Справа № 127/10901/18
Провадження № 2/127/1861/18
16.08.2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі :
головуючого судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Констанинові А.К.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, -
В травні 2018 року до суду звернулися позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, мотивуючи його тим, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.12.2017 року у справі №127/5052/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 190, ч. 2 ст. 353 КК України та призначено йому покарання у виді двох років позбавлення волі, на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання. При розгляді кримінальної справи судом встановлено, що 07.12.2015 року ОСОБА_3, перебуваючи біля адміністративної будівлі, що розташована по вул. Хмельницьке шосе, 82 в м. Вінниці, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, шляхом обману та зловживання довірою, під приводом надання послуг щодо придбання автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», 2012 року випуску, чорного кольору, використовуючи завчасно налагоджені довірливі відносини, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання згідно домовленостей, заволодів грошовими коштами ОСОБА_1 в загальній сумі 1000 доларів США, що відповідно до встановленого Національним Банком України курсу валют еквівалентно 23648 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 завдав матеріального збитку потерпілому ОСОБА_1 на загальну суму 23 648 грн.
22.12.2015 року ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі, що розташована по вул. Хмельницьке шосе, 82 в м. Вінниці, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, шляхом обману та зловживання довірою, під приводом надання послуг щодо придбання автомобіля, марки «Volkswagen Passat», 2003 року випуску, чорного кольору, використовуючи завчасно налагоджені довірливі відносини, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання згідно домовленостей, заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 в загальній сумі 6500 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 завдав матеріального збитку потерпілій ОСОБА_2 на загальну суму 6500 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_3, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 cт. 190 КК України - тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно».
На підставі викладеного, позивачі звернулися до суду з даним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просив його задоволити, не заперечував щодо заочного розгляду справи. Суду пояснив, що відповідач кошти не повернув, уникає спілкування з позивачем та повернення коштів.
Позивач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, надала суду заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
ВідповідачОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, хоча про день, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву не подав.
Тому, суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 82 ч. 6 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.12.2017 року, який набув чинності 16.01.2018 року, у справі №127/5052/17 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 190, ч. 2 ст. 353 КК України та призначено йому покарання у виді двох років позбавлення волі, на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання (а.с. 6-10).
Вказаним вироком встановлено, що 07.12.2015 року ОСОБА_3, перебуваючи біля адміністративної будівлі, що розташована по вул. Хмельницьке шосе, 82 в м. Вінниці, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, шляхом обману та зловживання довірою, під приводом надання послуг щодо придбання автомобіля, марки «Volkswagen Tiguan», 2012 року випуску, чорного кольору, використовуючи завчасно налагоджені довірливі відносини, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання згідно домовленостей, заволодів грошовими коштами ОСОБА_1 в загальній сумі 1000 доларів США, що відповідно до встановленого Національним Банком України курсу валют еквівалентно 23648 грн. Таким чином, ОСОБА_3 завдав матеріального збитку потерпілому ОСОБА_1 на загальну суму 23648 грн.
22.12.2015 року ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі, що розташована по вул. Хмельницьке шосе, 82 в м. Вінниці, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, шляхом обману та зловживання довірою, під приводом надання послуг щодо придбання автомобіля, марки «Volkswagen Passat», 2003 року випуску, чорного кольору, використовуючи завчасно налагоджені довірливі відносини, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання згідно домовленостей, заволодів грошовими коштами ОСОБА_2, в загальній сумі 6500 грн. Таким чином, ОСОБА_3 завдав матеріального збитку потерпілій ОСОБА_2 на загальну суму 6500 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_3, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 cт. 190 КК України - тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно».
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист від протиправних посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу і майно. Кожна особа, яка потерпіла від злочину, має право звернутися до суду з позовом до порушника її прав про відшкодування завданої шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частина 7 зазначеної норми передбачає, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року із подальшими змінами, вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Як визначено п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009, розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.
Враховуючи вказані норми права та надані докази, суд прийшов до висновку, що завдана відповідачем шкода підлягає стягненню на користь позивачів, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем надано суду договір про надання адвокатських послуг від 01.04.2018 року, розрахунок витрат на правничу допомогу та квитанцію від 26.04.2018 року (а.с.13-14, 41), тому з урахуванням ст. 137 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивачів в рівних частинах витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави потрібно стягнути 704,80 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 1166, 1177, 1192ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 26270,55 грн. (двадцять шість тисяч двісті сімдесят грн. 55 коп.) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6500,00 грн. (шість тисяч п'ятсот грн.) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в рівних частках у розмірі 2000,00 (дві тисячі грн.), а саме по 1000,00 грн. кожному.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено позивачами до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, останнє місце реєстрації за адресою: м. Вінниця, провул. Степана Тимошенка, 56/2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.
Повний текст судового рішення складено 17.08.2018 року.
Суддя: