Справа № 204/3723/18
Провадження № 2/204/1257/18
іменем України
13 серпня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Книш А.В.,
при секретарі Подвижній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення додаткових витрат на дитину, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просила розірвати шлюб з відповідачем, стягнути з нього на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) відповідача починаючи стягнення з моменту пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також зобов'язати відповідача раз на рік додатково сплачувати 1/4 від усіх видів доходу на оздоровлення дитини, двічі на рік - до першого березня та до першого вересня сплачувати 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) на купівлю одягу, взуття, шкільного, спортивного приладдя, а також брати спільну та рівну з позивачем участь у додаткових витратах на дитину. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що сторони перебувають у шлюбі з 21 вересня 2013 року, від якого мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Близько трьох місяців подружжя не проживають разом, шлюбні відносини фактично припинені через різницю в поглядах на права та обов'язки подружжя, відсутність взаєморозуміння. Згоди з приводу надання допомоги відповідачем на утримання дитини між сторонами не досягнуто, хоча відповідач офіційно працевлаштований, а тому позивач вимушена звернутися з даним позовом до суду.
Позивач належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. До початку судового засідання позивач надала суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила слухати справу за її відсутності.
Відповідач належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. До початку судового засідання надав суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги визнав та просив розглянути справу за його відсутності.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони одружені з 21 вересня 2013 року (а.с.6).
Від даного шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Згідно з ч.2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, суд вважає, що подальше збереження родини стало неможливим, тому даний шлюб необхідно розірвати.
Також судом встановлено, що сторони проживають окремо, дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ч.ч. 1,3 ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Сімейного кодексу України, суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 цього ж Кодексу, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, самостійного доходу не має, має задовільний стан здоров'я.
Відповідач ОСОБА_2 має задовільний стан здоров'я; матеріали справи не містять відомостей щодо місця роботи відповідача, наявності у нього інших дітей та утриманців, а також стягнень за виконавчими документами.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька дитини, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Враховуючи визначені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір аліментів є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, так і вимогам закону будуть аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача раз на рік додатково сплачувати 1/4 від усіх видів доходу на оздоровлення дитини, двічі на рік - до першого березня та до першого вересня сплачувати 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) на купівлю одягу, взуття, шкільного, спортивного приладдя, а також брати спільну та рівну з позивачем участь у додаткових витратах на дитину судом враховується наступне.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Частиною 2 ст. 185 СК України передбачено, що додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, судом враховується, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Пленум Верховного Суду України у Постанові від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що за змістом ст.185 Сімейного кодексу України передбачено участь батьків у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом), визначаються у твердій грошовій сумі, оскільки йдеться про фактично зазначені або передбачувані витрати.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування-виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесенні у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак позивачем суду не надано розрахунку додаткових витрат на дитину, які будуть фінансуватися наперед, не визначено таких витрат у твердій грошовій сумі та не обґрунтовано їх підтвердження відповідними документами.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, судом враховується, що витрати на одяг, взуття, шкільне та спортивне приладдя для дитини в розумінні норм ст. 185 СК України не відносяться до додаткових витрат на дитину.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на дитину задоволенню не підлягають.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Розподіляючи судові витрати у справі судом враховується наступне.
Згідно частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. По даній справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. за позовну вимогу про розірвання шлюбу (а.с.1).
Однак, частиною першою статті 142 ЦПК України встановлено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, враховуючи вимоги ч.1 ст. 141, ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу з державного бюджету має бути повернуто 352,40 грн. (50% суми сплаченого судового збору), а інші 50% сплаченого судового збору мають бути стягнуті на користь позивача з відповідача.
Крім того, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини.
В іншій частині судові витрати з оплати судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 142, 264 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 21 вересня 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №765, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі у розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29 травня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Допусти негайне виконання судового рішення у межах суми аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.
Повернути з державного бюджету України ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп., який був сплачений згідно квитанції №3612-0362-4773-7822 від 29 травня 2018 року на розрахунковий рахунок 31216206700008, МФО 805012, ЄДРПОУ 37989253, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: