Справа №127/26848/15-ц
Провадження № 2/127/662/17
07.08.2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі: Бедрак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору: ОСОБА_3, про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору: ОСОБА_3, про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 травня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1, ОСОБА_3 був укладений кредитний договір «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840. Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 22 447,00 дол. США, терміном до 27 травня 2015 року. Позивач зазначає, що в супереч вимогам законодавства кредитний договір не містить графіку платежів, детальний розпис сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Відсутність вищевказаних вимог в кредитному договору є несправедливими умовами договору.
Також, додаткові угоди, укладені між сторонами 02.03.2010 року та 07.06.2011 року до кредитного договору, не містять положень про те, що валютні ризики покладаються на позичальника. ОСОБА_1 просить врахувати строк дії кредитного договору - 7 років; неможливість врахування споживачем, який не володіє необхідним і достатнім обсягом інформації в сфері кредитування в іноземній валюті, всіх валютних ризиків, зокрема різкого підняття курсу долара США стосовно гривні, а відтак суми платежу за договором у гривнях, як на момент укладення договору, так і пред'явлення позову, яка є надмірно високою по відношенню до ціни, узгодженої в момент укладення договору. З огляду на вищевикладене, положення кредитного договору з додатками до нього, без надання споживачу необхідної та достовірної інформації в частині можливості свідомого і компетентного вибору фінансової послуги є несправедливою. При цьому, фактично відбувається збільшення суми витрат позичальника у гривнях під час виконання зобов'язань в порівнянні з очікуваною сумою витрат під час укладення саме кредитного договору. Таке положення додаткової угоди до договору є несправедливим, тому повинно бути визнане судом недійсним. Подорожчання для позивача кредитного продукту відносно його повної вартості у гривнях на момент прийняття на себе кредитних зобов'язань вносить істотний дисбаланс між договірними зобов'язаннями на шкоду споживача.
Позивач повідомляє, що названі умови кредитного договору суперечать принципам свободи договору і добросовісності; на момент укладення договору ці умови не були враховані позивачем або були узгоджені позивачем внаслідок неналежної інформованості, в тому числі зі сторони банку; що названі умови вплинули на можливість свідомого і компетентного вибору фінансової послуги споживачем; що у даному випадку зміна ринкових умов, які впливають на сукупну вартість кредиту у гривнях, фактично призвело до зміни ціни послуги у бік її підвищення. Дані положення договору надали явну перевагу банку, внаслідок чого є явно обтяжливими для позивача. Оскільки договір поруки, укладений між сторонами, є похідним від кредитного договору, такий договір також слід визнати недійсним з дня його укладення. Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить:
-визнати недійсним кредитний договір № 07/АП/2008/20-840 від 27 травня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1, з дня його вчинення;
-визнати недійсним договір поруки №1 від 02 березня 2010 до Договору № 07/АП/2008/20-840 від 27 травня 2008 року та Додаткової угоди №1 від 02 березня 2010 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3, з дня його вчинення.
Згодом, представник позивач подав суду заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог (а.с. 165-169 Т.2).
Заява мотивована тим, що під час ознайомлення з матеріалами справи було з'ясовано, що висновок експертизи містить посилання на той факт, що кредитний договір № 07/АП/2008/20-840 від 27 травня 2008 року не містить ні посилань, ні додатків, де б містився графік платежів. Разом з тим, складений уже в 2010 році графік погашення кредиту не відповідає вимогам постанови № 168 НБУ від 10.05.2007 року. Крім того, експерту не вдається за можливе дати відповідь на поставлені запитання, саме через відсутність Графіка погашення кредиту, укладеного до Договору «Автопакет» №07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, де у відповідності до п.п. 3.2 п. 3 Постанови № 168, має бути зазначено усі супутні послуги та сукупну вартість кредиту, в тому числі розмір реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту. Також представник звертає увагу на те, що підписання ОСОБА_1 умов договору не може бути беззаперечним визнанням споживачем його дійсності та справедливості його умов, так як не є фахівцем з споживчого кредитування, він є споживачем фінансових послуг. Отже, позивач не міг під час підписання договору та його часткового виконання знати про порушення свого права, як споживача, та про невідповідність дій банку та підписаного кредитного договору вимогам чинного законодавства, так як саме банк,розробляючи проект майбутнього договору мав би дотримуватись вимог чинного законодавства.
