16 серпня 2018 року м. Рівне №1740/1946/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" до Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зняття арешту з майна,
Позивач, Державна установа «Городоцький виправний центр (№131)», звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про зняття арешту з усього майна позивача, що накладений постановою відповідача ВП №49818017 від 20.01.2016. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2018 Державна установа "Городоцький виправний центр (№131)" звернулася до ГУ ДФС у Рівненській області з листом №60/11-665 про списання податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 581904,35грн. термін сплати якого більше 1095 днів. Рішенням Головного управління ДФС у Рівненській області № 3558-17 від 27.02.2018 було списано безнадійний податковий борг установи в сумі 581904,35грн., та скасовано штрафи за порушення правил сплати (перерахування) податків. 31.05.2018 позивач звернувся до Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з листом №60/11- 2248 про зняття неправомірно накладеного арешту на рухоме майно установи. У відповіді від 21.06.2018 №17643 на вказане звернення відповідач зазначає, що відповідний виконавчий документ на виконанні не перебуває, а виконавче провадження закінчене у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачеві. Також у листі зазначено, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна з огляду на те, що заборгованість за виконавчим провадженням не сплачено, зокрема, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій (в розмірі 10% суми, що підлягала примусовому стягненню) та вказано, що для зняття арешту з рухомого майна установи рекомендовано звернутися до суду. Позивач вказує, що відповідачем не було стягнуто в примусовому порядку суму згідно з постановою Рівненського окружного адміністративного суду № 817/218/15 від 16.02.2015, фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувана присуджених за постановою сум не відбулось, жодних дій з повернення боргу державним виконавцем не здійснено, а тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні. Крім того, позивач вказує, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником у встановлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. З огляду на позивач не згоден з тим, що у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та, що зняття можливе лише після сплати виконавчого збору. Також позивач зазначає, що майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається. Таким чином, на думку позивача, слід зняти арешт з усього його майна. За наведених обставин, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін 16.08.2018.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні без його участі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що 20.01.2016 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду № 817/218/15 від 16.02.2015 про стягнення боргу в сумі 581904,35грн. з Державної установи «Городоцький виправний центр (№ 131)». В ході здійснення виконавчого провадження було проведено перевірку майнового стану боржника, за результатами якої виявлено зареєстроване за боржником майно та рахунки, відкриті в банківських установах. З огляду на наявність зареєстрованого за боржником майна, державний виконавець зобов'язаний вжити заходів до звернення стягнення на майно та кошти з метою виконання виконавчого документа. 29.01.2016 винесено постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунках в філії РОУ «Ощадний банк України» та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 24.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки, на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 24.02.2016 боржником не було сплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, в державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. На підставі викладеного, відповідач просить врахувати викладені пояснення під час розгляду справи по суті.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України. У відзиві на позовну заяву відповідач просив справу розглянути без участі його представника.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частинами 1, 9 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 КАС України, та потреба заслухати свідка чи експерта відсутні, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 у справі №817/218/15 позов ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області задоволено повністю. Стягнуто з Городоцького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Рівненській області (№131) (код ЄДРПОУ 08575616) кошти з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, в загальній сумі 581904,35 грн. в рахунок погашення податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами.
Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 у справі №817/218/15 набрала законної сили 15.04.2015.
17.12.2015 видано виконавчий лист по адміністративній справі №817/218/15, який був пред'явлений до відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції для його примусового виконання.
20.01.2016 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції Черухою В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49818017 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа та встановлено боржнику строк для добровільного виконання виконавчого листа №817/218/15 до 27.01.2016.
Вказана постанова надіслана боржнику та отримана останнім 26.01.2016.
Боржником у встановлений державним виконавцем строк рішення суду добровільно не виконано, у зв'язку з чим було проведено перевірку майнового стану боржника, за результатами якої виявлено зареєстроване за боржником майно та рахунки, відкриті в банківських установах.
29.01.2016 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції Черухою В.М. винесено постанову ВП №49818017 про арешт коштів боржника в сумі 640194,79грн., що містяться на рахунку в філії РОУ «Ощадний банк України».
Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції Черухою В.М. 29.01.2016 винесено постанову ВП №49818017 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно позивача.
24.02.2016 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції Черухою В.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, визначених п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Державна установа «Городоцький виправний центр (№131)» листом від 21.02.2018 №60/11-665 звернулася до Головного управління ДФС у Рівненській області з проханням вирішити питання про списання податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 581904,35грн. термін сплати якого більше 1095 днів.
