справа № 166/333/18
провадження № 2-а/166/9/18
категорія: 18
іменем України
03 липня 2018 року смт. Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Лозицького С.О.,
за участю секретаря - Тарасюка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ратне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 БУПП ДПП в Житомирській області рядового поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (надалі-Позивач) звернувся в суд із позовом до поліцейського роти №1 БУПП ДПП в Житомирській області рядового поліції ОСОБА_2 (надалі-Відповідач) про скасування постанови серії БР №528355 від 12.03.2018 року, якою Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Свій позов обґрунтовує тим, що згідно вищезазначеної постанови вбачається, що він 12.03.2018 року о 08:45 год. на автодорозі Київ-Ковель 212 км. керував транспортним засобом поза населеним пунктом без ввімкнених ближнього світла фар та без денних ходових вогнів, чим порушив п.9.8 та ОСОБА_3 дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.
Вважає, що вищенаведена постанова винесена Відповідачем з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання та без повного і належного дослідження всіх обставин справи,а тому є незаконною та підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги, викладені у вказаному позові підтримує в повному об'ємі та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну завяу, в якому вказав, що відповідно до постанови серії БР №528355 від 12.03.2018 року на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В даному випадку Позивач порушив вимоги п. 9.8 ОСОБА_3 дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ОСОБА_3), а саме: під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до п. 9.1 ПДР попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби, а ч.2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами.
Ввімкнення ближнього світла фар на транспортному засобі, який рухається у світлу пору доби, використовується для виділення його в потоці інших транспортних засобів з метою попередження про можливу небезпеку та інформує інших учасників дорожнього руху для завчасного вжиття додаткових заходів. Увімкнення ближнього світла фар поза населеними пунктами в осінньо-зимово-весняний час спрямоване на привернення уваги всіх учасників дорожнього руху до транспортного засобу, що рухається.
Пунктом 2.3 ОСОБА_3 передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни і не відволікатись від керування транспортним засобом.
На місці вчинення правопорушення у своїх поясненнях, наданих поліцейському, Позивач не заперечував того факту, що 12.03.2018 року о 08 год. 45 хв. керував транспортним засобом з не ввімкненими фарами в режимі ближнього світла поза населеним пунктом. Факт визнання своєї вини Позивачем та факт порушення ПДР зафіксовано на нагрудний відео реєстратор поліцейського.
Відповідач вважає, що розгляд справи було проведено у відповідності до ст. 279 КУпАП, також Позивачу були роз'яснені його права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Жодних клопотань Позивач не заявляв. В подальшому Відповідачем було ознайомлено Позивача з винесеною постановою та строками сплати штрафу та оскарження постанови.
З огляду на наведене Відповідач вважає, що Позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а обставини зазначені в адміністративному позові не відповідають дійсності.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про те, що в позові слід відмовити з наступних підстав:
Згідно постанови, винесеної поліцейськими роти №1 БУПП ДПП в Житомирській області рядовим поліції ОСОБА_2 серії БР №52/355 від 12.03.2018 року вбачається, що 12.03.2018 року о 08:45 год. на автодорозі Київ-Ковель 212 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Chevrolet Cruze" н.з. АА7881ОВ поза населеним пунктом без ввімкнених ближнього світла фар та без денних ходових вогнів, чим порушив п.9.8 ОСОБА_3 дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.
Позивачем було порушено вимоги п. 9.8 ОСОБА_3 дорожнього руху
України, а саме - під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою
позначення транспортного засобу, що рухається, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних
транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні,
а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до п. 9.1 ПДР попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього
світла фар у світлу пору доби, а ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за
порушення правил користування попереджувальними сигналами.
Ввімкнення ближнього світла фар на транспортному засобі, який рухається у світлу пору доби, використовується для виділення його в потоці інших транспортних засобів з метою попередження про можливу небезпеку та інформує інших учасників дорожнього руху для завчасного вжиття додаткових заходів. Увімкнення ближнього світла фар поза населеними пунктами в осінньо-зимово-весняний час спрямоване на привернення уваги всіх учасників дорожнього руху до транспортного засобу, що рухається.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на водія покладено
обов'язок з 1жовтня по 1 травня поза населеними пунктами вмикати денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до Міжнародної Конвенції «Про дорожній рух» зі змінами від 2004 року, а також правила ЄЕК ООН №48, «денний ходовий ліхтар» призначений для поліпшення видимості спереду транспортного засобу, який рухається вдень. Основне призначення денних ходових вогнів спрямоване на привернення уваги всіх учасників дорожнього руху до транспортного засобу, який рухається, зниження кількості дорожньо-транспортних пригод, що відбуваються з причин неуважності - наїзд на пішоходів і велосипедистів, а також зіткнень з транспортними засобами, які перетинають головну дорогу по другорядній. Не слід путати денні ходові вогні з габаритними вогнями, які мають набагато меншу яскравість і призначені для позначення габаритів автомобіля в темний час доби та в умовах недостатньої видимості.