З огляду на вищевказане, представником позивача була подана до суду дана заява, в якій він просить:
-визнати недійсним кредитний договір № 07/АП/2008/20-840 від 27 травня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1, з дня його вчинення;
-визнати недійсним договір поруки №1 від 02 березня 2010 до Договору № 07/АП/2008/20-840 від 27 травня 2008 року та Додаткової угоди №1 від 02 березня 2010 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3, з дня його вчинення;
-стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2 код ЄДРПОУ 20025456, на користь ОСОБА_1 21184,00 грн. витрат на проведення експертизи.
Представником Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» було подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 142-143 Т.2). Згідно змісту даного відзиву, перед укладенням кредиту позичальнику була надана вся необхідна інформація про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Надання інформації здійснювалось шляхом надання споживачами інформаційного листа «Інформація щодо умов кредитування», який розміщений в загальнодоступних місцях та на власній веб-сторінці банку. Перед укладення договору позичальнику було роз'яснено усі умови надання кредиту та його повернення, про необхідні до сплати супутні платежі, оплату страховки, послуг нотаріуса та інше. Заяву на отримання кредиту позичальник підписав 24.03.2008 року, а кредитний договір було підписано лише 27 травня 2008 року і до цього часу позичальник мав достатньо часу на ознайомлення з умовами кредитування. Щодо дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів», то в самому кредитному договорі було прописано: особу та місце знаходження кредитодавця, кредитні умови: цільове використання кредиту, форма забезпечення-надання в іпотеку нерухомого майна, тип відсоткової ставки - 15,1% річних, суму на яку кредит може бути видано. Сукупна вартість кредиту визначається відповідно до ануїтентного способу погашення договору та становить 38083,08 дол. США. Відсутність графіку погашень до кредитного договору зумовлена тим, що при ануїтетному платежу дана категорія кредитів не передбачає надання позичальнику графіку погашення. Він розраховується в банківській базі на основі кредитного калькулятора і по ньому встановлювалась сума мінімально необхідного платежу. Позичальник підписавши кредитний договір був повністю з даними умовами згідний та з червня 2008 по січень 2015 року здійснював погашення кредиту та нарахованих відсотків. Позивач попереджався про можливі валютні ризики і про те, що банк не несе відповідальності за них, а валютні ризики лежать на позичальнику. Щодо твердження про несправедливі умови кредитного договору відносно відповідальності позичальника та кредитодавця, то в різних розділах прописано як права так і обов'язки, як банку, так і позичальника. Крім того, в послідуючому при проведенні неструктуризацій кредитного договору до Додаткових угод №1, №3, вже було складено графіки платежів, де розписано всі необхідні платежі. Також представник зазначає, що з моменту укладення кредитного договору, договору поруки №1, так і з моменту укладення останньої Додаткової угоди №3 від 07.06.2011 року пройшов термін більше трьох років, який закінчився 07.06.2014 року. До подачі позову позивач не заявляв про недійсність кредитного договору та договору поруки. В зв'язку з чим, представник вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки банком при видачі кредиту було дотримано всіх вимог Законів України та нормативних актів. У відзиві представник просив відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився.
Представник позивача та третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву з проханням проводити розгляд даної справи у його відсутність, заявлений позов просить задовольнити в повному обсязі. В разі неявки відповідача, проти заочного розгляду справи не заперечує. Також в заяві зазначено, що під час постановлення рішення у справі просить суд врахувати роз'яснення, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі № 15-рп/2011. Представник зазначає, що кредитор не надав позивачу відомості, необхідні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.
В судове засідання відповідач уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2 не з'явилася. Від її представника на електронну адресу суду надійшла заява з проханням розгляд справи провести без участі представника відповідача. Суду довіряє, проти позову заперечує, підтримує свій відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 10 лютого 2016 року задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі судову фінансово-бухгалтерську експертизу (а.с. 52 Т.1). Проведення експертизи доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлені наступні питання:
1. Яке дійсне значення має реальна відсоткова ставка по кредиту по відношенню до дійсно наданої суми кредиту по Кредитному договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1?
2. Який метод та порядок обчислення відсоткових доходів банку застосовано у Кредитному договорі «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1?
3. Яке абсолютне значення становить подорожчання кредиту по Кредитному договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1?
4. Здійснити розрахунок сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також з урахуванням фактичної суми кредиту, наданої банком по Кредитному договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.
В зв'язку з надходженням клопотання експерта, ухвалою суду від 5 квітня 2016 року провадження у справі було поновлено для витребування додаткових документів, необхідних для проведення експертизи (а.с. 62 Т.2).
Після витребування додаткових документів, ухвалою суду від 22 липня 2016 року дану цивільну справу було направлено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертизи, яка призначена ухвалою суду від 10.02.2016 року (а.с. 53 Т.2). Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
17 жовтня 2016 року до суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи (а.с. 62-65 Т.2).
Ухвалою суду від 18 жовтня 2016 року провадження у даній цивільній справі було поновлено (а.с. 66 Т.2).
Згодом, ухвалою суду від 14 грудня 2016 року клопотання представника позивача задоволено та призначено в справі судову фінансово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. На вирішення експертизи поставити наступні питання:
1.Чи документально підтверджується розрахунок сукупної вартості кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, а також з урахуванням фактичної суми кредиту, наданої банком по Кредитному договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 станом на 06.07.2015 року?
2. Чи документально підтверджується реальна відсоткова ставка по кредиту відповідно до розрахунку по кредитному договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 ?
3. Чи документально підтверджується абсолютне значення подорожчання кредиту відповідно до розрахунку по кредитному договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 ?
4. Чи документально підтверджується розрахунок заборгованості по:
- тілу кредиту,
- сплаті відсотків,
- пені за прострочення сплати тіла кредиту,
- штраф за порушення умов кредитного договору
по кредитному договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 станом на 06.07.2015 року? (а.с. 81-82 Т.2).
На виконання вимог вищевказаної ухвали суду 16 січня 2018 року судом було отримано висновок експерта №13/17-21 від 26.12.2017 року (а.с. 114-128 Т2). Слід зазначити, що експертом не було надано відповіді на жодне з питань, в зв'язку з відсутністю документів для дослідження.
Ухвалою суду від 17 січня 2018 року провадження в даній справі було поновлено, в зв'язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у справі (а.с. 130 Т.2). Визначено, що розгляд справи буде проводитись в загальному позовному провадженні. Також, даною ухвалою суду було визначено строки для подання учасниками справи відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення та пояснення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено договір «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 (а.с. 9-11 Т.1).
Відповідно до умов договору, банк надав позичальнику - ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 22 447,00 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим договором. Ціль кредиту: на придбання автотранспортного засобу та витрат, пов'язаних з державною реєстрацією автотранспортного засобу в МРЕВ при УДАІ УМВС України та комісії банку.
Згідно п. 1.1.3.1. вищевказаного договору, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 15,1 % річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у період (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Банк надав позичальнику кредит з терміном погашення до 27 травня 2015 року (п. 1.1.4. договору).
Пунктом 3.1.1. договору визначено, що в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту/кредитної лінії, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник передає в заставу предмет застави, який належить заставодавцю на праві приватної власності.
В пунктів 3.2.1., 3.2.2 договору визначено, що згідно з цим договором поручитель безвідривно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право банка вимагати виконання зобов'язань, вказаних у цьому договорі, повністю як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.
Також, 2 березня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до договору «Автопакет» №07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року (а.с. 12-15 Т.1). Відповідно до умов даної Додаткової угоди, при умові виконання позичальником умов цього договору, останньому протягом 12 місяців з 22.03.2010р. по 22.03.2011р. надається відстрочення по сплаті кредиту, при цьому щомісячна сума необхідного платежу встановлюється кредитором та сплачується позичальником згідно Додатку (Графіку) до цього договору.
