79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
справа № 442/267/18
13 серпня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Витвицька В.П.,
за участю:
позивач не прибув,
представник відповідача не прибув,
третя особа не прибула
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання не чинними та скасування рішень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду із позовом до Дрогобицької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, в якому згідно заяви про збільшення позовних вимог просить суд визнати нечинними та скасувати:
- п. 1.5 рішення Дрогобицької міської ради XXIII сесії сьомого скликання № 764 від 06.07.2017, яким надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_1; кв. 92, земельну ділянку орієнтовною площею 700 кв.м. відповідно до детального плану території в районі вулиць ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ділянка № 5);
- п.1.2 рішення Дрогобицької міської ради ХХVІІІ сесії сьомого скликання № 885 від 20.10.2017, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, прож. на ІНФОРМАЦІЯ_2, земельку ділянку площею 700к в.м. в районі вул. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, для будівшштва та обслуговування житлового будинку;
- п.1.12 рішення Дрогобицької міської ради XXXIII сесії сьомого скликання № 1072 від 06.02.2018, яким вирішено затвердити матеріали з виготовлення проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок та передати, безоплатно у власність ОСОБА_2, прож. на ІНФОРМАЦІЯ_3, земельну ділянку площею 700кв.м, на вул. ОСОБА_3ОСОБА_4 (ділянка № 5), кадастровий номер 4610600000:01:031:0256, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 2000 року проживає в житловому будинку за адресою вул. Львівська, 26/2 в м. Дрогобичі, який належить на праві власності бабусі позивача. У червні 2017 року виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради було прийнято рішення про розроблення проекту кварталу індивідуальної житлової забудови в цьому районі, і відповідно 19.06.2017 (вх. № 07/Л-Рл618) позивач звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд ї будівель площею 700,00 кв.м., що знаходиться в кварталі забудови вул. ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в м. Дрогобич, ділянка № 5. Разом з тим, після письмового звернення, Дрогобицькою міською радою прийнято рішення від 06.07.2017 № 764 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та внесення змін у рішення Дрогобицької міської ради», пунктом 1.5 якого надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, площею 700 кв.м. відповідно до детального плану території в районі вулиць ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ділянка № 5), для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. При цьому, відповідачу було відомо, що земельна ділянка № 5, що розташована відповідно до детального плану території в районі вулиць ОСОБА_3 та Пилила ОСОБА_4 в м. Дрогобич площею 700 кв.м., є у користуванні ОСОБА_1 та його сім'ї понад 50 років. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують право позивача та його сім'ї на безкоштовне одержання земельної ділянки для будівництва житлового будинку та господарських споруд.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання від 13.08.2018 (вх. № 3108ел), у якій просить справу розглядати без його участі за наявними матеріалами у справі.
Представник відповідача подав відзив на позовну зваяву від 12.06.2018, в якому зазначає, що оспорені рішення прийняті відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень Дрогобицької міської ради. Також вважає не зрозумілим, які саме права позивача порушено, адже жодних документів, які б підтверджували право на вказану земельну ділянку позивачем не надано.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву від 13.08.2018 (вх. № 3116ел) про розгляд справи без участі представника Дрогобицької міської ради. При розгляді справи просить враховувати викладене у відзивах від 02.03.2018 та від 04.06.2018.
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, подав заяву від 04.05.2018 (вх. № 13035), у якій зазначає, що ним як учасником АТО подано заяву у Дрогобицьку міську раду для отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Згодом міською радою було схвалене рішення та виділено земельну ділянку площею 700 м кв. в м. Дрогобич по вул. Станіславська - ОСОБА_4 (ділянка № 5) у Львівській області, та наданий витяг про право власності, який є зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що ніяких правопорушень чи незаконних дій щодо виділення земельних ділянок учасникам АТО зі сторони Дрогобицької міської ради не було вчинено.
