про залишення позовної заяви без руху
17 серпня 2018 року м. Рівне№1740/2178/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області , Державної фіскальної служби України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.8 ст.160 КАС України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Так, позивач вказує, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", оскільки даний адміністративний позов не є об'єктом справляння судового збору в розумінні п.7 ч.2 ст.3 вказаного Закону та на нього поширюється пільга щодо сплати судового збору, встановлена п.2 ч.1 ст.5 вказаного Закону.
В даному випадку, суд звертає увагу на наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674).
Відповідно до п.7 ч.2 ст.3 Закону №3674, судовий збір не справляється за подання заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Твердження позивача про те, що даний адміністративний позов не є об'єктом справляння судового збору в розумінні п.7 ч.2 ст.3 Закону №3674 суд вважає безпідставним, оскільки предметом даного позову є визнання протиправною відмови відповідача 1 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності та зобов'язання відповідача 1 скласти та подати відповідачу 2 висновок щодо виплати позивачу такої допомоги, а відповідача 2 прийняти рішення про її призначення позивачу.
Тобто, предметом даного позову не є встановлення факту каліцтва як того вимагає п.7 ч.2 ст.3 Закону №3674.
Щодо посилання позивача на п.2 ч.1 ст.5 Закону №3674, відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, суд зазначає таке.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю врегульовано параграфом 2 глави 82 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Таким чином, спір про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, є спором про право цивільне, а тому в силу вимог ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Натомість позивач звернувся до адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства з позовом до суб'єктів владних повноважень щодо визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності та зобов'язання призначити таку допомогу.
За наведених обставин, з врахуванням предмету даної позовної заяви, вона не входить до категорії справ про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, а тому в даному випадку пільга щодо сплати судового збору, встановлена п.2 ч.1 ст.5 Закону №3674, не поширюється на позивача.
Отже, судовий збір за звернення з даним позовом до суду підлягає сплаті на загальних підставах.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року установлено в розмірі 1762грн.
Частиною 2 статті 4 Закону №3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.
Так, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлена ставка судового збору, яка складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, ч.3 ст.6 Закону №3674 передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В позовній заяві зазначений наступний зміст позовних вимог:
1. Визнати протиправною відмову відповідача 1, викладену в листі від 26.07.2018 №6072/10/17-00-04-115, щодо виплат позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності в розмірі 30%, спричиненою захворюваннями, що пов'язані із проходженням служби;
2. Зобов'язати відповідача 1 скласти та подати відповідачу 2 висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності в розмірі 30%, спричиненою захворюваннями, що пов'язані із проходженням служби, в розмірі відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850
3. Зобов'язати відповідача 2 розглянути та прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності в розмірі 30%, спричиненою захворюваннями, що пов'язані із проходженням служби, в розмірі відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Одночасно, суд зауважує, що вимога про визнання протиправними акта, дій чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати чи визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Таким чином, в позовній заяві позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме: 1) визнання протиправною відмови відповідача 1 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності та зобов'язання відповідача 1 скласти та подати відповідачу 2 висновок щодо виплати позивачу такої допомоги; 2) зобов'язання відповідача 2 розглянути висновок відповідача 1 та прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності.
З огляду на зазначене, за подання даного позову до адміністративного суду позивачу належало сплатити судовий збір в розмірі 1409,60грн. (704,80грн. х 2 = 1409,60грн.).
За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду документа, що посвідчував би сплату позивачем судового збору в сумі 1409,60грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Комшелюк Т.О.