справа№450/1511/18
17 серпня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність ,-
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звернулася в суд з позовом до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81115, вул. Шевченка 5, Пустомитівський район, Львівська область) за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) у якому просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 з житлового будинку який розташований за адресою: АДРЕСА_2.; зобов'язати Оброшинську сільську раду Пустомитівського району Львівської області вчинити в порядку визначеного чинним законодавством дії щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 з житлового будинку який розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 травня 2017 року справу № 450/1511/18 передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду за підсудністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач звернулася до Оброшинської сільської ради з питанням зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, оскільки позивачка є новим власником будинку. 29.01.2018 року Оброшинською сільською радою Пустомитівського району Львівської області було надано відмову, в якій було відмовлено позивачу в задоволенні її заяви.
Ухвалою суду від 18.07.2018 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі доказами. Зазначеною ухвалою суд запропонував відповідачу в 15-денний строк з дня одержання ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач адміністративний позов не визнав, аргументувавши свою позицію тим, що підстави для зняття з реєстрації ОСОБА_2 відсутні, оскільки разом із ним проживають його неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Третя особа пояснень щодо позовних вимог не подала.
Розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на підставі наявних матеріалів згідно з ч.5 ст.262, КАС України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.11.2017 року ОСОБА_5 надалі - «Дарувальник» та ОСОБА_1 надалі - «Обдарована» уклали договір дарування житлового будинку. Згідно даного договору Дарувальник - ОСОБА_5, безоплатно передає у власність Обдарованій - ОСОБА_1 належний їй на праві власності житлового будинку № 8 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2. Вищевказаний житловий будинок знаходиться на приватизованій земельній ділянці площею 0, 2429 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. Житловий будинок складається з п'яти житлових кімнат та кухні. Загальна площа житлового будинку становить 188, 1 кв.м., житлова площа житлового будинку становить 80, 7 кв.м. (а.с.8).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбачається, що власником зазначено ОСОБА_1. (а.с.10).
29 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в якій просила: в день одержання цієї заяви прийняти рішення про зняття з реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2, ОСОБА_2; в день одержання цієї заяви внести відомості про зняття з реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2, ОСОБА_2, до якого вносяться відомості про місце проживання; в день одержання цієї заяви видати довідку про зняття з реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ОСОБА_2. (а.с.14).
29 січня 2018 року Оброшинська сільська рада Пустомитівського району Львівської області надала відповідь за № 35 ОСОБА_1 (а.с.15).Дана відповідь мотивована тим, що відповідно до даних господарського обліку, ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. У відповіді посилаються на ч. 2 ст. 156 Житлового кодексу України та ст.34 ЦК України.
28.03.2018 року позивач повторно звернулася із заявою до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо виписки ОСОБА_2, Посталась на роз»яснення Державної міграційної служби України (а.с.18-19).
28.03.2018 року Оброшинська сільська рада Пустомитівського району Львівської області надала відповідь за № 35 ОСОБА_1 (а.с.20)
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Як встановлено статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території. У відповідності до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно абз. 7 ст. 3 вказаного Закону, орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради (п. 3 «Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» Постанова, Кабінет Міністрів України, № 207 від 02.03.2016 року).
Пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру визначено підстави для зняття з реєстрації місця проживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із ним у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Як визначено частиною 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 156 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК) члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно (частина друга статті 156).
Враховуючи те, що ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із ним у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та враховуючи те, що частиною 4 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків, в даному випадку батька - ОСОБА_2, у відповідача були відсутні підстави для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2.
Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на те, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
У даному випадку, позивачем не подано суду судового рішення, яке набрало законної сили, яким: позбавлено права ОСОБА_2, власності на житлове приміщення чи права користування житловим приміщенням, визнано його безвісно відсутніми чи оголошено його померлим.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-1438а15 та від 01.03.2016 в справі № 825/1335/13-а.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача вчинені з дотриманням вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 17 серпня 2018 року.
Суддя Кухар Н.А.