Недостатня видимість відповідно до п. 1.10 ПДР видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду.
Відповідно до вимог пункту 7.1.1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» перевірка наявності розташування, кількості, працездатності, наявності пошкоджень, кольору зовнішніх світлових приладів, у тому числі денних ходових вогнів, здійснюється візуально.
Згідно з пп. "б" п. 2.3. ОСОБА_3 дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Як вбачається з наданого Відповідачем відзиву на позов, Позивач на місці вчинення правопорушення у своїх поясненнях не заперечував того факту, що 12 березня 2018 року о 08 год. 45 хв. керував транспортним засобом "Chevrolet Cruze" н.з. АА7881ОВ з неввімкненими фарами в режимі ближнього світла з 01 жовтня по 01 травня поза населеним пунктом.
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІвизначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозагіису. Жодна норма закону не зобов'язує патрульного поліцейського фіксувати адміністративні правопорушення.
Факт вчиненого правопорушення та процес розгляду справи було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейського, з якого чітко вбачаються правопорушення Позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху. Крім того, на відеофайлі № 20180312213837000231 зафіксовано порушення щодо неввімкнення ближнього світла чи денних ходових вогнів поза межами населеного пункту. Відповідач роз'яснив Позивачу його права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпУП та повідомив про початок розгляду справи хвилини 08:43:18 відеофайлу № 20180312213840000232.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ОСОБА_3 дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, однак жодних заяв чи клопотань від нього не надійшло. З наведеноговбачається, що Позивач жодним чином не був обмежений у своїх правах щодо надання пояснень причин відсутності ближнього світла.
Крім того, Європейський суд з прав людини в пункті 32, справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція статей 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки Позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
За правовою характеристикою, правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП вважається закінченим з моменту допущенного проступку. Не мають значення наступні дії та виправдання порушника. Відповідач чітко сформулював кваліфікуючу ознаку проступку. Підстав для умисного спотворювання обставин події у Відповідача, котрий не мав жодних відносин із Позивачем, а виконував обов'язки щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, не було. Доказів щодо фіктивності або недійсності постанови про адміністративне правопорушення, неправомірності дій інспектора Позивачем не надано.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував те, що правопорушення він не вчиняв або що його вина у цьому відсутня.
В п. 1 ст. 77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до КАС України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.
Відповідно до національного законодавства та практики ЄСПЛ в справах «Танрікулу проти Туреччини» і «Ґюль проти Туреччини» та інших Відповідач використав і вичерпав усі необхідні засоби доказування для фіксування події правопорушення. Правовими актами, що регулюють спірні відносини не передбачено для Відповідача використання засобу доказування, який би ним не був використаний. Судом не встановлено тієї обставини, Позивач звертався до Відповідача із клопотанням заслухати його свідків чи оглянуті докази, які б спростовували фіксування правопорушення відповідачем.
Відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що Відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. ДоводиПозивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій Відповідача.
Перед судом не доведено порушення Відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання Відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов'язковість використання яких була б встановлена законом, відхилення клопотання про надання Позивачу можливості скористатись правової допомогою.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду». Так постановою Верховного суду у справі № 760/2846/17 вказано, що «Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Проте Позивачем не спростовано факт руху його транспортного засобу без ввімкненого ближнього світла фар чи денних ходових вогнів поза межами населеного пункту в період з 1 жовтня по 1 травня, а, відповідно і факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Водночас, Відповідачем не допущено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття і складення спірної постанови грубих порушень закону, які були б беззаперечною підставою для її скасування.
Достатнім доказом правомірності рішення Відповідача у даній справі Суд вважає відеофіксацію події, що в розумінні статті 251 КУпАП та КАС України є належним доказом.
Отже, виходячи з всіх наявних в матеріалах справи доказів, Суд вважає, що вина Позивача доведена.
Інспектором патрульної поліції винесено постанову згідно ст. 258 КУпАП. Стаття 33 КУпАП (з урахуванням змін, внесених Законом № 596-УІІІ від 14.07.2015), встановлює загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення, тобто Відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини та інші обставини. Жодних переконливих підстав своєї невинуватості Позивачем на місці вчинення правопорушення не надано.
Таким чином керуючись нормою ст. 252 КУпАП щодо оцінки доказів посадовою особою, яка оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і правосвідомістю Суд вважає, що вирішуючи питання про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський, як посадова особа що виконує посадові інструкції, оцінивши докази щодо вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись чинними нормативно-правовими актами України та своєю правосвідомістю, встановив порушення Позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху України та виніс відповідну постанову.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст.245 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналізуючи дослідженні у судовому засіданні докази, Суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні позову, оскільки вищезначена постанова є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 77, 241-246, 268, 286, 295 КАС, Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 БУПП ДПП в Житомирській області рядового поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ратнівський районний суд Волинської області.
Суддя С.О. Лозицький