справа №813/858/18
15 серпня 2018 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коморного О.І.,
секретар судового засідання Мусій С.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представник позивача ОСОБА_2,
представник відповідача ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову позивач просить,:
- визнати незаконним рішення Рудненської селищної ради від 13.02.2018 року № 746 в частині відмови в погодженні ОСОБА_1 місця розташування земельної ділянки та у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на вул. Шептицького орієнтовною площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
- зобов'язати Рудненську селищну раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га згідно поданого викопіювання по вул. Шептицького в смт Рудно для будівництва та обслуговування житлового будинку.».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до Рудненської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Шептицького в смт Рудно. Рішенням від 29.12.2017 року № 685 Рудненська селищна рада відмовила в задоволенні цієї заяви. При цьому, відмовляючи в наданні дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку по вул. Шептицьких в смт Рудно, селищна рада не врахувала той факт, що в травні місяці рішенням № 458 від 15.05.2017, аналогічне питання щодо земельної ділянки по вул. Яворницького, 6 в смт. Рудно було вирішено позитивно, натомість через помилку в облікових даних Держгеокадастру - не могло бути реалізоване та Рішенням селищної ради від 13.10.2017 № 638 - було скасовано (копія рішення Селищної ради від 13.10.2017 № 638).
04 січня 2018 року позивач звернулася з клопотанням про розгляд звернення на виділення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га по вул. Шептицького в смт Рудно з урахуванням, попередньо прийнятих Селищною радою рішень від 15.05.2017 № 458 (про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку на вул. Яворницького, 6 в смт Рудно) та від 13.10.2017 № 638 (про скасування останнього).
Однак, рішенням від 13.02.2018 № 746 «Про погодження громадянці ОСОБА_1 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на вулю. Шептицького в смт. Рудне» Селищна рада відмовила в наданні дозволу на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку.
Позивач вважає протиправними вказані рішення, оскільки ні в рішенні від 29.12.2017 № 685, ні від 13.02.2018 № 746 Селищна рада не зазначила підстав, з яких позивачеві відмовлено в наданні відповідного дозволу.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали
Відповідач надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов в якому вказано, що в смт.Рудне відсутній генеральний план селища та детальний план території не розроблявся в даному районі, тому надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на вул.Шептицького в смт.Рудне суперечить ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.
Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
встановив:
В квітні 2017 року, отримавши довідку ГУ Держгеокадастру у Львівській області про наявність вільної (не переданої у власність, або користування) земельної ділянки по вул. Яворницького, 6 в смт Рудне, ОСОБА_1 звернулася до Рудненської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За результатами розгляду вказаної заяви рішенням Рудненської селищна ради від 15.05.2017 № 458 позивачеві надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 0600 га на вул. Яворницького, 6 в смт. Рудне.
Проте, під час розробки технічної документації на вказану земельну ділянку стало відомо, що вона перебуває у приватній власності іншої особи, а інформація, що містилася в довідці Держгкеокадастру виявилася помилковою.
21.09.2017 позивач повторно звернулась до ГУ Держгеокадастру у Львівській області та 21.09.2017 року отримала довідку про наявність вільної земельної ділянки в смт. Рудне по вул. Шептицького, а також - відповідний графічний матеріал.
Зважаючи на те, що рішення Рудненської селищної ради від 15.05.2017 № 458 не могло бути реалізованим, 10.10.2017 року позивач звернулася до Рудненської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Шептицького в смт Рудно.
Рішенням Рудненської селищної ради від 29.12.2017 року № 685 відмовлено в надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Шептицького в смт Рудно.
04 січня 2018 року позивач звернулася з клопотанням про розгляд звернення на виділення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га по вул. Шептицького в смт Рудно з урахуванням, попередньо прийнятих селищною радою рішень від 15.05.2017 № 458 (про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку на вул. Яворницького, 6 в смт Рудно) та від 13.10.2017 № 638 (про скасування останнього).
До звернення від 04.01.2018 року позивачем додано: довідку про наявність вільної земельної ділянки на вул. Шептицького в смт Рудно та графічний матеріал щодо цієї земельної ділянки, ксерокопії паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків. В самій заяві - детально обґрунтувала потребу у виділенні вказаної земельної ділянки та відтворила хронологію подій, які супроводжували процес звернень до Селищної ради та реагування останньої на них.
Рішенням від 13.02.2018 № 746 «Про погодження громадянці ОСОБА_1 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на вулю. Шептицького в смт. Рудне» селищної ради відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача звернувся із даним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з п. б ст. 12 Земельного кодексу України передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
У відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частина 2 статті 3 Конституції України передбачає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 140 Конституції України встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно ч.1 ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом на підставі ст.146 Конституції України.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 вищезгаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Разом з тим, відповідно до ч. 7ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, за результатами розгляду відповідної заяви громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.
Разом з цим, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Судом встановлено, що рішенням Рудненської селищної ради від 29.12.2017 року № 685 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Шептицького в смт Рудно.
