Справа № 211/1044/18
Провадження № 2/211/1081/18
іменем України
15 серпня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Сарат Н.О.,
за участю секретаря М.М. Нікітенкової,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, -
встановив:
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування. В позовній заяві зазначає, що 1998 року була приватизована квартира, за адресою АДРЕСА_1. У приватизації вищевказаної квартири приймали участь 3 особи ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 позивач, та ОСОБА_3 відповідач. Відповідно кожна особа має право на 1/3 частку в квартирі. З 1998 року відповідач ОСОБА_3 не проживає за місцем реєстрації, а перебуває за фактичним місцем проживання АДРЕСА_3, по теперішній час. ОСОБА_5 весь час з моменту приватизації та по теперішній час зареєстрований, проживає та сплачує комунальні платежі за адресою АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на 1/3 частину приватизованої квартири. На час відкриття спадщини ОСОБА_5 постійно проживав із спадкоємцем, прийняв спадщину та фактично користується нею відповідно до цільового призначення, повністю утримує її. За отриманням свідоцтва про прийняття спадщини до нотаріуса позивач звернувся, але йому було відмовлено так як не було виділено частки та були суперечки між спадкоємцями. Позивач постійно проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем, від спадщини не відмовлявся, а тому вважається таким що прийняв спадщину в силу ст. 1270 ЦК України. Враховуючи, що позивач вважає себе єдиним спадкоємцем після смерті батька, просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та яка до смерті належала ОСОБА_6.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовну заяву підтримала та просила задовольнити, пояснила, що вона доглядає позивача так як він переніс інсульт, працює в будинку милосердя "Затишок", відносини у неї з позивачем дружні. Вони допомагали ОСОБА_5 доглядати батька та збирали кошти на його лікування, а коли сам Коля переніс три інсульти в 2016, 2017, та 2018 роках вона забрала його до себе та з того часу доглядає.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну заяву підтримав та пояснив, що з 1998 року ОСОБА_3 не проживала в квартирі за адресою АДРЕСА_1, за померлим спадкодавцем не доглядала, квартирою не цікавилася, комунальні платежі протягов всього цього часу не сплачувала. Тому позивач в силі ст. 1270 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову , так як вважає себе спадкоємицею після смерті чоловіка та пояснила, що поїхала з квартири в 2008 році після смерті чоловіка ОСОБА_6 так як не могла проживати з ОСОБА_5,. На похоронах чоловіка вона була присутня та приймала участь, коли вона телефонувала позивачеві в лютому 2018 року та він повідомив що квартира втрачена.
Предстанвик відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову так як, спірна квартира видавалася для сім'ї ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідача ОСОБА_3, а комунальні платежі відповідач не сплачувала , так як ними не користувалася.
Згідно письмового відзиву відповідач не проживала в спірній квартирі з 2008 року , а не з 1998 року як стверджує позивач. Переїхати вона була вимушена так як не могла жити з позивачем. Тому не правдивий той факт, що вона не проживала з спадкодавцем на момент його смерті та відкриття спадщини. (а.с. 53-57).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона колега по роботі працювала з позивачем ОСОБА_5 з 2000 року, та позивач їй розповідав, що батько ОСОБА_6 хворіє, що в нього немає грошей на лікування, всі працівники йому допомагали , збирали кошти на лікування батька. Вони ходили до нього додому та допомагали переклеювати обої, та бачили батька позивача ОСОБА_6 лежачого, позивач говорив, що як тільки захворів батько став лежачим в 1998 році ОСОБА_3 поїхала він нього. Свідок була вквартирі позивача два рази, працювала з ним з 2000 до 2008 року, весь цей час позивач розповідав, що доглядав лежачого батька. Про відповідача ОСОБА_3 нічого ніколи не чула, та не бачила, речей її в квартирі не бачила, перший раз про неї чує в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_2 з 1998 року, одного разу, приблизно в цей же час на подвір'ї будинку вона побачила похмурого чоловіка , це як вказали сусіди був позивач по справі ОСОБА_5 , розповіли що він проживає з батьком, який любить випити. Про матір нічого не чула та не знає, ОСОБА_3 ніколи не бачила. З батьком позивача дуже рідко спілкувалася.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно дост. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Як встановлено судом, позивач по справі ОСОБА_5 є сином померлого спадкодавця ОСОБА_6 (а.с. 6). ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). 1998 року була приватизована квартира, за адресою АДРЕСА_1. У приватизації вищевказаної квартири приймали участь 3 особи ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 позивач, та ОСОБА_3 відповідач. (а.с. 10). З 1998 року відповідач ОСОБА_3 не проживає за місцем реєстрації, а саме в квартирі за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11). Позивач ОСОБА_5 весь час з моменту приватизації та по теперішній час зареєстрований, проживає та сплачує комунальні платежі за адресою АДРЕСА_1. (а.с. 5 зворот та а.с. 6, 18-22). Відповідач ОСОБА_3 не проживала в квартирі за адресою АДРЕСА_1 з 01.06.1998 року і по теперішній час. (а.с. 11). Позивач ОСОБА_5 є пенсіонером по інвалідності 2 група загальне захворювання. (а.с. 5 зворот).
Згідно спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на квартиру за адресою АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини після померлого батька звернувся 15.07.2008 року, а 25.07.2008 року року із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка звернулася відповідач ОСОБА_3 . Відповідачеві було роз'яснено, що вона не може отримати свідоцтво про прийняття спадщини так як нотаріус може видати свідоцтво на спадщину за законом після смерті одного із учасників спільної сумісної власності лише після виділення частки померлого у спільному майні. А позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину так як між спадкоємцями виникла суперечка, про що ОСОБА_3 була написана заява до нотаріуса, в якій вказано, що вона не могла жити за адресою АДРЕСА_1 так як виникла суперечка.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з вимогамист. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності з частинами 1, 3 статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до пункту 4.15 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженогонаказом Мін'юсту від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Вказане роз'яснено і вПостанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Пунктом 9 частини 1статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV, передбачено, що однією із підстав державної реєстрація права власності та інших речових прав є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже судом за матеріалами справи та поясненнями свідків встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не проживала в квартирі спадкодавця за адресою АДРЕСА_1 на момент його смерті, не доглядала його, та не несла витрати на лікування та поховання чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, матеріалами справи та поясненнями свідків підтверджується той факт , що відповідач не проживала в спірній квартирі саме з 1998 року, а не як вона стверджує з 2008 року після смерті чоловіка.
Згідно ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Крім того матеріалами справи та поясненнями свідків доведено той факт, що позивач постійно проживав зі спадкодавцем батьком ОСОБА_6, доглядав його, лікував, займався похованням, повністю сплачував комунальні витрати по спірній квартир, від спадщини не відмовлявся, а отже згідно ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька, навіть якщо свідоцтво про прийняття спадщини йому нотаріусом не було видано, через заяву відповідача про те що є суперечка між спадкоємцями.
Зважаючи на все вищевикладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позовні вимоги доведено в повному обсязі, а отже позов підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України , оскільки позивача за законом звільнено від сплати судового збору, а відповідач є людиною пенсійного похилого віку, суд вважає за можливе судові витрати по справі компенсувати за рахунок державви.
На підставі ст. ст. 321, 328, 334 ЦК України, ст. ст.10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та яка до смерті належала ОСОБА_6.
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н. О. Сарат