Справа № 161/1773/15-к
Провадження № 1-кп/161/301/18
м. Луцьк 14 серпня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013020130000615 від 5 серпня 2013 року, по обвинуваченні ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК та по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Луцьк, Волинської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_9 ,
законного представника ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
представника цивільного відповідача ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-
В обвинувальному акті зазначено, що 18 липня 2009 року, біля 11 години 35 хвилин, в с.Милуші Луцького району, на 3 км. + 100 м. автодороги сполученням “ Маяки - Луцьк ”, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним, обладнаним ременями безпеки для перевезення задніх пасажирів легковим автомобілем марки “Ford Scorpio”, транзитний номерний знак НОМЕР_1 в напрямку м. Ковель по асфальтобетонній, сухій ділянці дороги та перевозячи при цьому на задньому сидінні пасажира - малолітнього ОСОБА_7 , 2001 року народження, грубо порушив п.21.11 “б” Правил безпеки дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, а саме, перевозив пасажира, який не досяг 12-річного віку - у транспортному засобі без використання спеціальних засобів, що мають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу та під час зіткнення із задньою частиною пасажирського автобуса марки “Богдан А09202”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , пасажир - малолітній ОСОБА_7 , будучи не пристебнутим, вдарився своїм тілом в задню частину водійського сидіння і отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України не визнав та показав, що біля 10-тої години разом з дружиною та товаришами поїхали на відпочинок на озеро Світязь, та під час руху в автомобілі Міщук-сидів попереду, дружина посередині ззаду, син позаду від нього, і товариш ОСОБА_14 справа позаду.
Також, ОСОБА_4 показав, що перед в'їздом у с. Милуші, об'їхавши три автомобілі зі швидкістю до 70 км/год., та зменшивши швидкість до 60 км/год., побачив що на дорозі не було транспортних засобів, а на узбіччі автобус «Богдан», повернутий у праву сторону, ніби заїжджаючи на вулицю.
Разом з тим, ОСОБА_4 показав, що на відстані 20 м до нього, автобус почав рух по узбіччю, виїхав на перехрестя, пригальмував, і почав розворот, а тому в той момент, він намагався уникнути зіткнення, пригальмував, однак, автомобіль рухався прямо, в результаті чого відбулося зіткнення і автобус з'їхав на ліве узбіччя. В автобусі була пошкоджена задня частина, а в автомобіля пошкоджена права частина бамперу.
Окрім того, ОСОБА_4 показав, що вийшовши з автомобіля, він допоміг ОСОБА_14 вийти, у нього було закривавлене обличчя, допоміг відчинити двері ззаду, щоб вийшла дружина із сином, не міг відстебнути сина, та допомагав дружині, вийняв сина і заніс його під дерево у тінь.
Також, ОСОБА_4 показав, що позаду зупинився Бринза, та допомагав їм, після чого сина забрала швидка допомога.
Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.
З протоколів огляду дорожньо-транспортної пригоди від 18 липня, 9 серпня, 4 грудня, 9 грудня 2009 року встановлені дані, що в с. Милуші, Луцького району, на 3 км. + 100 м. асфальтобетонної, сухої ділянки автодороги сполученням “Маяки-Луцьк ”, що з однією смугою руху в кожному напрямку, зіткнулись автомобіль марки “Ford Scorpio”, транзитний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , з пасажирським автобусом марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 .
Також, встановлені дані, ширини смугу руху 3.8 метра по якій рухався легковий автомобіль з м.Луцьк в напрямку з м.Ковель, ширини смуги руху 4.1 метра по якій рухався автобус та повертав на смугу руху легкового автомобіля, наявність узбіччя з обох полос руху, на проїзній частині дороги до і після місця зіткнення нанесена повздовжня розмітка 1.1 для розділення зустрічних потоків у виді суцільної лінії, сліди гальмування та місце зіткнення транспортних засобів на смузі руху легкового автомобіля на відстані 1.75 та 1.85 метрів від краю проїзної частини.
Разом з тим, встановлено що транспортні засоби отримали механічні пошкодження та встановлено очевидця події ОСОБА_15 (т.№2 а.с.3-11.12-13,14-28,29-41).
