08 серпня 2018 року Справа № 808/1304/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (69098, АДРЕСА_1)
до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-А)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
10 квітня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати неправомірним рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 02.11.2017 та зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку на 4 роки з 02.11.2017 та провести відповідні виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 17.08.1988 по 28.02.1989 він працював повний робочий день на ПАТ «Запоріжвогнетрив» майстром ділянки, що передбачено Списком №2 (розділ 6 підрозділ «б») та з 15.06.1989 по 20.09.1994 працював змінним майстром ділянки дроблення та розсівання шліфзерна і шліфпорошків цеха по виробництву карбіду кремнію зеленого, що передбачено Списком №2 (розділ 8 підрозділ 4) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць з 25.02.2011 по 30.06.2015 та з 11.07.2015 по теперішній час працює складачем поїздів, безпосередньо здійснюючи організацію перевезень та забезпечуючи безпеку руху, що дає право на призначення пенсії по вислузі років. Відповідно до трудової книги маж стаж роботи 37 років 8 місяців 15 днів, з них 12 років 5 місяців 15 днів на роботах, що дають право на призначення пільгової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач прийняв рішення від 21.12.2017 № 32, яким відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії посилаючись на те, що у нього відсутній достатній стаж роботи для призначення пільгової пенсії за Списком №2.
Ухвалою суду від 16.04.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
В межах встановленого строку представником позивача надані документи на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2018, в результаті чого позовна заява приведена у відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.
Ухвалою суду від 14.05.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 07.06.2018 без виклику сторін.
06.06.2018 представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 17497), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та пояснив, що для призначення позивачу пільгової пенсії за Списком №2 необхідний пільговий стаж роботи не менше 12 років 6 місяців та загальний стаж роботи не менше 30 років, проте необхідного пільгового стажу роботи у позивача не має, оскільки період роботи з 15.06.1989 по 20.09.1994 на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» не може бути зарахований у зв'язку із відсутністю уточнюючої довідки підприємства, в якій зазначено всю необхідну інформацію для призначення пенсії. Тому, рішенням відповідача від 21.12.2017 № 32 правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне зазначити наступне.
28.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років.
Рішенням відповідача від 21.12.2017 № 32 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за Списком №2 через відсутність на момент звернення необхідного стажу роботи на зазначених роботах. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 не надано уточнюючої довідки за Списком №2 ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», копії наказів про результати атестації робочих місць на даному підприємстві.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії стало рішення відповідача від 21.12.2017 № 32 про те, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії за Списком №2 стаж роботи позивача за Списком №2 становить 06 місяців 12 днів, замість необхідних 12 років 6 місяців.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно положень пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Позивач народився 01.11.1961, на момент звернення з заявою до відповідача йому виповнилось 56 років, отже вимоги щодо віку дотримано.
Що стосується вимоги позивача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку на 4 роки з 02.11.2017 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
З матеріалів справи встановлено, що в період з 15.06.1989 по 20.09.1994 позивач працював на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на посадах, віднесених до Списку №2.
Загальний стаж позивача на дату звернення за призначенням пенсії не є спірним та складає 37 рік 08 місяців 15 дні, при цьому до пільгового стажу позивача за Списком 2 зараховано тільки 06 місяців 12 днів за період роботи з 17.08.1988 по 28.02.1989 на ПрАТ «Запоріжвогнетрив».
Порядком застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 встановлено, що підтвердження результатами атестації робочих місць періодів роботи до 21.08.1992 року не потребується.
Таким чином, суд вважає, що позивачу протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період його роботи на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» до 21.08.1992 року (з 15.06.1989 року по 21.08.1992 року).
Що стосується зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи на ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» складачем поїздів в період з 25.02.2011 по 30.09.2014, а також з 01.10.2014 по теперішній час (без врахування періоду з 01.07.2015 по 10.07.2015), суд зазначає наступне.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 N583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, до якого, зокрема, входить професія складача поїздів.
Таким чином, період роботи з 25.02.2011 по 30.09.2014, а також з 01.10.2014 по теперішній час (без врахування періоду з 01.07.2015 по 10.07.2015) надає позивачу право на пенсію за вислугу років, а не за віком на пільгових умовах, як помилково вважає ОСОБА_1
Щодо періоду роботи з 21.08.1992 по 20.09.1994 на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» слід зазначити про таке.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом 1 пункту 3 цього Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з абзацом 1 пункту 20 вказаного Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
В довідці від 26.11.2017 №290, виданої ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» ОСОБА_1, та в довідці виданої ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» позивачу відсутнє посилання на найменування списків або їх номери, а також до якого зі списків включені роботи, на яких працював позивач.
Згідно із пп. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці на час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 та розробленими на її виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства раці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, що підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14) та постанові від 20 березня 2018 року (справа №607/5358/17) висловлювали аналогічну правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
В довідках, виданих позивачу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» відсутнє посилання на атестацію робочих місць, на яких працював позивач. Також до матеріалів справи не додано будь-яких інших документів на підтвердження атестації робочих місць. Крім того відсутні докази того, що позивач або управління Пенсійного фонду зверталось до зазначених підприємств з запитами щодо надання вказаної інформації.
Без вищезазначеної інформації самі по собі довідки «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» не підтверджують характеру роботи ОСОБА_1 за Списком № 2, що надає право на включення цього періоду до стажу та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказана правова позиція підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у пунктах 4, 22, 24, 35, 38 постанови від 31 січня 2018 року у справі № 817/1290/17.
Згідно із ч.3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно із ст. 49 вказаного Закону наявність недостовірних відомостей у документах на підставі яких призначена пенсія є підставою для припинення її виплати.
У відповідності до підпункту 6 пункту 4, підпункту 5 пункту 6 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 органам, що призначають пенсії відповідно до покладених на них завдань: 1) приписано здійснення контролю за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій та 2) надається право проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.
На час прийняття рішення від 21.12.2017 №32 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку на 4 роки залишилися невстановленими обставини щодо умов фактично виконуваних ОСОБА_1 робіт, з якими закон пов'язує виникнення права на призначення пенсії на пільгових умовах. Також не встановлено, чи проводилась після 21.08.1992 атестація робочих місць за умовами праці за посадою, де працював ОСОБА_1 та якими документами це підтверджується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, для належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати Рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 21.12.2017 №32 в зв'язку з тим, що відповідачем не врахований стаж роботи ОСОБА_1 за Списком №2 на ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» до 21.08.1992 та не досліджені вищезазначені докази.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2017 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків викладених у даному судовому рішенні.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 21.12.2017 №32.
Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-А; ЄДРПОУ 20508387) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (69098, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) від 28.11.2017 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (69098, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-А; ЄДРПОУ 20508387).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 08.08.2018.
Суддя Ю.П. Бойченко