015 року була забезпечена одночасно двома договорами обов'язкового страхування: полісом ТДВ СТДВ «Глобус» АІ/3321824 від 24.11.2014 року, термін дії з 25.11.2014 року по 24.11.2015 року, страхувальником за яким виступив ОСОБА_4, та полісом ПАТ СК «Універсальна» АІ/0767436 від 26.04.2014 року, термін дії з 27.04.2014 року по 26.04.2015 року, страхувальником за яким виступив попередній власник автомобіля ОСОБА_6 (а.с. 115).
На момент скоєння ДТП - 23.03.2015 року вказані вище страхові поліси були діючими.
Відповідно до ч. 17.3. ст. 17 Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (ч. 2ст. 989 ЦК України).
Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 998 ЦК України).
Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст.215 та ч. 1 ст.216 ЦК України нікчемний правочин - це правочин, недійсність якого встановлена законом, а недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, обов'язок повідомляти про існування інших договорів страхування цивільно-правової відповідальності покладається на страхувалинка, і в даному випадку, ОСОБА_7, купивши автомобіль у ОСОБА_6 та, маючи намір застрахувати свою цивільну-правову відповідальність, зобов'язаний був повідомити СК «Глобус» про наявність іншого страхового поліса, який був чинний на момент укладення договору страхування з СК «Глобус».
Доказів того, що ОСОБА_7 виконав свій обов'язок та повідомив страховика про наявність іншого страхового полісу суду не надано.
А від так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про нікчемність договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного між СК «Глобус та ОСОБА_4.
Твердження про апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції про нікчемність страхового полісу, оскільки не підтверджується матеріалами цивільної справи, є безпідставними, так як в матеріалах справи є копії двох страхових полісів, які суд першої інстанції описав у своєму рішенні із посиланням на номер аркушів справи, та надав їм належну правову оцінку.
Доказів, які б спростовували ці твердження, апелянтом не надано.
Позивач, при роз'ясненні судом першої інстанції право позивача змінити відповідача у справі на належного, заперечував проти цього, а суд першої інстанції позбавлений за власною ініціативою вчиняти таку процесуальну дію, а від так, спір розглядався між тими сторонами, вказаними позивачем у позові.
Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права взагалі не обґрунтовані, так як апелянт не вказав, в чому саме полягає порушення норм матеріального права - неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або не застосування закону, який підлягає застосуванню.
Апелянт стверджуючи про це, лише зазначив статі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності…», а саме про обов'язок страховика при укладанні договорів страхування цивільно-правової відповідальності подати інформацію до централізованої бази даних (ст.11 Закону), про об'єм витрат, які відшкодовуються в зв'язку з пошкодженням автомобіля (ст.29 Закону), та вказав норми ЦК України, які стверджують про загальні правила відшкодування шкоди (ст. 979 та ст. 1194 ЦК України). При цьому апелянт не вказав про зв'язок вказаних ним норм права між собою або навпаки, та як ці норми повинен був застосувати суд першої інстанції (або не застосувати).
Посилання скаржника на недотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що суд не викликав в судове засідання представника страхової компанії «Глобус», в зв'язку з чим апелянт був позбавлений можливості задавати питання відповідачу, є надуманими, так як суд першої інстанції неодноразово викликав представника СК «Глобус», який, хоча і не являвся до суду, зате надав змістовні та обґрунтовані свої заперечення проти позову.
Апелянт в свою чергу не довів нагальності повторних викликів представника страхової компанії при наявності його заперечень, та важливості тих питань, які мав намір поставити позивач цьому відповідачу, а тому, колегієя суддів вважає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а від так відсутні підстави для скасування рішення суду передбачені ч. 2 ст. 376 ЦПК України.
Інших підстав для скасування рішення суду першої інстанції скаржник не навів, а отже, погодився з іншими мотивами рішення суду, в тому числі щодо відмови в стягнення страхового відшкодування з СК «Глобус», з МТСБУ та про факт знищення його автомобіля, тому, в силу ст. 367 ЦПК України (межі розгляду справи судом апеляційної інстанції), апеляційний суд в іншій частині рішення суду справу не переглядав.
Підстав у суду апеляційної інстанції для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не було, так як, під час розгляду справи не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду без змін як такого що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду.
Головуючий: Т.Б. Сало
Судді: О.В. Ковальчук
А.Ю.Зайцев
Повний текст складено 17 серпня 2018 року.
Згідно з оригіналом:
Суддя: Т.Б.Сало