З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 15 листопада 2009 року з участю ОСОБА_3 встановлені дані ним показання, що в с.Зміїнець, керуючи автобусом марки “Богдан А09202”, під'їхав для розвороту на перехрестя з вул.Хутірською, однак, побачивши що позаду нього на зустрічній полосі в попутному напрямку їде з великою швидкістю автомобіль “Форд Скорпіо” , зупинився, але легковий автомобіль з незрозумілих причин почав гальмувати, з'їжджаючи на праву полосу та передньою частиною зіткнувся із задньою частиною автобуса (т.№1 а.с.99-112).
З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 18 листопада 2009 року з участю обвинуваченого ОСОБА_4 встановлені дані ним показання, аналогічним що він дав в судовому засіданні (т.№1 а.с.113-131).
З протоколів відтворення обстановки та обставин події від 11 січня,19 січня 2011 року з участю ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_3 встановлені дані, які кожен давав під час попередніх слідчих дій, а саме відтворенні обстановки та обставин події в листопаді 2009 року (т.№1 а.с.132-134,135-137,138-140).
В судовому засіданні неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 показав, що їхав в автомобілі, сидів позаду на пасажирському місці позаду батька, був пристебнутий ременем безпеки, в автомобілі, окрім нього був батько та двоє його друзів, а інші обставини дорожньо- транспортної пригоди він не пам'ятає.
В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_6 показала, що під час руху в автомобілі, розмовляла із сином та за дорожньою обстановкою не слідкувала, підняла голову, і відчула зіткнення з маршрутним транспортним засобом, що відбулось на смузі руху їх автомобіля.
Також, ОСОБА_6 показала, що за кермом сидів її колишній чоловік, збоку товариш ОСОБА_16 , позаду зліва за водієм сидів син, вона посередині, а збоку справа товариш ОСОБА_16 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що разом з Бринзою бачив в с.Милуші момент зіткнення автомобіля із автобусом, де на перехресті автобус “Богдан” зліва від них, від узбіччя почав рух, а потім різко пішов на розворот по зустрічній смузі руху, де прискорився, однак, позаду нього вискочив автомобіль “Форд” та здійснив зіткнення з задньою частиною автобуса.
Також, ОСОБА_17 показав, що вони зупинилися, підійшли до автомобіля, де помітили пасажира, який сидів спереду на місці пасажира та був у крові, а тому повезли його у травмпункт, а відчинивши задні двері автомобіля побачили дитину зростом 150 см, який був пристебнутий ременем безпеки та жінку.
Разом з тим, ОСОБА_17 показав, що зіткнення відбулось посеред дороги, на місці ДТП зупинявся ще автомобіль червоного кольору, та свідок, відповідаючи на питання заперечив, що на стоянці знаходився інший автомобіль білого кольору.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що їхав у Луцьк із села та став свідком ДТП у с. Милуші, на місці розвороту автобусів, де автобус стояв на своїй смузі руху, та планував здійснювати маневр розвороту, однак, за ним виїхав автомобіль марки “Форд” та відбулось зіткнення.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що керуючи автомобілем “Мерседес” у напрямку з м. Луцька до м. Ковель, проїжджаючи с. Милуші за автобусом марки “Богдан” на відстані 30-40 м., бачив, як на перехресті трапилося ДТП, “Форд” здійснюючи обіг його автомобіля, зіткнувся із автобусом “Богдан”, що здійснював розворот попереду.
Також, свідок ОСОБА_15 показав, що під час зіткнення автобус знаходився ближче до середини проїзної частини, та здійснював розворот із включеним лівим покажчиком повороту, та в момент коли автобус перетинав роздільну смугу, в задню частину, безпосередньо у задній бампер, в'їхав автомобіль “Форд”.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що коли стояв на зупинці, біля воріт та чекав автобус, бачив, як автобус йшов на розворот, та автомобіль, йдучи на обгін, зіткнувся з автобусом.
Також, свідок ОСОБА_19 показав, що автобус їхав без пасажирів, по своїй смузі, на узбіччі не розвертався, із увімкненим поворотом здійснював розворот, та коли ліве колесо знаходилось на зустрічній смузі, автомобіль, не встигнувши обігнати автобус, загальмував, та зіткнувся в задньою частиною автобуса.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що бачив момент зіткнення, оскільки знаходився у себе на подвір'ї, за огорожею, чекаючи цей автобус.