04 січня 2018 року позивач звернулася з клопотанням про розгляд звернення на виділення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га по вул. Шептицького в смт Рудно з урахуванням, попередньо прийнятих селищною радою рішень від 15.05.2017 № 458 (про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку на вул. Яворницького, 6 в смт Рудно) та від 13.10.2017 № 638 (про скасування останнього).
До звернення від 04.01.2018 року позивачем додано: довідку про наявність вільної земельної ділянки на вул. Шептицького в смт Рудно та графічний матеріал щодо цієї земельної ділянки, ксерокопії паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків. В самій заяві - детально обґрунтувала потребу у виділенні вказаної земельної ділянки та відтворила хронологію подій, які супроводжували процес моїх звернень до Селищної ради та реагування останньої на них.
Рішенням від 13.02.2018 № 746 «Про погодження громадянці ОСОБА_1 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на вул. Шептицького в смт. Рудне» селищної ради повторно відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку.
Проте, зі змісту вказаних рішень судом встановлено, що у таких не наведено жодних підстав для відмови позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га по вул. Шептицького в смт Рудно. Суд зазначає, що вказана відмова невмотивована та не містить посилання на норми законодавства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивача.
В той же час, з відзиву на позовну заяву судом з'ясовано, що підставою відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 є той факт, що в смт. Рудне відсутній Генеральний план селища і відповідно - вказана в заяві позивачки земельна ділянка не є сформованою земельною ділянкою (в розумінні Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови в наданні громадянину дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектів землеустрою щодо використання територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.
Вказаний перелік підстав є вичерпним. Аналіз наведених у відзиві на позов підстав, з яких селищна рада відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу, здійснений у взаємозв'язку з нормою ч. 7 ст. 118 ЗК України, вказує на те, що жодна з них не входить до переліку обставин, які згідно з положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України надають уповноваженому суб'єкту владних повноважень можливість обирати між двома альтернативними варіантами свої поведінки - надати дозвіл або відмовити у його наданні.
Отже, вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язують прийняти рішення, а також визначають перелік підстав, з яких може бути прийняте рішення про відмову.
Однак, в даному випадку вимоги Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рудненською селищною радою дотримано не було.
Більше того, необґрунтованими та безпідставними є покликання відповідача на відсутність генерального плану селища, як на підставу відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи копію рішення Виконавчого комітету Рудненської селищної ради народних депутатів Залізничного району м. Львова від 31.03.1992 року №23 «Про генеральний план розвитку смт. Рудно», копію титульного аркуша Генерального плану смт. Рудно, що знову ж таки свідчить про неналежне виконання органом місцевого самоврядування наданих повноважень та формальний розгляд заяви позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв без дотриманням вимог Конституції та законів України, а відтак позовну вимогу про визнання протиправним рішення Рудненської селищної ради від 13.02.2018 року № 746 в частині відмови в погодженні ОСОБА_1 місця розташування земельної ділянки та у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на вул. Шептицького орієнтовною площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, належить задовольнити.
Суд звертає увагу на особливу важливість принципу «належного урядування», який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», п. 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява N 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість …Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).
З урахуванням даного рішення, відповідач уникнув свого обов'язку щодо належного розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому він же і повинен виправити свою бездіяльність, що цілком відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, щодо позовної вимоги про зобов'язання Рудненську селищну раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га згідно поданого викопіювання по вул. Шептицького в смт Рудно для будівництва та обслуговування житлового будинку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
В Рекомендаціях Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його невідкладно приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.
Зважаючи на пункт 3 частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Крім того, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейським судом з прав людини складено позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх обєктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі Брайєн проти Обєднаного Королівства (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі ISKCON та 8 інших проти Обєднаного Королівства (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі Путтер проти Болгарії (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).
Враховуючи зазначене, позовні вимоги шляхом зобов'язання Рудненську селищну раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га згідно поданого викопіювання по вул. Шептицького в смт Рудно для будівництва та обслуговування житлового будинку задоволенню не підлягають.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи вищевказане, з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Рудненську селищну раду вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га згідно поданого викопіювання по вул. Шептицького в смт. Рудно для будівництва та обслуговування житлового будинку”, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відтак, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити частково.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 255, 262-263, 293, 295 КАС України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Рудненської селищної ради від 13.02.2018 року № 746 в частині відмови в погодженні ОСОБА_1 місця розташування земельної ділянки та у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на вул. Шептицького орієнтовною площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
3.Зобов'язати Рудненську селищну раду (смт. Рудно м. Львова, вул. Короленка, 1; ЄДРПОУ 04372419) вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га згідно поданого викопіювання по вул. Шептицького в смт. Рудно для будівництва та обслуговування житлового будинку”, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
4. В іншій частині позову відмовити.
5.Стягнути з бюджетних асигнувань Рудненської селищної ради (смт. Рудно м. Львова, вул. Короленка, 1; ЄДРПОУ 04372419) на користь ОСОБА_1 (м. Львів-Рудно, вул. Л.Українки, 36; іпн. НОМЕР_1) 704,80 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 17.08.2018р.
Суддя Коморний О.І.