3.7.2
Іменем України
13 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2087/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Басової Н.М.
при секретарі судового засідання: Кравцовій Т.О.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
16 липня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №001387.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 02 липня 2018 року Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області стосовно позивача була винесена постанова № 001387 про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 1700 грн. на підставі Акту № 056092 від 08.06.2018.
В мотивувальній частині постанови було зазначено 01.06.2018 о 12:59, у м.Кремінна, державний номерний знак НОМЕР_1 надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 цього Закону, а саме: не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа або індивідуальна контрольна книжка водія. В резолютивній частині постанови зазначено - стягнути з ОСОБА_3 адміністративно - господарський штраф у сумі 1700 гривень.
Позивач вважає, що дана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так в Акті № 056092 від 08.06.2018 року старший державний інспектор Холодовський В.С. вказав що під час перевірки було виявлено порушення наказу МТЗУ № 375 від 24.06.2010, а саме перевізник не забезпечив наявності у водія т.з. який обладнаний тахографом протокол перевірки та адаптації до т.з., чим порушив ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», або МТЗУ № 340 від 07.06.2010 відсутня індивідуальна книжка водія. Тобто при складанні Акту інспектором не було належним чином встановлено, який саме наказ було порушено.
Позивач вказує, що відповідно п. 6.3. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. Таким чином наказом передбачено ведення водієм індивідуальної контрольної книжки для обліку робочого часу, але не як її обов'язкова присутність, як документу на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Також відповідно статті 39 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Як зазначає позивач, обов'язкова наявність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа або індивідуальна контрольна книжка водія не передбачена ст.39 Закону № 2344-ІІІ.
Посилання відповідача на відсутність на час проведення перевірки у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа або індивідуальної контрольної книжки, як на підставу винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, є недоречним, оскільки законом не передбачена відповідальність у автомобільного перевізника за не ведення водієм індивідуальної контрольної книжки.
Позивач вважає, що відповідачем навмисно застосовуються приписи статті 39 Закону № 2344-ІІІ, які є нечіткими, неузгодженими непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб'єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов'язки, що є порушенням принципу правової визначеності.
На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В подальшому, позивачем до матеріалів справи були надання письмові пояснення, в яких зазначив наступне (а.с.31).
8 червня 2018 року на підставі договору №55 «Про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на міжобласних маршрутах» від 06.06.2018, транспортний засіб - автобус, марки NISSAN №115-9D, державний номер НОМЕР_1, здійснював нерегулярне пасажирське перевезення по маршруту Сєвєродонецьк-Слов'янськ.
8 червня 2018 року в м.Кремінна на автодорозі Р-66, Актом № 056092 відносно водія транспортного засобу-автобуса NISSAN №115-9D, державний номер НОМЕР_1, було встановлено факт правопорушення у сфері пасажирських перевезень, а саме, порушення наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, перевізник не забезпечив наявності у водія т.з., який обладнаний тахографом, протокол перевірки та адаптації до т.з., чим порушив ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», або наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010, відсутня індивідуальна контрольна книжка водія.
Позивач вважає, що представником Укртрансбезпеки не було належним чином встановлено факт, яке саме правопорушення та який саме наказ було порушено водієм транспортного засобу-автобуса марки NISSAN №115-9D, державний номер НОМЕР_1, що призводить до двоякого тлумачення Акту № 056092 від 08.06.2018 та постанови № 001387 від 02.07.2018.
Позивач вказує, що наявність у водія транспортного засобу - автобуса, протоколу перевірки та адаптації тахографа або індивідуальної контрольної книжки водія не є обов'язковим. Законодавець чітко визначив, які саме документи повинні бути у водія під час здійснення нерегулярних документів, але незважаючи на це, водієм транспортного засобу-автобус марки NISSAN №115-9D, державний номер НОМЕР_1 - належним чином оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, яка була надана для перевірки працівникам Укртрансбезпеки, але не взята ними до уваги, що призвело до оформлення акту перевірки з порушенням вимог діючого законодавства щодо «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006.