Також, свідок ОСОБА_20 показав, що побачив автобуса за 150 м., автобус на узбіччі не зупинявся, їхав у своїй смузі руху, та на перехресті під час розвороту, в нього в'їхав автомобіль, що йшов на обгін автобуса.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показав, що момент зіткнення автомобіля та автобуса не бачила, однак чула звук зіткнення, після чого автобус стояв у такому положенні, що задні колеса були за лінією перетину, а автомобіль стояв на узбіччі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала, що автобус з'їхав на узбіччя, висадив людей, почула звук удару, автобус стояв під кутом та автомобіль зліва від нього, в автомобілі сиділа дитина, яку винесли потім під дерево у тінь.
Також, ОСОБА_22 показала, що ОСОБА_23 приходила і казала, щоб відмовилися від дачі показів за 200 гривень, а Город, та ОСОБА_24 - її сусіди, були відсутні на місці події.
З протоколів огляду від 18 липня 2009 року та 15 грудня 2010 року автомобіля марки “Ford Scorpio”, транзитним номерним знаком НОМЕР_1 встановлені механічні пошкодження автомобіля та ширину між внутрішніми частинами задніх коліс 133 см. та зовнішніми частинами коліс 173-174 см. (т.№2 а.с.42,44).
З протоколів огляду від 18 липня 2009 року пасажирського автобуса марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , встановлені механічні пошкодження автомобіля (т.№2 а.с.43).
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу пасажирського автобуса марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , власником транспортного засобу є ОСОБА_25 (т.№2 а.с.49).
Згідно ліцензії, ліцензійної картки, ОСОБА_25 надає послуги з пасажирських перевезень і вантажів автобусом марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 (т.№2 а.с.50,51).
Згідно договорів від 1 січня 2008 року, між Замовником-виконкомом Луцької міської ради та Перевізником- ОСОБА_25 , паспорту маршруту, Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на маршруті №22 “Карбишева-Ковельська” (т.№2 а.с.52,53,54-58).
Згідно трудового договору між ОСОБА_25 та ОСОБА_3 , працівник ОСОБА_3 зобов'язаний виконувати та нести повну матеріальну відповідальність за отриманий транспортний засіб, правил техніки безпеки по охороні праці, графіка та схеми руху (т.№2 а.с.61).
Згідно висновку експерта №139 від 1 вересня 2009 року, місце зіткнення легкового автомобіля марки “Ford Scorpio”, транзитним номерним знаком НОМЕР_1 з автобусом марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , відбулось на правій смузі руху в напрямку на м.Ковель, в районі осьової лінії (т.№2 а.с.63-64).
Згідно висновку експерта №140 від 2 вересня 2009 року, в момент первинного контакту взаємодіяли задня частина автобуса марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 та передня частина автомобіля марки “Ford Scorpio”, транзитним номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , в момент первинного контакту повздовжня вісь легкового автомобіля розміщувалась під кутом 15+_5 градусів проти часової стрілки (т.№2 а.с.68-82).
Згідно висновку спеціаліста №204 від 14 січня 2011 року, на момент експертного огляду з технічної точки зору, робоча гальмівна система автомобіля марки “Ford Scorpio”, транзитним номерним знаком НОМЕР_1 , знаходилась у технічно несправному та непрацездатному стані (т.№2 а.с.86-91).
Згідно висновку №7222/7223 комісійної судово-транспортної експертизи від 27 травня 2011 року встановлено, що розташування транспортних засобів,зафіксоване в протоколі огляду місця події від 18 липня 2009 року характерне для показів ОСОБА_4 за яким зіткнення транспортних засобів відбулося в результаті виїзду автобуса “Богдан” з узбіччя ліворуч на проїжджу частину дороги (т.№2 а.с.93-101).
Згідно висновку №7162 комісійної додаткової судово-транспортної експертизи від 9 квітня 2012 року встановлено, що при вказаному ОСОБА_4 та ОСОБА_26 діапазоні швидкостей, водій автомобіля “Форд-Скорпіон” ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автобусом “Богдан”, в момент виїзду останнього на проїзну частину.
З технічної точки зору в діях водія автобуса “Богдан” ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 та п.10.2 Правил дорожнього руху України та перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.№2 а.с.103-108).
З висновку №8688 від 26 лютого 2014 року судової авто-товарознавчої експертизи від 26 лютого 2014 року ринкова вартість неушкодженого автомобіля “Ford Scorpio” станом на 18 липня 2009 року становить 50830 гривень, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 115920 гривень 13 копійок (т.№2 а.с.110-115).
З висновку №7782 від 14 листопада 2014 року комісійної судової авто технічної експертизи покази водія ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_15 стосовно механізму розвитку ДТП є технічно неспроможними.
Покази свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_18 , ОСОБА_27 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 стосовно механізму розвитку ДТП є технічно спроможними.
З технічної точки зору в діях водія автобуса “Богдан” ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 та п.10.2 Правил дорожнього руху України та перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди .
При вихідних даних щодо швидкості руху автомобіля “Ford Scorpio” 60 км.год. в діях водія ОСОБА_4 не вбачається невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України.
При швидкості руху автомобіля “Ford Scorpio” 65-70 км.год. в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху України (т.№2 а.с.125-135).
Згідно висновку №1703 експерта від 15 вересня 2009 року ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т.№2 а.с.137-139).
Згідно висновку №1705 експерта від 15 вересня 2009 року ОСОБА_26 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.№2 а.с.141-143).
Згідно висновку №1704 експерта від 15 вересня 2009 року ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, у виді забійної рани правого колінного суглобу, садна лівого колінного суглобу, закритого перелому нігтевої фаланги 1-го пальця правої стопи, неповного перелому 12-того ребра, справа, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступені тяжкості (т.№2 а.с.145-148).
Згідно висновку №1702 експерта від 15 вересня 2009 року ОСОБА_7 , 2001 року народження, отримав тілесні ушкодження, у виді закритого перелому нижньої третини обох кісток, лівого передпліччя без зміщення, що за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості (т.№2 а.с.149-151).
Згідно висновку №85 експерта від 27 січня 2015 року ОСОБА_7 , 2001 року народження, отримав тілесні ушкодження внаслідок автотравми, даних щодо дозволили б встановити дію застосування ременя безпеки немає (т.№2 а.с.152-153).
Сторона захисту відповідно до ст.ст.22,349 КПК України для спростування вини подала висновок ЛКК №313 комісії Комунального закладу “Луцька міська дитяча поліклініка”, відповідно до якої ріст ОСОБА_7 , 2001 року народження, станом на 27 квітня 2009 року становив 146 см., станом на 27 серпня 2010 року становив 153 см. (т.№1 а.с.167).
Разом з тим, захисник ОСОБА_9 виступаючи в судових дебатах зазначив, що покази ОСОБА_4 узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_17 щодо того, що під час руху автомобіля та дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 був на задньому сидінні пристебнутим ременем безпеки, а тому просив виправдати ОСОБА_4 за недоведеністю що в його діях є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих доказів суд, встановив, що покази обвинуваченого ОСОБА_4 узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_17 щодо того, що під час руху автомобіля та дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 був на задньому сидінні пристебнутим ременем безпеки, однак, такі докази суперечать висновку №85 експерта від 27 січня 2015 року що ОСОБА_7 , 2001 року народження, отримав тілесні ушкодження внаслідок автотравми, за відсутності даних щодо застосування ременя безпеки, а тому обставина порушення ОСОБА_4 п.21.11 Правил дорожнього руху України не доведена та в повній мірі зазначеними показами не спростована.
Разом з тим, суд встановив, що висновок ЛКК №313 комісії Комунального закладу “Луцька міська дитяча поліклініка”, відповідно до якої ріст ОСОБА_7 , 2001 року народження, станом на 27 квітня 2009 року становив 146 см., спростовує обов'язкове застосування при перевезенні неповнолітнього ременя безпеки.
Разом з тим, суд встановив, що покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 щодо обставин події не доводять та не спростовують вини ОСОБА_4 в пред'явленому обвинуваченні.
У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).
Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 373 ч. 1 п.3 КПК України коли не доведено що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, то суд ухвалює виправдувальний вирок.
Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_4 не було здобуто, а обсяг обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України вчинене, то його слід визнати невинним та виправдати.
Відповідно до ст.124 КПК України не передбачено стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого у разі ухвалення виправдувального вироку.
Оскільки стороною обвинувачення не надано суду процесуальних документів щодо визнання речових доказів та місць їх зберігання, тому суд позбавлений можливості вирішити долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 370, 373,374 КПК України суд,-
ОСОБА_4 визнати невинним у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України та виправдати за недоведеністю що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченому в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий ОСОБА_1