ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без розгляду
"17" серпня 2018 р. справа №0940/1340/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Могили А.Б.
за участі:
секретаря судового засідання Перхулин І.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фірма ДВД» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 04.10.2016 ВП №52006447,-
Приватне підприємство «Фірма ДВД» звернулося в суд із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 04.10.2016 ВП №52006447.
Разом із позовною заявою, позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду із даним позовом.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що знайомлячись із матеріалами справи про стягнення з Приватного підприємства «Фірма ДВД» виконавчого збору, представником позивача було з'ясовано, що вказаний виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 04.10.2016 ВП №52006447.
З метою отримання даної постанови 18.06.2018 направлено адвокатський запит, однак Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України спірної постанови позивачу не направлено.
Таким чином, про можливе існування постанови від 04.10.2016 ВП №52006447 позивачу стало відомо 18.06.2018. З урахуванням цього, позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Представник позивача в судовому засіданні заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду підтримав та просив поновити пропущений строк звернення до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви позивача та зазначив про обізнаність позивача щодо існування спірної постанови державного виконавця та, як наслідок, можливість ознайомлення з виконавчим провадженням.
Заслухавши пояснення представників сторін з приводу заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Крім того, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
На думку суду якщо день, коли особа дізналася про порушення свого права встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Приватне підприємство «Фірма ДВД» оскаржує правомірність постанови від 04.10.2016 ВП №52006447 про стягнення виконавчого збору.
На виконання ухвали господарського суду Харківської області від 27.04.2016 у справі № 922/1134/16 виданий 19.05.2016 наказ в частині стягнення солідарно з Приватного підприємства «Фірма «ДВД» та Приватного підприємства Фірма «Інтерлок» на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість за Кредитним договором №05/2008 від 27 червня 2008 року, що станом на 26.12.2015 складає 410814,56 доларів США та 3876179,01 грн.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 22.08.2016 відкрито виконавче провадження №52006447 з приводу виконання зазначеного наказу.
З огляду на невиконання боржником судового рішення добровільно у визначений державним виконавцем строк, 04.10.2016 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 41 081,45 дол. США та 387 617,90 грн.
Державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 17.05.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53958033 з виконання постанови від 04.10.2016 (ВП №52006447) про стягнення виконавчого збору у розмірі 41 081,45 дол. США та 387 617,90 грн. В межах цього виконавчого провадження, того ж дня, державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майно боржника.
Постанови державного виконавця від 17.05.2017 ВП №53958033, які винесені на підставі спірної постанови в даній справі, були предметом оскарження позивача в судовому порядку. В ухвалі Господарського суду Харківської області від 19.10.2017, в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 в справі №922/1134/16, суди зазначають про винесення державним виконавцем постанови від 04.10.2016 про стягнення виконавчого збору.
Отже, про спірну постанову державного виконавця від 04.10.2016 позивачу було відомо на момент розгляду справи №922/1134/16, тобто в 2017 році.
Позов про оскарження постанови від 04.10.2016 ВП №52006447 про стягнення виконавчого збору подано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду лише 27.07.2018.
Аналізуючи наведені представником позивача докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Зокрема, неотримання позивачем спірної постанови, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду із даним позовом, з урахуванням того, що позивачем, як вже зазначено судом, оскаржувалися в судовому порядку постанови державного виконавця від 17.05.2017, які власне прийняті на виконання постанови, яка є предметом оскарження в даному судовому провадженні.
Більше того, з врахуванням визначених законодавством строків виконання адвокатського запиту від 18.06.2018, в тому числі строків надіслання відповіді, позивачем також пропущено встановлений процесуальним законом строк звернення до суду з даною позовною заявою.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність підтверджених належними доказами поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних дій.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Варто також зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.
Частина 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, а саме, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки, Приватним підприємством «Фірма ДВД» подано позовну заяву після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не є поважними, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України позов Приватного підприємства «Фірма ДВД» підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Керуючись статтями 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Приватного підприємства «Фірма ДВД» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 04.10.2016 ВП №52006447, залишити без розгляду.
Повернути Приватному підприємству «Фірма ДВД» (код ЄДРПОУ, (вул. Г.Мазепи, 168, м. Івано-Франківськ) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 5818 (п'ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн.21 коп. згідно платіжних доручень № ПН 390451 від 27.07.2018 та № ПН 403545 від 06.08.2018.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ ОСОБА_4