г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1495/18
Номер провадження 2/213/915/18
03 серпня 2018 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Попова В.В., за участі секретаря судового засідання - Малініної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №213/1495/18 за позовом ОСОБА_1 /представник позивача - ОСОБА_2/ до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди, в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, за відсутності сторін, -
Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом та просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на її користь 148 920 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначила, що вона 21 рік 06 місяців, працювала в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача, а саме:01.1995 р. - 07.2016 р., машиніст конвеєра, ПрАТ «Інгулецький гірничо- збагачувальний комбінат».
У липні 2016 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 927 промислової медицини їй були встановлені професійні захворювання:
1. Радикулопатія шийна С5, С6, С7 і поперечно-крижова Ь5, БІ з вираженими статико-
динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами.
2. Хронічний (пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня.
Професійне захворювання було встановлене на підставі даних Санітарно-гігієнічноїхарактеристики умов праці №2/2-11-3-1125 від 31.03.2016 р. виданої ВО Головного державного санітарного лікаря м. Кривого Рогу, Криворізького та Широківського районів де вказано, що позивачка працювала в умовах підвищених параметрів речовин фіброгенної дії, речовин загальнотоксичної дії, несприятливого мікроклімату, загальної вібрації, важкості праці, шуму.
Умови праці машиніста конвеєра за важкістю праці відносяться до 3 класу 3 ступеню шкідливості, за речовинами фіброгенної дії - до 3 класу 3 ступеню шкідливості, за речовинами загальнотоксичної дії 3-4 класів небезпечності - до 3 класу 1 ступеню шкідливості, за рівнем шуму - до 3 класу 3 ступеню шкідливості, за мікрокліматом - до З класу 1 ступеню шкідливості.
По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 27.10.2016 року де вказано, що працюючи на підприємстві відповідача позивачка виконувала роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища:
- Фізичне динамічне навантаження: потужність зовнішньої роботи з переважною участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба 66,9 Вт при нормативному значенні 63 Вт;
- Маса вантажу, що постійно підіймається та переноситься вручну - 10-20 нормативному значенні до 7 кг;
- Статичне навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками 132400 кг*с при нормативному значенні до 42000 кг*с;
- Робоча поза до ЗО °/ більше 30° - 25,4-56,25% / 2,6-24,12% робочої зміни в нормативному значенні до 25%/до 10%;
- Нахили тулуба - 113-316 разів при нормативі 51-100 разів:
- Переміщення, обумовлені технологічним процесом 12 км при нормативі до 8 км;
- Пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони 5,0- 15.2 мі/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ.
Тобто відповідач протягом тривалого часу грубо порушував ст. 13 ЗУ «Про охоронупраці» та ст. 153 КЗпПУ, що саме і призвело до виникнення у нього професійного захворювання, цей факт визнали члени комісії з розслідування ПЗ, та зазначили в п. 16 акту розслідування ПЗ.
Оскільки позивачка втратила своє здоров'я, та працездатність з вини підприємства вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, наявність якої полягає у наступному:
1.Винним у заподіянні позивачці фізичної і моральної шкоди є підприємство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», що у порушенні діючого на законодавства не створило не шкідливі і безпечні умови праці, не виконувало пер законом і нормативними актами норми і права охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не приймало заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих на робочих місцях.
2.Факт провини підприємства підтверджується актом розслідування профзахворювання, висновком Українського НДІ проммедицини № 927 від 05.07.2016 року, копіями виписок з амбулаторної картки позивачки. Вказані документи свідчать про зв'язок противоправної поведінки і шкоди, яка завдана позивачу як суб'єкту трудових правовідносин.
Оскільки професійне захворювання виникло в позивачки внаслідок порушення адміністрацією підприємства, де вона працювала, що воно саме і визнало в акті розслідування, норм з безпеки праці під час виконання трудових обов'язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.
За висновком МСЕК від 13.12.2016 року серії 12 ААА № 043416 позивачці була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 35 % та 3 група інвалідності первинно. Згідно висновку МСЕК від 05.12.2017 року серія 12 ААА №046345 позивачці встановлено 35% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності з переоглядом у 2019 році. Згідно рекомендацій МСЕК позивачка потребує «ВМП, забезпечення лікарськими засобами, санаторно-курортне лікування». Таким чином в наслідок отримання професійного захворювання позивачка стала інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушена постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них її стан погіршується і вона взагалі не може вести нормальне життя, навіть допомогти по господарству своїй родині вона також не має змоги бо її турбує постійний біль у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, який іррадіює в плечовий пояс та нижні кінцівки, більше в ліву, оніміння в них, судоми в литкових м'язах, частіше в нічний час, утруднена хода, загальна слабкість, швидка втомлюваність, головний біль, запаморочення, коливання цифр артеріального тиску, задишка при фізичному навантаженні, кашель сухий.Все це ставить під загрозу її життя. Позивач більше не може працювати на своїй дачі, не може обробляти землю, що позбавило його можливості годувати свою сім'ю.
21 рік та 6 місяців позивачка працювала на підприємстві відповідача, була опорою і підтримкою для своїх дітей. Фактично вона була головним годувальником своєї сім'ї, тепер же за станом здоров'я вона не може повноцінно забезпечувати свою родину, усі державні компенсації ідуть на медичну реабілітацію та придбання ліків, крім того, сім'я позивачки тепер несе додаткові витрати на неї. Від цього вона почуває себе неповноцінною людиною.