Згідно п. 1.3. угоди, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, укладається договір поруки з ОСОБА_3, який забезпечує виконання зобов'язань позичальника за цим договором.
Позичальник надав банку в заставу автомобіль марки SkodaOktaviaTour 1.9 TDI, рік випуску 2008р., сірого кольору, заводський номер кузова ТМВDG41U38В015209, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України в Вінницькій області 15.05.2008 року, який належить ОСОБА_1 (п. 1.3.1. додаткової угоди №1).
Порядок нарахування комісії та процентів визначено п.п. 2.5., 2.6. додаткової угоди №1.
Згідно п. 4.3.6 додаткової угоди №1, позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі повернути кредит, нараховані проценти, комісії, штрафи, відповідно до умов цього договору.
Слід відзначити, що у вказаній додатковій угоді зазначено про те, що щомісячна сума мінімального необхідного платежу визначається Графіком, який є Додатком до цього Договору (а.с. 16 Т.1).
Матеріалами справи вбачається, що 7 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27 травня 2008 року (а.с. 138 Т.1), згідно умов даної угоди сторони домовилися про прощення нарахованих штрафів та пені у розмірі 21.12 дол. США за Договором № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року.
Також, 7 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1, ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №3 до Договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27 травня 2008 року (а.с. 17-22 Т.1). Даною угодою сторони домовилися внести зміни у існуючі кредитні зобов'язання.
В заяві про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог представник позивача посилається на те, що з висновку експерта він також дізнався про інші порушення прав ОСОБА_1 Зокрема, складений у 2010 році графік погашення кредиту не відповідає вимогам Постанови №168 НБУ від 10.05.2007 року.
Слід зазначити, що експерт не надав відповіді на жодне з запитань. Щодо відповідності графіку погашення кредиту вимогам чинного законодавства, то дана обставина не була предметом дослідження. З урахуванням положення статті 110 ЦПК України, суд не приймає до уваги висновок експерта з приводу відповідності нормам чинного законодавства графіку погашення кредиту.
В зв'язку з надходженням відзиву, в якості представник відповідача посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, суд вирішує питання про доцільність застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Також, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтовакомпанія «Юкос» проти Росії»).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зіспливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У п. 28Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9 зазначено, що до окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК України). Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).
Враховуючи вищевказане, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача відносно того, що строк позовної давності слід рахувати з моменту укладення як кредитного договору, договору поруки №1 та Додаткової угоди № 3.
Аналізуючи позовну заяву, суд приходить до висновку, що позивачу стало відомо про порушення його прав нещодавно, оскільки він звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав. Конкретної дати дізнання про порушення свого права, позовна заява не містить. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, представник відповідача посилаючись на пропуск строку позовної давності мав би довести дані обставини.
Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, тому підстави для її застосування відсутні.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до положень, закріплених у п. 2 ч. 1, ч. ч. 2, 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом не надання або надання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору.
Із змісту заявки на отримання кредиту від 24 березня 2008 року вбачається, що до укладення кредитного договору ОСОБА_1 був ознайомлений банком з основними умовами надання кредиту (а.с. 144 Т.2).
Наведене свідчить, що перед укладанням кредитного договору ВАТ КБ «Надра» повідомляло позивача про кредитні умови.
Пунктом 4.1.1. кредитного договору передбачає, що банк зобов'язаний надати позичальнику консультаційні послуги з питань виконання цього договору. Той факт, що Позичальник ознайомлений з умовами отримання виконання кредиту та підставами виникнення валютних ризиків під час виконання зобов'язання підтверджується згодою його на підписання Кредитного договору, а саме його підписом, та погашенням кредиту з 2008 року.
