справа №813/2281/18
13 серпня 2018 року
зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
секретар судового засідання Козак О.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
01.06.2018 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Миру, 4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області №1137 о/с від 18.04.2018 в частині звільнення його зі служби з органів внутрішніх справ в запас за п.64 “г”/через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 07.11.2017;
- поновити його на посаді старшого дільничного інспектора міліції Яворівського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області з 08.11.2017;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2018 по день винесення рішення судом у справі;
- рішення суду в частині поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3257,08 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.
Ухвалою від 04.06.2018 суддя відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 13.08.2018 суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України у Львівській області №1137 о/с від 18.04.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ в запас за п.64 “г”/через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 07.11.2017 та про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції Яворівського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області з 08.11.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно повторно на підставі наказу №1137 о/с від 18.04.2018 звільнив позивача із органів внутрішніх справ з 07.11.2017, що фактично є звільненням «заднім числом». У зв'язку з цим, вважає, що існують підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідач відзив на позовну заяву чи заяву про визнання позову не подав.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
Заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.
13.09.2004 позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України.
З 21.05.2009 ОСОБА_1 перебував на посаді старшого дільничного інспектора міліції Яворівського районного відділу Головного управління МВС України у Львівській області.
Наказом ГУ МВС України у Львівській області № 848о/с від 06.11.2015 ОСОБА_1 звільнено з ОВС через скорочення штатів відповідно до п.64»г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.1991.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 наказ № 848о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 визнано протиправним і скасовано та поновлено його на вказаній посаді, окрім цього стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Наказом № 1020 о/с «Про виконання рішення суду», ОСОБА_1 поновлено в ОВС України на посаді старшого дільничного інспектора міліції Яворівського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015.
11.04.2017 наказом ГУ МВС України у Львівській області № 1049о/с «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 07.11.2015.
Позивач не погоджуючись з вказаним наказом оскаржив такий до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області №1049о/с від 11.04.2017 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади, поновлено його на посаді старшого дільничного інспектора міліції Яворівського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 12.04.2017 та стягнено з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Окрім цього, зобов'язано ГУ НП у Львівській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію України”.
11.12.2017 Львівський апеляційний адміністративний суд при розгляді апеляційної скарги ГУ НП у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 в частині визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, та поновлення на роботі залишив без змін.
На виконання рішення суду від 10.10.2017 ГУ МВС України у Львівській області видало Наказ № 1090 о/с від 06.11.2017 «Про виконання рішення суду», яким ОСОБА_1 поновлено на службі в ОВС України на посаді старшого дільничного інспектора міліції Яворівського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області з 12.04.2017.
06.11.2017 наказом ГУ МВС України у Львівській області № 1091 о/с позивача знову звільнено з ОВС з 12.04.2017.
ОСОБА_1 вважаючи такий наказ протиправним звернувся до суду з позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2017 №1091 о/с «Про звільнення», поновлено позивача на службі в ОВС з 07.11.2017, та стягнено з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На виконання рішення суду від 02.03.2018 ГУ МВС України у Львівській області 18.04.2018 видало наказ № 1136 о/с «Про виконання рішення суду», яким поновлено ОСОБА_1 на службі в ОВС з 07.11.2017.
18.04.2018 ГУ МВС України у Львівській області прийняло наказ №1137 о/с, яким звільнено позивача із органів внутрішніх справ з 07.11.2017.
Наказом ГУ НП у Львівській області від 06.08.2018 №529 о/с ОСОБА_1 /М-065438/, який мав спеціальне звання міліції, прийнято на посаду дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУ НП України у Львівській області, встановивши посадовий оклад у розмірі 2400 гривень та вислугу років для виплати надбавки за стаж служби в поліції: 16 років 05 місяців 24 дні, присвоївши йому спеціальне звання майор поліції, закріпивши спеціальний жетон з індивідуальним номером (0118741).
У зв'язку з цим, позивач вважає, що існують підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому, звернувся до суду з відповідним позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу Законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100 “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”. Вказаною постановою визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з ч. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Суд встановив, що у зв'язку з протиправним звільненням від роботи позивач не отримував заробітної плати. Вказана обставина визнається позивачем.
За час відсторонення від роботи у позивача утворився вимушений прогул тривалістю 104 робочих дні з 03.03.2018 (день, наступний після прийняття судом рішення у справі №813/4520/17 від 02.03.2018) по 05.08.2018 (день, що передує прийняття наказу ГУ НП у Львівській області від 06.08.2018 №529 о/с).
Згідно з довідкою про доходи від 06.11.2015 №269 середньоденна заробітна плата позивача становить 148,05 грн., середньомісячна заробітна плата відповідно 3257,00 грн. з врахуванням податків і зборів.
З огляду на вказане, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, становить 15397,20 грн. (148,05 грн. х104 робочих днів) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Суд вважає, що рішення в частині виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, так як відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.
З огляду на вказане, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 3257,00грн. з урахуванням обов'язкових платежів та податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка,3 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Миру, 4 грошове забезпечення за період з 03.03.2018 по 05.08.2018 в розмірі 15397 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто сім)грн. 20 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3257(три тисячі двісті п'ятдесят сім)грн. 00 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене і підписане 17.08.2018.
Суддя А.Г. Гулик