Рішенням від 27.02.2018 №3558-17, Головне управління ДФС у Рівненській області на підставі пп.101.2.3 п.101.2 ст.101 Податкового кодексу України вирішила списати безнадійний податковий борг Державній установі «Городоцький виправний центр (№131)», який виник станом на 01.01.2018 по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 581904,35грн., в тому числі податкове зобов'язання в розмірі 480447,98грн. та пеня - 101456,37грн.
31.05.2018 Державна установа «Городоцький виправний центр (№131)» звернулася з листом №60/11-2248 до Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального правління юстиції у Рівненській області, яким просила у зв'язку з списанням безнадійного податкового боргу в сумі 581904,35грн., враховуючи норми Закону України «Про виконавче провадження», зняти неправомірно накладений арешт з рухомого майна установи.
Рівненський районний відділ ДВС Головного територіального правління юстиції у Рівненській області листом від 21.06.2018 №17643 повідомило Державну установу «Городоцький виправний центр (№131)», що у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. Зазначено, що за виконавчим провадженням не сплачений виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій (в розмірі 10% суми, що підлягала примусовому стягненню), отже відсутні підстави для зняття арешту з майна.
Вирішуючи адміністративний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 статті 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Норми аналогічного змісту містились в КАС України в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження», в даному випадку підлягає застосуванню Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон №606-XIV), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ст.1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч.2 ст.25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 28 Закону №606-XIV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Частинами 2 та 8статті 28 Закону №606-XIV визначено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
Статтею 32 Закону №606-XIV визначено, що заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Статтею 52 Закону №606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (частини 1, 2 та 5).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (ч.6 ст.52 Закону №606-XIV).
Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч.8 ст.52 Закону №606-XIV).
Відповідно до статті 57 Закону №606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Як встановлено судом, при відкритті виконавчого провадження №49818017, арешт на майно боржника не накладався, строк добровільного виконання виконавчого листа №817/228/15 закінчився 27.01.2016, а постанова про арешт майна боржника винесена лише 29.01.2016, хоча про наявне майно виконавцю було відомо 26.01.2016 з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Крім того, як встановлено судом, виконавчий лист №817/228/15 у ВП №49818017 повернуто на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV.
Так, відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV, майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.
Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.
Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави.
Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем накладено арешт на майно позивача із порушенням чинного законодавства, а тому не має підстав вважати, що державним виконавцем розпочате примусове виконання виконавчого листа №817/228/15.
Суд зазначає, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Які в цьому випадку не вчинялись.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 15.11.2016 та Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №813/6520/15.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про стягнення виконавчого збору з позивача.
Крім того, в наданих суду відповідачем копії матеріалів виконавчого провадження №49818017, відсутня постанова про стягнення виконавчого збору на яку покликається відповідач у своєму відзиві як на підставу не можливості зняття арешту з майна позивача.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, арешт з майна позивача (боржника) підлягав зняттю при поверненні виконавчого документа стягувачу.
Згідно з ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (чинного на момент розгляду справи), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (чинного на момент розгляду справи), у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи викладене, за результатами судового розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зняття арешту з майна позивача, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання відшкодування судових витрат позивачу, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про територіальні органи Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Мінюсту України від 23.06.2011 року №1707, Головне територіальне управління юстиції з метою організації своєї діяльності здійснює централізований бухгалтерський облік витрат на утримання районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби, відділів, нотаріальних контор.
Тобто, відповідач у справі - Рівненський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області не має власних рахунків у казначейській службі та є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, яке є юридичною особою з самостійним балансом та рахунками в установах казначейства і розпорядником коштів відповідача.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1762грн. відповідно до квитанції №0.0.1086229493.1 від 17.07.2018, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, як розпорядника коштів Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби.
Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зняти арешт з усього майна Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)», накладений постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції Черухою В.М. у ВП №49818017 від 29.01.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Стягнути на користь Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Рівненській області судовий збір в розмірі 1762грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Учасники справи:
1) Позивач - Державна установа «Городоцький виправний центр (№131)» (35331, Рівненська обл. с. Городок, вул. Б.Штейнгеля, 92а, код ЄДРПОУ 08575616);
2) Відповідач - Рівненський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (33000, м. Рівне, вул. П.Могили, 22б, код ЄДРПОУ 35007151).
Суддя Комшелюк Т.О.