Суд звертає увагу, що заява на отримання кредиту позичальником була підписана 24.03.2008 року, а кредитний договір лише 27 травня 2008 року, тобто через два місяці. Таким чином, на думку суду, позивач мав вдосталь часу для ознайомлення з умовами кредитного договору, зокрема звернення до фахівців в сфері кредитування. З огляду на вищевказане, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він при укладені спірного договору не володів необхідним і достатнім обсягом інформації.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За положеннями частини п'ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.
Отже, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що сторонами в момент укладення договору виконано вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» щодо укладення кредитного договору в письмовій формі та зазначення у ньому передбачених законом обов'язкових умові кредитний договір не суперечить нормам цивільного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними спірного кредитного договору.
Доводи представника позивача щодо несправедливості умов кредитного договору та їх невідповідності принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача спростовуються змістом кредитного договору.
Щодо твердження позивача про ненадання йому інформації про інфляційні застереження, то воно не приймається до уваги, оскільки курс гривні відносно долара США не є фіксованою величиною, а змінною. Банк не мав змоги передбачити курс коливання долара США на час дії спірного договору та повідомити про це позивача.
Крім того, відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" - зростання/коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Аналізуючи кредитний договір та додаткові угоди до нього, суд приходить до переконання, що договір «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27 травня 2008 року та додатки до нього, містять всі істотні умови договору, в тому числі й відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що в кредитному договорі відсутня інформація про сукупну вартість кредиту. Так, Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зобов'язують банки надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту або в кредитному договорі, або додатку до нього.
Тобто, детальний розпис сукупної вартості кредиту не обов'язково повинен бути викладений лише як окремий документ.
Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів, відповідальності за порушення умов договору. Таким чином, на думку суду, позивач був проінформований про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів.
Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Суд зазначає, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 від 05.06.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначена уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» у ПАТ КБ «Надра» «розпочалась процедура ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку (а.с. 149 Т.2). В 2016 році було продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» на два роки по 04.06.2018 року (а.с. 151 Т.2).
Суд розглядає справу у межах заявлених вимог, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, згідно ст.. 13 ЦПК України,тому суд проаналізувавши наведені та досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що позивачем укладено кредитний договір, з умовами договору позивач був згідний, про що свідчить його підписання, не вважаючи його окремі положення несправедливими.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ПАТ «КБ «Надра» при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 здійснював нечесну підприємницьку практику та використовуючи необізнаність позивача у питаннях фінансових послуг ввів його в оману щодо істотних умов кредитування.
Відповідно до положення ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Також, слід наголосити на принципі рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони. Рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
Таким чином, при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства, на що позивач посилаються у своїй позовній заяві. Отже, підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним кредитного договору відсутні.
Відносно вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 02 березня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №1 до договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27 травня 2008 року та Додаткової угоди №1 від 02.03.2010 року (а.с. 23Т.1). Відповідно до умов договору, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору «Автопакет» № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року.
Згідно п. 1.2. договору, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1. цього договору повністю (чи у будь якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.
Дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, а тому вона не підлягає задоволенню.
Також, згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Отже, спірнийдоговір поруки №1 було укладено між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3, яка є третьою особою в справі. Позивач же не є стороною даного договору. Щодо порушення права та законні інтереси ОСОБА_1 вчиненням даного договору, то це не вбачається з матеріалів справи. Відповідно до умов договору поруки, саме ОСОБА_5 відповідає за виконання зобов'язань всім належним їй майном та грошовими коштами. Таким чином, належним позивачем за вимогою про визнання недійсним договору поруки є ОСОБА_5, а не ОСОБА_1
Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору: ОСОБА_3, про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов не підлягає задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати (витрати на проведення експертизи), понесені позивачем, відносяться на рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст.ст. 15, 16, 203, 215,230, 256, 257, 261, 638 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 5, 28Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 178,191, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору: ОСОБА_3, про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Вінницький міський суд Вінницької області.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач ОСОБА_1, місце проживання: 21030, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2.
Відповідач уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15.
Третя особа ОСОБА_3,місце проживання: 21030, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків -НОМЕР_3.
Повний текст рішення суду складено 17.08.2018 року.
Суддя О.О. Жмудь