08 серпня 2018 року м. Рівне №1740/1794/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Форет М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватний підприємець ОСОБА_3
доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування в повному розмірі податкових повідомлень-рішень: №0217076-5002-1709 від 18.04.2018 - про визначення податкового зобов'язання з податку з нерухомості на суму 1339,20 грн.; №0217077-5002-1709 від 18.04.2018 - про визначення податкового зобов'язання з податку з нерухомості на суму 1716,80 грн.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що відповідач безпідставно визначив за спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, без урахування пільги, встановленої пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Вказаною нормою ПК України об'єкти нерухомості підприємства, зокрема будівлі промисловості, виробничі корпуси, цехи, складські приміщенні промислових підприємств виключено з об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Зазначив, що об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення, тому, пилорама та розчинно-бетонний вузол, які розташовані на земельній ділянці, цільове призначення якої згідно з даними Державного земельного кадастру "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості" та використовуються у підприємницькій діяльності позивача не є об'єктом оподаткування відповідно до положень статті 266 ПК України. Тому просив суд визнати протиправними та скасувати спірні рішення відповідача про визначення позивачу суми податкових зобов'язань.
Ухвалою від 11.07.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено розгляд справи по суті на 08.08.2018.
Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подала суду відзив на позовну заяву (а.с.32-33), у якому зазначила, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача перебувають об'єкти нежитлової нерухомості, які є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки відповідно до статті 266 ПК України. Оскільки рішенням Пісківської сільської ради від 23.12.2016 №74 встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості, позивач несе обов'язок зі сплати такого податку. На підставі викладеного просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач подав відповідь на відзив (а.с.36-39), у якій зазначив, що рішення Пісківської сільської ради від 23.12.2016 №74 не може бути застосовано для цілей оподаткування податком на майно 2017 бюджетного року, позаяк прийняття та оприлюднення відповідного рішення місцевої ради про встановлення ставки місцевого податку пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, суперечить положенням ПК України та принципу стабільності у податкових відносинах. Акцентував, що комплекс нежитлових виробничих приміщень: пилорама та розчинно-бетонний вузол, використовуються ним у підприємницькій діяльності та в силу підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що не взято до уваги відповідачем та слугувало підставою для винесення неправомірних рішень про донарахування сум податку на нерухоме майно.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, стверджуючи, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх зібраними у справі доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 18.05.2005 зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець (номер запису про проведення державної реєстрації 2 598 000 0000 001046); види діяльності: 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (а.с.8).
Згідно з витягом комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" №24888656 (а.с.12) 23.12.2009 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (пилорама) за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису: 47-215 в книзі: 3) на підставі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 14.10.2009 у справі №2-1124 2009р. (а.с.12).
Згідно з витягом комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" №24888608 (а.с.14) 23.12.2009 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (розчинно-бетонний вузол) за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису: 48-216 в книзі: 3) на підставі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 14.10.2009 у справі №2-1124 2009р. (а.с.13).
18.04.2018 Головним управління ДФС у Рівненській області винесено податкові повідомлення-рішення:
№0217076-5002-1709, відповідно до якого ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 1339,20 грн. (а.с.9);
№0217077-5002-1709, відповідно до якого ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 1716,80 грн. (а.с.10).
Позивач не погодився з відповідними рішеннями контролюючого органу, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності з 01.01.2015, статтю 266 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктом 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому, підпунктом 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Як вже зазначалось, позивач є власником об'єктів нежитлової нерухомості: пилорама та розчинно-бетонний вузол, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Разом з тим, при визначенні позивачу сум податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно за спірними рішеннями податковим органом не було враховано, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.
Положеннями статті 8 ПК України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктами 10.1, 10.2 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
За приписами підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Рішенням Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 23.12.2016 №74 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" установлено з 1 січня 2017 року на території Пісківської сільської ради податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пункт перший). Затверджено Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пункт другий). Вирішено опублікувати це рішення на сайті Пісківської сільської ради та оприлюднити на дошці оголошень (пункт третій) (а.с.44).
Судом враховано, що відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, принцип стабільності у податковому законодавстві полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2017 рік - це плановий період, а 2018 рік - вже бюджетний період.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що для того, щоб застосувати встановлену ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлену рішенням Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 23.12.2016 №74 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у 2017 році, таке рішення органу місцевого самоврядування мало бути прийняте та офіційно оприлюднене до 15 липня 2016 року.
З урахуванням прийняття та оприлюднення рішення Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 23.12.2016 №74 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" після 15.07.2016, підстави для сплати такого податку у 2017 році - відсутні, оскільки наступний бюджетний рік починається з 01.01.2018.
У судовому засіданні представник відповідача стверджувала, що позивач, будучи власником об'єктів нежитлової нерухомості, в силу приписів статті 266 ПК України несе обов'язок зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача та зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Як встановлено судом, позивачу належать на праві власності на підставі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 14.10.2009 у справі №2-1124 2009р. нежитлові будівлі: пилорама та розчинно-бетонний вузол, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані об'єкти нежитлової нерухомості використовуються позивачем у господарській діяльності; вид діяльності, яку провадить позивач, відповідає присвоєному коду класифікації відповідно до статистичної методології: 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів. Звернув увагу, що вид використання відведеної позивачу земельної ділянки відповідає призначенню будівель - для розміщення будівель та споруд промисловості. Відтак стверджував, що з огляду на підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України належне позивачу нерухоме майно не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Судом досліджено копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5602582102016 від 28.11.2016 (а.с.15-17), згідно з яким земельна ділянка площею 0.3250 га кадастровий номер: НОМЕР_2, місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Рівненська область, Костопільський район, Пісківська сільська рада, має цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2017, за яким позивач придбав у власність земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_2, вказана земельна ділянка продана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.41-48).
Статтею 266 ПК України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги зі сплати цього податку.
Підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачена пільга з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, шляхом виключення з об'єктів оподаткування будівель промисловості, зокрема, виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств.
Податковий кодекс України не надає тлумачення терміну "будівлі промисловості", що використовується в підпункті "є" підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України.
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
Таким чином, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості2; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Отже, вказана класифікація також доводить те, що використаний у статті 266 ПК України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель, що експлуатуються промисловими підприємствами різних галузей. Тобто, не лише цільове призначення нежитлової будівлі згідно з правовстановлюючими документами, а й фактичне її використання як об'єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що використовуються для цілей забезпечення діяльності позивача, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України, що дає підстави для висновку, що належні позивачу нежитлові приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств".
Таким чином, належні позивачу пилорама та розчинно-бетонний вузол, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, як будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (підпункту "є" підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України) і податок на нерухоме майно на них не повинен нараховуватись.
Відповідач доказів на спростування вищенаведених обставин, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не надав та не довів правомірності прийнятих ним рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову повністю та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 18.04.2018 №0217076-5002-1709 та №0217077-5002-1709.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного підприємця ОСОБА_3 (35000 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул. Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 18.04.2018 №0217076-5002-1709 на суму податкового зобов'язання 1339,20 грн. та від 18.04.2018 №0217077-5002-1709 на суму податкового зобов'язання 1716,80 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13 серпня 2018 року.
Суддя Дорошенко Н.О.