про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
13 серпня 2018 року м. Київ 810/3695/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - Головне управління Держгеокадастру в Київській області, Яготинська районна державна адміністрація в Київській області про скасування державної реєстрації права власності,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи - Головне управління Держгеокадастру в Київській області, Яготинська районна державна адміністрація в Київській області, в якому просить суд:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2536635, вчинену реєстраційною службою Яготинського районного управління юстиції Київської області від 23.05.2013 на земельну ділянку за кадастровим номером 3225581200:01:002:0050;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2536665, вчинену реєстраційною службою Яготинського районного управління юстиції Київської області від 23.05.2013 на земельну ділянку за кадастровим номером 3225581200:01:002:0049.
У силу положень пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Тобто, з'ясуванню підлягає підстава та обставини, за яких виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Так, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Дана правова позиція висловлена Верховним судом України від 18 липня 2018 року по справі № 815/2082/17 (адміністративне провадження №К/9901/4235/18).
Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів справи, предметом позову є рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3225581200:01:002:0050 та 3225581200:01:002:0049, що підтверджується відповідними державними актами на право приватної власності на землю.
Проте, звернувшись до Яготинської районної державної адміністрації Київської області з листом про надання інформації стосовно земельних ділянок з'ясував, що власником даних земельних ділянок є Яготинська районна державна адміністрація Київської області, що підтверджується інформаційними довідками відділу державної реєстрації Яготинської міської ради Київської області від 09.08.2017 № 94107624 та № 94105184.
Позивач вважає, що Яготинська районна державна адміністрація помилково внесла відомості до реєстру речового права, зазначивши себе, а не позивача, власником земельних ділянок.
Таким чином, спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з реєстрацією права власності на земельну ділянку за Яготинською районною державною адміністрацією Київської області, в той час, як її власником, відповідно до тверджень позивача, є безпосередньо ОСОБА_1, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Суд також враховує ту обставину, що позовна заява не містить жодних доказів про те, що державним реєстратором були допущені процедурні порушення при прийнятті оскаржуваних рішень.
За практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містить постанова ОСОБА_2 Верховного Суду, зокрема, у справі №336/2177/17.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що даний спір є приватно-правовим і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Суд вважає, що за предметом спору та суб'єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, що виникають із земельних відносин та спадкового права. Водночас адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності, зокрема, на земельні ділянки.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13.
У силу положень пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження за позовом позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Київській області, Яготинська районна державна адміністрація в Київській області про скасування державної реєстрації права власності.
2. Роз'яснити позивачеві, що даний спір належить до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Панченко Н.Д.