Представник відповідача позов не визнав, надав відзив (а.с.34-39), в обґрунтування якого зазначив, що 08.06.2018 Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області було проведено рейдову перевірку на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в м.Кремінна Луганської області відповідно до направлення на перевірку №8/0406-18 від 04.06.2018 Управління Укртрансбезпеки у Луганській області.
Направлення складено згідно Графіка проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Луганській області у період з 04.06.2018 по 10.06.2018.
Зокрема, під час перевірки транспортного засобу NISSAN №115-9D (реєстраційний номер НОМЕР_1) було виявлено - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами перевірки було складено Акт №056092 від 08.06.2018, в якому зафіксовано порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.
Водій з актом був ознайомлений, про що свідчить запис та його підпис. Пояснень стосовно вказаного в Акті порушення не надав.
Так, відповідно до п.25 Порядку (а, саме - справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) - розгляд справи проходив в Управлінні Укртрансбезпеки у Луганській області (вул.Єгорова, 26, м.Сєвєродонецьк, Луганська область).
У відповідності до п.26 Порядку Позивач запрошувався на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт для надання пояснень по суті складеного Акта.
Представник позивача був присутній при розгляді справи, проти жодних доказів, підтверджуючих його пояснення, що спростовують порушення законодавства про автомобільний транспорт не надав.
Про дійсну присутність представника позивача при розгляді справи підтверджується підписом на листі-повідомленні Управління Укртрансбезпеки у Луганській області.
Відтак, 02.07.2018 було прийнято рішення про винесення Постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу (№001387), передбачених абз.3 ч.1 ст.60 Закову України Про автомобільний транспорт».
Копія вищевказаної постанови представником позивача була отримана, про що свідчить його підпис про отримання на екземплярі, який залишився в Управлінні Укртрансбезпеки у Луганській області.
Також, позивачу під час прийняття рішень про винесення Постанов, було роз'яснено про те, що відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, у випадку не згоди з прийнятим рішенням за результатами розгляду справи про порушення, а саме, винесеної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - може бути подана скарга до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.
Відповідач зазначив, що відповідно до п.6.1. Положення про робочий час і відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 - автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п.7.1. - перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.
08.06.2018 у посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Луганській області були всі підстави та жодних сумнів для складання Акта №056092 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Та, в подальшому, відповідно до вимог чинного законодавства України - винесенні на його підставі Постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу (№001387), передбаченого ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на його підставі винесення рішення.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 17.07.2018 по справі відкрито провадження, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).
В судове засідання прибув представник позивача та представника відповідача.
Представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та письмових поясненнях, а також зазначив, що на час проведення перевірки від 08.06.2018 транспортного засобу NISSAN №115-9D за реєстраційним номером ВВ 3985 АА був відсутній тахограф та індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_4, оскільки водій її забув в офісі, проте вона була оформлена належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов та підкреслив, що водій під час перевірки не надав ані протоколу перевірки та адаптації тахографа, ані індивідуальну картку водія, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець 06.07.1999 Сєвєродонецькою міською радою, видом економічної діяльності є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.07.2018 за № НОМЕР_2 (а.с.12-13).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 є власником транспортного засобу NISSAN №115-9D, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.21).
Наказом №11/к від 24.05.2018 ОСОБА_4 прийнято на роботу з 25.05.2018 у якості водія автотранспортних засобів (а.с.20).
ОСОБА_4 має посвідчення водія з правом керування транспортних засобів, а саме: А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, BE, C1E, CE, D1E, DE (а.с.32).
На підставі затвердженого графіку проведення перевірок від 04.06.2018 (а.с.41) управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області сформовано направлення на рейдову перевірку від 04.05.2018 № 8/0406-18, виданого управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області (а.с.42).
08.06.2018 співробітниками відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті управління Укртрансбезпеки у Луганській області складено Акт № 056092 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме ч.1 абз.3 ст.60 - надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 цього Закону, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографу або індивідуально контрольної книги водія (а.с.45).
В акті зазначено, що водій з ним ознайомлений (а.с.45).
У відповідності до п.26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, позивач запрошувався на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт для надання пояснень по суті складеного Акта, представник позивача був присутній при розгляді справи, що підтверджено особистим підписом представника (а.с.44).
