16 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1384/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Л.) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70 % суми грошового забезпечення, вказаної в довідці УМВС України в Херсонській області від 23.03.2018 №19/2374;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% суми грошового забезпечення, вказаної в довідці УМВС України в Херсонській області від 23.03.2018 року №19/2374, починаючи з 01.01.2016 року.
- зобов'язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з червня 2010 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, наразі - в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зазначає, що відповідачем неправомірно при перерахунку пенсії зменшено відсоток обчислення з 90% на 70% грошового забезпечення. Вказує, що враховуючи вислугу років та дату звільнення з ОВС України - 2010 рік, пенсія була призначена та сплачувалася йому у розмірі 90% суми грошового забезпечення, оскільки ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мала редакцію, відповідно до якої при наявності відповідної вислуги років пенсія призначалася в розмірі до 90% грошового забезпечення.
01.05.2015 р. в ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" були внесені зміни, що дозволили призначати пенсію в максимальному розмірі 70% від суми грошового забезпечення. Разом з тим, дана норма стосується виключно призначення пенсій та не може застосовуватися при здійсненні перерахунку пенсії на підставі судового рішення. Крім того, порядок перерахунку пенсії регулюється ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вищевказане чинне законодавство не містить положень про те, що розмір пенсії визначається відповідно до норм Закону, що діють на дату, з якої переглядається її розмір, а тому в даній частині дії відповідача є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з вимогами законодавства. Таким чином, на думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправно звузило його права на отримання пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення, незаконно здійснивши перерахунок та виплату пенсії в розмірі 70% нового грошового забезпечення, прирівняного до грошового забезпечення поліцейських.
Ухвалою суду від 19.07.2018 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату та у зв'язку з відпусткою судді Кисильової О.Й., справа передана до розгляду судді Ковбій О.В.
27.07.2018 судом одержано відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Стверджував, що вірний відсотковий розмір пенсії позивача має складати 70%, оскільки, на його думку, розмір пенсії визначається відповідно до норм закону, що діють на дату з якої переглядається її розмір, а тому максимальний розмір пенсії за вислугою років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Окрім цього, згідно ст.8 Закону № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. На сьогодні до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 р. № 2246-VІІІ не внесено жодних змін до видаткової частини бюджету, спрямованих на фінансове забезпечення перерахунку пенсій вказаній категорії громадян. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що немає законних підстав для перерахунку пенсії позивачу.
Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача та відповідь на нього, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач згідно пенсійного посвідчення №2335415131 від 24.06.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 08.06.2010 року.
Згідно перерахунків пенсії, наявних в матеріалах справи, 24.04.2018 року ГУ ПФУ проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року на підставі приписів Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 р. № 103 та довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області від 23.03.2018 р. № 19/2374 з 01.05.2018 року у розмірі 70% грошового забезпечення замість раніше призначених 90%.
Не погоджуючись з таким перерахунком, позивач звернувся через свого представника до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з адвокатським запитом, в якому просив повідомити правові підстави виплати пенсії позивачу в розмірі 70% суми грошового забезпечення.
Листом від 23.06.2018 р. № 6637/03-16 відповідачем надано відповідь, згідно якої розмір пенсії визначається відповідно норм Закону, що діє на дату, з якої переглядається її розмір. Відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач вважає вказані дії ГУ ПФ України в Херсонській області неправомірними, просить захистити свої права шляхом задоволення даного позову.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).
Згідно ст. 1 Закону №2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу - жовтень 2005 року) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до положень ст. 10 Закону №2262 в редакції актуальній станом на момент перерахунку позивачу пенсії на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України від 23.03.2018 року, призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Пунктом а) статті 12 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.
Згідно п. а ч.1 ст.13 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 2 статті 13 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України за п. «а» ст. 65 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, тобто у відставку за віком у званні "полковник міліції" з вислугою у календарному обчисленні 23 роки 08 місяців 18 днів, а у пільговому обчисленні - 33 роки 06 місяців 15 днів, за кожний рік вислуги понад 20 років призначено 3 відсотки відповідних сум грошового забезпечення, позивачу призначена пенсія за вислугу років з 2010 року у розмірі 90 % грошового забезпечення.
Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії у розмірі 90% до її перерахунку, здійсненого відповідачем у квітні 2018 року сторонами не заперечується, що вбачається з відзиву на позов, протоколів - розрахунків за пенсійною справою №2103002098, що містяться в матеріалах справи.
Тому спірним залишається лише питання правомірності застосування відповідачем обмеження граничного розміру зазначеного відсотка, встановленого ч.2 ст. 13 Закону №2262 у редакції чинній станом на момент перерахунку пенсії позивача у квітні 2018 року.
Пунктом 8 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 р. № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 2 ст.22 Основного Закону встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону № 2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами № 3668-VІ та № 1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону № 2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.
Тому зменшення пенсії відповідача за вислугу років до 70% грошового забезпечення, на думку суду, є протиправним, та таким що в порушення ст.ст. 22, 58 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 8 липня 2015 року у справі №732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17.
Суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, зокрема працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.
Посилання відповідача на відсутність фінансування на проведення виплат внаслідок перерахунку пенсії, є безпідставними, оскільки Закон № 2262 не передбачає такої підстави для відмови у приведенні розміру пенсії у відповідність до вимог Закону. Право на перерахунок пенсії гарантоване ч.ч.3, 4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції від 23.12.2015 р. № 900-VІІІ.
Положеннями ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії".
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та, як наслідок, до необхідності їх задоволення шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70 % суми грошового забезпечення з 01 січня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90 % суми грошового забезпечення, вказаної в довідці УМВС України в Херсонській області від 23.03.2018 р. № 19/2374, починаючи з 01.01.2016 р.
Також, позивачем в позові викладено клопотання про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача у 10-денний строк з моменту набрання рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу наведеного вбачається, що встановлення контролю за виконанням рішення є правом суду, яким він може скористатися в разі наявності об'єктивних сумнівів щодо добросовісної поведінки відповідача при виконанні ним даного рішення.
В даному конкретному випадку, суд вважає заявлене клопотання позивача таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн. (згідно квитанції №1013352492 від 13.07.2018 року) підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) по перерахунку і виплаті ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) пенсії в розмірі 70 % суми грошового забезпечення, вказаного в довідці УМВС України в Херсонській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) пенсії в розмірі 90 % суми грошового забезпечення, вказаної в довідці УМВС України в Херсонській області від 23.03.2018 р. № 19/2374, починаючи з 01.01.2016 р.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 10.2.4