Просить справу розглядати без його участі та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
За таких обставин суд вважає, що позовну заяву можливо розглядати за відсутності сторін у справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 77, 194 КАС України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
06.07.2017 Дрогобицька міська рада на ХХХІІІ сесії 7 скликання, розглянувши клопотання учасників АТО та учасників бойових дій про надання згоди на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, враховуючи рекомендації постійної комісії ради з питань розгляду документів учасників АТО щодо виділення їм земельних ділянок (протоколи від 03.07.2017 № 37) та рекомендації постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин (протокол від 30.05.2017 № 63 та від 04.0.2017 № 65), керуючись ст. 12, ст. 118 Земельного кодексу України і відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 Регламенту Дрогобицької міської ради, міська рада прийняла рішення № 764 «Про надання дозволу на розроблення проетів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та внесення змін у рішення Дрогобицької міської ради», згідно п. 1.5 якого, ОСОБА_2, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_1; кв. 92, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 700 кв.м. відповідно до детального плану території в районі вулиць ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ділянка № 5).
ОСОБА_1 19.06.2017 звернувся до міського голови м. Дрогобича із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 700,00 кв.м., що знаходиться в кварталі забодови на вул. Станіславська-П.Орлика (ділянка № 5). До заяви додано: копію паспорта, викопіювання з плану зонування, відповідь відділу містобудування та архітектури ОСОБА_5 (бабця позивача), викопіювання з детального плану території в районі вул. Станіславська-П.Орлика (ділянка № 5).
20.10.2017 Дрогобицька міська рада на ХХVІІ сесії 7 скликання, розглянувши клопотання та матеріали фізичних осіб та юридичних осіб, враховуючи рекомендації постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин (протокол від 22.09.2017 № 75, від 27.09.2017 № 756, від 05.10.2017 № 77), керуючись ст. 12, ч. 2, 3, 7, ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняла рішення «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, у наданні згоди на виготовлення технічної документації земельної ділянки, у наданні в оренду земельної ділянки, у включенні в перелік для продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення», згідно п. 1.2 якого ОСОБА_1, проживаючому на ІНФОРМАЦІЯ_4, відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 700,00 кв.м. в районі вул. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, для будівництва і обслуговування житлового будинку.
06.02.2018 Дрогобицька міська рада на ХХХІІІ сесії 7 скликання, розглянувши заяви фізичних та юридичних осіб, враховуючи рекомендації постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин (протоколи № 62 від 22.05.2017, № 83 від 16.11.2017, № 87 від 11.01.2018), керуючись ст. 12, ч. 9 ст. 118, ст. 186, Земельного кодексу України і відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 Регламенту Дрогобицької міської ради, міська рада прийняла рішення № 764 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельних ділянок, згідно п.1.12 вирішено затвердити матеріали з виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передати, безоплатно у власність ОСОБА_2, прож. на ІНФОРМАЦІЯ_3, земельну ділянку площею 700к в.м, на вул. Станіславська-П.Орлика (ділянка № 5), кадастровий номер 4610600000:01:031:0256, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Згідно з ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Згідно з ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17, від 27.03.2018 в справі № 463/3375/15-а, від 10.07.2018 в справі № 806/3095/17.
Як встановлено із матеріалів справи 18.07.2016 третя особа ОСОБА_2 в порядку передбаченому ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України звернувся до відповідача із заявою про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 1000 кв. м для будівництва житлового будинку, як учаснику АТО.
До клопотання долучено: довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду та посвідчення учасника бойових дій.
Відповідач розглянув клопотання третьої особи і своїм рішенням, що є предметом спору в даній справі, надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 700 кв.м. відповідно до детального плану території в районі вулиць ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ділянка № 5).
Підстав для відмови відповідачем у наданні такого дозволу третій особі не встановлено, а такими підставами могли бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, оскаржене рішення, суб'єктом владних повноважень, прийняте, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону, з дотриманням встановленої процедури та відповідає усім вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Крім цього судом встановлено, що ОСОБА_1 19.06.2017 звернувся до міського голови м. Дрогобича із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 700,00 кв.м., що знаходиться в кварталі забодови на вул. Станіславська-П.Орлика (ділянка № 5). До заяви додано: копію паспорта, викопіювання з плану зонування, відповідь відділу містобудування та архітектури ОСОБА_5 (бабця позивача), викопіювання з детального плану території в районі вул. Станіславська-П.Орлика (ділянка № 5).