02.07.2018 відповідачем прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №001387 до позивача, передбачений абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з ОСОБА_3 штраф у сумі 1700,00 грн. При цьому зазначено, що позивачем допущено надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 цього Закону, а саме: не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа або індивідуальна контрольна книжка водія (а.с.43).
Позивач вважає постанову №001387 від 02.07.2018 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2344-ІІІ законодавство про автомобільний транспорт складається із Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567), відповідно до пункту 3 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.
Згідно з пунктом 4 Порядку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п.15 Порядку № 1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобус і двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Частиною першою ст.39 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Абзацом 3 частини четвертої вказаної статті Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік документів для водія автобуса, який здійснює нерегулярні пасажирські перевезення.
Такими документами є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином визначений перелік документів не є вичерпним.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385).
Інструкцію № 385 розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Вона визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (пункт 1.2 розділу І Інструкції № 385).
Відповідно до положень Інструкції №385, адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).
Пунктом 1.4 Інструкції №385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Пунктом 3.3 Інструкції, визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа -особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з п. 2.7 Інструкції № 385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
За приписами п. 4 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для: нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів-з 01.06.2012.
Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Разом з цим, цей же розділ Положення «Облік робочого часу» містить пункт 6.3, який визначає, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Положення, яке є чинним на теперішній час, містить посилання, що пункт 6.3 розділу VI в редакції Наказів Міністерства інфраструктури № 659 від 29.12.2011, № 290 від 01.07.2014.
Тобто приписи пункту 6.3 не втратили чинності з набуттям чинності пунктом 6.1. Більш того, остання редакція цього пункту в 2014 році свідчить про те, що ця норма підлягає застосуванню і після 01.06.2012 року.
Суд вважає, що розділ VI містить два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом.
Таким чином, обов'язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу корелює з обладнанням транспортного засобу таким тахографом, в разі ж його відсутності, Положення визначає інший спосіб обліку робочого часу, а отже і інші документи, які ці обставини встановлюють та підтверджують.
Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про те, що протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу і індивідуальна картка водія є тими документами, які повинен мати при собі водій автобуса при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень та відноситься до інших документів, передбачених законодавством України, як це зазначено в абзаці третьому частини четвертої ст.39 Закону №2344-ІІІ.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив суду, що транспортний засіб NISSAN №115-9D за реєстраційним номером ВВ 3985 АА не був обладнаний тахографом. Також зазначив, що на час перевірки у водія дійсно не було індивідуальної книжки водія.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку № 1567).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно встановив вид порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, яке допустив водій при здійсненні нерегулярного перевезення пасажирів.
Доводи позивача про те, що індивідуальна книжка водія була наявна, проте, водій не взяв її з собою під час здійснення перевізки, є безпідставними, оскільки діючим законодавством чітко передбачено, що такі документи водій повинен мати при собі і надати їх при здійсненні перевірки особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Згідно із абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до частин четвертої - п'ятої статті 60 Закону № 2344-ІІІ розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункту 26 Порядку № 1567).
Згідно із пунктом 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як вже було зазначено, у відповідності до п.26 Порядку позивач запрошувався на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт для надання пояснень по суті складеного Акта, представник позивача був присутній при розгляді справи, що підтверджено особистим підписом представника.
02.07.2018 відповідачем прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №001387 до позивача, передбачений абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з ОСОБА_3 штраф у сумі 1700,00 грн.
Згідно з частиною першою абзацом 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Таким чином, розмір адміністративно - господарського штрафу, застосованого до позивача, відповідає частині першій абзацу 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Твердження позивача про те, що відповідачем порушено принцип юридичної визначеності, оскільки не зазначено конкретний нормативно-правовий акт, який порушено позивачем, є неприйнятними. Як в акті проведення перевірки від 08.06.2018, так і в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.07.2018 зазначено нормативно-правові акти, порушення яких допустив водій при здійсненні перевізки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши доводи адміністративного позову на підставі наданих сторонами доказів, суд не знаходить підстав для його задоволення.
Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені ним при сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст повного судового рішення складено 17 серпня 2018 року.
Суддя ОСОБА_5