В зв'язку з професійним захворюванням змінилися її образ та якість життя, що завдає їй моральних страждань. При виконанні домашньої роботи їй тепер потрібна допомога рідних. При користуванні громадським транспортом вона відчуває задуху, у неї виникає кашель, що привертає на неї увагу оточуючих, люди відвертаються від неї, як від хворої на туберкульоз чи якесь інше небезпечне захворювання. Іноді позивачці стає так зле, що вона змушена виходити з транспорту завчасно, не доїжджаючи до місця призначення.
При захворюванні позивача повне одужання неможливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє йому моральні страждання.
Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю. Саме такої позиції позивач дотримувалась при визначені розміру моральної компенсації. Для того, щоб покращити свій емоційний стан, йому потрібно активно підтримувати своє здоров'я, для уникнення подальшого прогресування хвороби та погіршення стану здоров'я, а також попередження розвитку більш тяжких захворювань, які дуже часто виникають при загостренні професійних захворювань. Хоча вже ніколи не вдасться наблизити стан її здоров'я до норми, але полегшити страждання можливо. Свої моральні і душевні страждання позивач оцінює в 148 920 гривень.
В судове засідання представник позивача не з'явилась, надала письмове клопотання про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала повністю та просила його задовольнити /а.с.70/.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду відзив проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позову (а.с.54-57). Крім того, надав письмову заяву про відкладення розгляду справи, в зв'язку з відпусткою представника по даній справі, проте дана заява не приймається судом до уваги, оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження і суд, відповідно до ч.4 ст.279 ЦПК України, може відкласти розгляд справи лише з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин, однак такого клопотання до суду не надходило.
За таких підстав, суд визнає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що розгляд справи проводився у відсутності сторін, фіксація судового засідання технічними засобами, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалась.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працювала на підприємстві відповідача з 10.01.1995 року по 01.08.2006 року машиністом конвеєра на дробильній фабриці (Трудова книжка на а.с. 30-33), продовжує трудову діяльність і на цей час.
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20.10.2016 року позивачу був встановлений наступний діагноз - Радикулопатія шийна С5, С6, С7 і поперечно-крижова Ь5, БІ з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами. Хронічний (пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня.
В пункті 17 Акту розслідування профзахворювання встановлено, що причиною отримання профзахворювання являється робота в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища:
- Фізичне динамічне навантаження: потужність зовнішньої роботи з переважною участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба 66,9 Вт при нормативному значенні 63 Вт;
- Маса вантажу, що постійно підіймається та переноситься вручну - 10-20 нормативному значенні до 7 кг;
- Статичне навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками 132400 кг*с при нормативному значенні до 42000 кг*с;
- Робоча поза до ЗО °/ більше 30° - 25,4-56,25% / 2,6-24,12% робочої зміни в нормативному значенні до 25% до 10%;
- Нахили тулуба - 113-316 разів при нормативі 51-100 разів:
- Переміщення, обумовлені технологічним процесом 12 км при нормативі до 8 км;
- Пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони 5,0- 15.2 мі/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ. (а.с.5-7).
За висновком МСЕК від 13.12.2016 року серії 12 ААА № 043416 позивачці була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 35 % та 3 група інвалідності первинно. Згідно висновку МСЕК від 05.12.2017 року серія 12 ААА №046345 позивачці встановлено 35% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності з переоглядом у 2019 році. Згідно рекомендацій МСЕК позивачка потребує «ВМП, забезпечення лікарськими засобами, санаторно-курортне лікування» (а.с.8-10).
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначила, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Крім вищезазначеного, в Акті розслідування зазначається, що причиною виникнення у позивача професійного захворювання стали такі обставини - позивач, працюючи у відповідача, під час виконання робіт підпадала під дію шкідливих факторів виробничого середовища, показники котрих перевищували нормативні через недосконалість робочого місця (а.с.5-6).
Як видно з Акту розслідування, причиною професійного захворювання позивача є її стаж роботи протягом 10 років 2 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, які виникли в результаті порушення, зокрема, керівництвом відповідача, де працювала позивач, статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці».
Крім того, із медичних довідок, наданих позивачем - виписок з історії хвороби, виписок-епікризів з медичної карти стаціонарного хворого, встановлено, що в зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивач неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні в медичних закладах (а.с.11-29).
За таких обставин, враховуючи роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи характер і тривалість страждань та стан здоров'я позивача, встановлений лікарями і підтверджений медичними документами, враховуючи те, що відсоток втрати професійної працездатності позивача, згідно висновку МСЕК становить 35 %, третю групу інвалідності, що свідчить про безповоротність процесу втрати здоров'я, суд вважає, що розмір моральної шкоди повинен складати 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю.
При цьому, виходячи з викладеного вище, доводи відповідача, зазначені в письмовому відзиві, суд до уваги не приймає, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця - відповідача по справі, на підприємстві якого працював позивач.
У свою чергу також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль позивача. Позивач, внаслідок професійного захворювання, змушена постійно проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, профілактично-санаторного лікування, постійно переносить фізичні страждання з причини стійкого больового синдрому, що позбавляє її можливості вільно рухатися, позбавляє нормальних життєвих зв'язків тощо, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Також, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 704,80 грн., оскільки ця сума щодо немайнових позовних вимог не залежить від розміру стягнення.
Керуючись ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП, ст.ст. 10, 11, 15, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 /представник позивача - ОСОБА_2/ до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди, в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905.
Дата складення повного судового рішення - 03 серпня 2018 року.
Головуючий суддя В.В.Попов.