20.10.2017 Дрогобицька міська рада на ХХVІІ сесії 7 скликання, розглянувши клопотання та матеріали фізичних осіб та юридичних осіб, враховуючи рекомендації постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин (протокол від 22.09.2017 № 75, від 27.09.2017 № 756, від 05.10.2017 № 77), керуючись ст. 12, ч. 2, 3, 7, ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняла рішення № 885 «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, у наданні згоди на виготовлення технічної документації земельної ділянки, у наданні в оренду земельної ділянки, у включенні в перелік для продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення», згідно п. 1.2 якого ОСОБА_1, відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 700,00 кв.м. в районі вул. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Як вже зазначено судом, системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17, від 27.03.2018 в справі № 463/3375/15-а, від 10.07.2018 в справі № 806/3095/17.
Як встановлено із матеріалів справи 19.06.2017 позивач в порядку передбаченому ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 700,00 кв.м. в районі вул. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, для будівництва і обслуговування житлового будинку.
До клопотання долучено: копію паспорта, викопфювання з плану зонування, відповідь відділу будування та архітектури - ОСОБА_5 (бабця позивача), викопіювання з детального плану території в районі вул. ОСОБА_3 - ОСОБА_4, проектний план з зазначенням ділянки №5.
Відповідач розглянув клопотання позивача і своїм рішенням від 20.10.2017 № 885 , що є предметом спору в даній справі, відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 700,00 кв.м в районі вул. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Підстав для відмови відповідачем у наданні такого дозволу позивачу відповідачем не наведено, а судом не встановлено. Такими підставами могли бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, оскаржене рішення, суб'єктом владних повноважень, прийняте з перевищенням повноважень, не у відповідності до закону, та без дотриманням встановленої процедури. Тому суд приходить до переконання, що таке рішення відповідача не відповідає усім вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування п. 1.2 рішення Дрогобицької міської ради ХХVІІІ сесії сьомого скликання № 885 від 20.10.2017, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 700,00 кв.м в районі вул. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Вирішуючи питання про наявність порушених прав позивача в публічно-правових відносинах із відповідачем, суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини першо статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття “порушене право”, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття “охоронюваний законом інтерес”. У цьому ж Рішенні зазначено, що “поняття “охоронюваний законом інтерес” означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.
Отже, право на звернення з позовом має не особа, яка стверджує про їх порушення, а особа, права якої безпосередньо можуть бути порушені прийнятим рішенням. Однак, всупереч зазначеним вимогам, позивачем не наведено обставин, які свідчать про те, яким саме чином п. 1.5 рішення Дрогобицької міської ради XXIII сесії сьомого скликання № 764 від 06.07.2017 та п. 12 рішення Дрогобицької міської ради XXXIII сесії сьомого скликання № 1072 від 06.02.2018, порушує його права та інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач не довів наявність порушеного права, на захист якого спрямований поданим ним позов, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування п. 1.5 рішення Дрогобицької міської ради XXIII сесії сьомого скликання № 764 від 06.07.2017, та п.1.12 рішення Дрогобицької міської ради XXXIII сесії сьомого скликання № 1072 від 06.02.2018, а тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Згідно з статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Щодо слаченого позивачем судового збору за позовну вимогу про визнання протиправним п. 1.5 рішення Дрогобицької міської ради XXIII сесії сьомого скликання № 764 від 06.07.2017 у розмірі 680,00 грн, то такий стягненню не підлягає, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
За правилам статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Статтею 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1762,00 грн.
Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 17.05.2018 (вх. 14894) позивачем заявлено дві нові позовні вимоги, за які просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 704,8 грн на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання не чинними та скасування рішень - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати п.1.2 рішення Дрогобицької міської ради ХХVІІІ сесії сьомого скликання № 885 від 20.10.2017, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, прож. на ІНФОРМАЦІЯ_2, земельку ділянку площею 700к в.м. в районі вул. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, для будівшштва та обслуговування житлового будинку.
3. У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування п. 1.5 рішення Дрогобицької міської ради XXIII сесії сьомого скликання № 764 від 06.07.2017, та п.1.12 рішення Дрогобицької міської ради XXXIII сесії сьомого скликання № 1072 від 06.02.2018 - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повий текст судового рішення складено 17.08.2018.
Суддя Костецький Н.В.