17 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/2818/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій незаконними, визнання права на отримання разової грошової допомоги, -
встановив:
13.06.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому він просить:
- визнати незаконними дії Міністерства оборони України про відмову у призначені допомоги у вигляді повернення на доопрацювання поданих ОСОБА_1 документів для призначення одноразової грошової допомоги;
- визнати право ОСОБА_1 на отримання разової грошової допомоги відповідно до ст. 16, 16-2, 16-3, 23 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у період з 27.11.1981 до 19.04.1995 проходив військову службу. У періоди з 28.07.1983 до 27.09.1984 та з 23.08.1986 до 19.07.1987, під час проходження військової служби, приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. 08.07.2016 йому було встановлено третю групу інвалідності з 21.06.2016, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У липні 2016 року він звернувся до Міністерства оборони України через Бердичівський об'єднаний міський військовий комісаріат (далі - Бердичівський ОМВК) із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, однак листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 10.05.2018 № 248/316/1284 документи були повернуті на доопрацювання. Зважаючи на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, йому гарантовано право на отримання грошової допомоги, вважає незаконними дії відповідача про відмову у призначенні допомоги у вигляді повернення на доопрацювання поданих документів для призначення одноразової грошової допомоги.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
20.07.2018 на адресу суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 26-28) в якому останнє просило відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . В обґрунтування заперечень зазначило, що позивач не надав до матеріалів позову копію своєї заяви з додатками на виплату одноразової грошової допомоги, що не дає можливості встановити дійсний перелік документів, що був доданий заявником. Крім того позивач зазначив про те, що на його думку, не потрібно надавати довідку про причини та обставини поранення, однак, на думку відповідача, заявник має додати до своєї заяви документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Таким чином, подання цього документа до уповноваженого органу є обов'язковою умовою, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
У відзиві також зазначено, що згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Наказ № 402), неможливо ототожнювати поняття "причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв" та “обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)”, не врахувавши, що вони різняться за змістом і формою. Причинний зв'язок визначається у разі встановлення військовослужбовцю діагнозу і оформлюється Протоколом засідання військово-лікарської комісії (додаток 19 до Положення). Обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформлюється у вигляді Довідки (додаток 5 до Положення), на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якій вказуються вид, характер і локалізацію травми (поранення, контузії, каліцтва), а також докладні обставини її отримання (під час виконання робіт, де, на службі чи ні, у відпустці, в стані алкогольного сп'яніння чи ні тощо). Тому рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв не є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Більше того, відповідно до п. 11 Порядку № 975 постанова відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення міститься окремо серед необхідного переліку документів для розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги, а тому її не можна ототожнювати з документом, що свідчить про не пов'язаність поранення із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Відповідач вказує, що стосовно законодавчої невизначеності форми документу, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), необхідно зазначити, що пунктом 4.7 Наказу № 530 визначено зміст такого документа. Зокрема таким документом можуть бути: акт про нещасний випадок, складений за матеріалами розслідування військової частини; довідка командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва). Також, форма такої довідки визначена у додатку 5 до Наказу № 402.
Крім того, відповідачем зазначено, що законодавство Радянського Союзу у період проходження позивачем військової служби також передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення за відповідною формою. Однак жодних документів, які фіксують відповідні обставини позивачем не надано.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 27.11.1981 до 19.04.1995 проходив військову службу (а.с. 11). У періоди з 28.07.1983 до 27.09.1984 та з 23.08.1986 до 19.07.1987, під час проходження військової служби, приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан (а.с. 11).
Згідно з актом судово-медичного обстеження Житомирського обласного бюро судово-медичних експертиз № 1476 від 09.06.2016 виявлені рубці на обличчі та правій верхній кінцівці, які являються слідами загоєних ран у минулому. Вищевказані рани, на місці яких утворилися рубці, виникли від дії уламків вогнепального пристрою, можливо в термін та за обставин, вказаних обстеженим під час бойових дій в Республіці Афганістан (1986 рік) (а.с. 13).
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2598 від 10.06.2016 "Множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки (контузія головного мозку - 1986 року), полковника у відставці ОСОБА_1 , 1959 року народження, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено актом судово-медичного обстеження № 1476 від 09.06.2016 Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи, що у подальшому призвело до розвитку: “Хронічної дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ступеня, з лікворо-гіпертензивним, вестибуло-атактичним та церебростенічним синдромами. ІХС. Атеросклеротичного кардіосклерозу СН ІІ А ст. Гіпертонічної хвороби ІІ ступеня», що підтверджено військово-обліковими та медичними документами" (а.с. 12).
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.07.2016 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 21.06.2016. Комісією було встановлено, що поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 8).
13.07.2016 Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради позивачу встановлений статус інваліда війни 3 групи (а.с. 5).
У липні 2017 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через Бердичівський ОМВК із заявою та копіями необхідних документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 21.06.2016 ІIІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у порядку, передбаченому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Зазначені документи та заява Бердичівським ОМВК були направлені для подальшого розгляду до Міністерства оборони України.
У зв'язку із неотриманням протягом тривалого часу належної відповіді, позивач звертався із заявами до Житомирського ОВК та Бердичівського ОМВК, на які отримав відповіді останніх про те, що жодних документів чи рішень від Міністерства оборони України що стосувалися б призначення позивачу одноразової грошової допомоги до останніх не надходило (а.с. 16-17).
10.05.2018 листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України за № 248/316/1284 повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення про повернення його документів щодо призначення одноразової грошової допомоги до Бердичівського ОМВК на доопрацювання (а.с. 14).
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 № 68 у поданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (а.с. 15).
Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає про таке.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Частиною 2 ст. 16-2 Закону України № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку № 975.
Такими документами відповідно до п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до п. 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2014 № 530 передбачено, що у разі отримання поранення, травми, контузії, каліцтва (без установлення групи інвалідності) подаються, зокрема, акт про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до п. 3 Постанови № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.
Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п. 8 Постанови № 975).
За наведених обставин, суд вважає, що днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 21.06.2016, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_1 при первинному огляді встановлена третя група інвалідності.
Як вже було зазначено, ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ визначалося, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права, яка була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 18.11.2014 та 21.04.2015 (справи № 21-446а14 та № 21-135а15 відповідно).
Так, виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи виникло з моменту встановлення позивачу інвалідності з 21.06.2016 незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.
З приводу відсутності у поданих матеріалах документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, суд констатує, що форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
У свою чергу, підпунктами б), г) пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
"Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I - II груп патогенності, а також токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
"Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій. Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.
За змістом п. 21.21 указаного Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Підсумовуючи викладене та ураховуючи те, що позивач як військовослужбовець отримав поранення та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування у країнах де велись бойові дії на території Республіки Афганістан, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ та у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
Суд відхиляє посилання Міноборони України на те, що п. 11 Порядку № 975 та п. 4.7 Положення № 530 визначено необхідність надання для розгляду питання про призначення допомоги документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Відповідачем не було у встановленому порядку розглянуто заяву позивача та не прийнято вмотивованого рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням поданих позивачем документів.
Виходячи з наведеного, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку; повернення ж документів на доопрацювання Порядком не передбачено.
Наведене вище дає суду підстави для висновку, що розгляд заяви та документів ОСОБА_1 відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком № 975. Тобто, Міноборони України у встановленому порядку звернення позивача з доданими документами не розглянуто та не прийнято вмотивованого рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу та повернуто документи на доопрацювання, чим допущено порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку № 975.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 816/978/16 (№ К/9901/11637/18) та від 30.01.2018 у справі № 806/986/16 (К9901/6995/18), від 03.04.2018 (справа № 750/5581/17), від 22.05.2018 (справа №285/1538/17), від 10.07.2018 (справа № 816/488/16) адміністративне провадження К/9901/1777/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Згідно з Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Ураховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що другий відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням викладеного, виходячи з положень п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, якими суд у разі задоволення позову може прийняти рішення із застосуванням іншого способу захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з метою забезпечення ефективного захисту останніх, суд дійшов до висновку про необхідність зобов'язання Міноборони України повторно розглянути у встановленому порядку заяву та документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності з 21.06.2016, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
Стосовно другої частини позовних вимог, зазначених у п. 4 прохальної частини позовної заяви, а саме про те, щоб визнати право ОСОБА_1 на отримання разової грошової допомоги відповідно до ст. 16, 16-2, 16-3, 23 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, суд зазначає наступне.
Статтею 19 КАС України встановлено юрисдикцію адміністративних судів, яка не поширюється на справи, щодо встановлення юридичних фактів.
Таким чином, суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Зважаючи на відсутність витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 263, 295 КАС України, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (вул. Грушевського, 30/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 22990305) про визнання дій незаконними, визнання права на отримання разової грошової допомоги - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Міністерства оборони України про відмову у призначені допомоги у вигляді повернення на доопрацювання поданих ОСОБА_1 документів для призначення одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути у встановленому порядку заяву та документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності з 21.06.2016, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено: 17 серпня 2018 року.
Суддя О.В. Єфіменко