вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"16" серпня 2018 р. Справа№ 910/6924/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Калатай Н.Ф.
Дикунської С.Я.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Нікеруй Т.М. довіреність № 1-05 від 24.05.18
від відповідача 1: Попов А.С. довіреність № б/н від 07.05.18
від відповідача 2: Громніцький Ю.П. довіреність № б/н від 10.07.18
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року
(за заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про забезпечення позову)
у справі № 910/6924/18 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія"
про стягнення 403 625 335,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 у справі №910/6924/18 заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про забезпечення позову - задоволено, до набрання законної сили рішенням у даній справі в межах суми позову 403 625 335,22 грн.: накладено арешт на грошові кошти на рахунках ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ТОВ "Газоторгова компанія", накладено арешт на карбамід, що знаходиться у власності ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ТОВ "Газоторгова компанія", накладено арешт на аміак, що знаходиться у власності ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ТОВ "Газоторгова компанія" (а.с.55-57).
25 червня 2018 року ТОВ "Газоторгова компанія" звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі № 910/6924/18, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Газоторгова компанія", на карбамід та аміак, що знаходиться у власності ТОВ "Газоторгова компанія".
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 липня 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Газоторгова компанія" у справі №910/6924/18 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Андрієнко В.В., Руденко М.А.
05 липня 2018 року ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" також звернулось до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі № 910/6924/18, у якій просить в частині, якою накладено арешт на грошові кошти на рахунках ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія", накладено арешт на карбамід та аміак, які знаходяться у власності ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та відмовити в цій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 11 липня 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" у справі № 910/6924/18 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Андрієнко В.В., Руденко М.А.
12 липня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/6924/18 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Андрієнко В.В., Руденко М.А.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6924/18 за апеляційними скаргами ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ТОВ "Газоторгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р. Апеляційні скарги ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ТОВ "Газоторгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі №910/6924/18 об'єднано до спільного розгляду, який призначено на 07.08.2018 р.
27 липня 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2018 року, у зв'язку з перебування у відпустці суддів Андрієнко В.В. та Руденко М.А. які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), для розгляду справи №910/6924/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.
01 серпня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду Апеляційні скарги ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ТОВ "Газоторгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі №910/6924/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.
07 серпня 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 16 серпня 2018 року.
15 серпня 2018 року від ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" надійшли письмові пояснення.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2018 року, в зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), для розгляду справи №910/6924/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Дикунська С.Я., Калатай Н.Ф.
16 серпня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Газоторгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Дикунська С.Я., Калатай Н.Ф.
У судовому засіданні 16 серпня 2018 року представники ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ТОВ "Газоторгова компанія" надали пояснення, в яких підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову щодо кожного з відповідачів - відмовити.
Представник Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у судовому засіданні 16 серпня 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про солідарне стягнення з ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" (далі - відповідач-1) та ТОВ "Газоторгова компанія" (далі - відповідач-2) 400 378 811,60 грн. заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу по договору транспортування природного газу № 1709000153 від 11.09.2017, 2 983 291,98 грн. пені, 263 231,65 грн. 3% річних та судові витрати (а.с. 6-14).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем та відповідачем-1 укладено Договір транспортування природного газу №1709000153 від 11.09.2017, проте відповідач-1 за послуги з балансування за цим договором не розрахувався. Підставою для нарахування вартості послуг з балансування для врегулювання негативного місячного небалансу, позивачем визначено виявлений негативний місячний небаланс у квітні 2018 р. Пред'являючи вимоги до відповідача-2, позивач посилався на наявність між відповідачами Агентського договору №01-04/18 від 01.04.2018 р. та те, що відповідач-2 передає відповідачу-1 газ природний для переробки його в мінеральні добрива на потужностях ПАТ "Одеський припортовий завод".
19 червня 2018 року від представника позивача надійшла Заява про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій викладено прохання накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Газоторгова компанія" (а.с. 17-22).
20 червня 2018 року ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/6924/18 відмовлено у задоволенні поданої 19.06.2018 р. заяви (а.с. 43-45).
21 червня 2018 року від представника позивача надійшла Заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій викладено прохання: 1) накласти арешт на грошові кошти на рахунках ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ТОВ "Газоторгова компанія", 2) накласти арешт на карбамід, аміак що знаходяться у власності ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ТОВ "Газоторгова компанія" на суму позовних вимог (а.с. 48-51).
Вказану заяву обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду з огляду на те, що майно, яке належить відповідачу-1 може бути привласнено іншими невстановленими особами, що зробить неможливим в подальшому погашення боргу відповідачем-1.
Задовольняючи заяву про забезпечення позиву 21.06.2018 р. суд першої інстанції, проаналізувавши правовідносини сторін, які виникли з виконання договору транспортування природного газу № 1709000153 від 11.09.2017 та наявність агентського договору № 01-04/18 від 01 квітня 2018 між відповідачами, виходив з того, що: "у випадку відчуження майна та грошових коштів відповідачів, позивач буде позбавлений можливості отримати плату за надані послуги балансування, що ускладнить або зроблять неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову."
Не погоджуючись зі вказаною ухвалою відповідач-2 у апеляційній скарзі зазначає, що про неповне дослідження судом обставин справи та їх недоведеність, а також порушення норм процесуального права. За доводами відповідача-2, задоволену судом заяву обґрунтовано з підстав аналогічних до тих, що викладені у заяві, у задоволенні якої відмовлено ухвалою від 20.06.2018 р. Обставини, наведені в обґрунтування заяви належним чином не доведені. Заява не містить посилань на докази, які б свідчили про витрачання коштів чи зменшення майна відповідача-2 та зобов'язань відповідача-2 перед позивачем за договором, наявність заборгованості за яким є предметом дослідження у даній справі. Оскаржувана ухвала не містить посилань на обсяг та вартість майна - карбаміду та аміаку, на який накладено арешт, та належність цього майна відповідачу-2, а також обґрунтувань співмірності вартості цього майна із сумою, заявленою до стягнення. Відповідач-2 вказував, що він взагалі не є стороною договору за яким виникла заборгованість.
Також з оскаржуваною ухвалою не погодився і відповідач-1 та у своїй апеляційній скарзі разом із доводами аналогічним із вказаними відповідачем-2 зазначив, що позивачем не надано доказів підтвердження обставин, на які він посилається і не обґрунтовано переконливості аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення із заявленими вимогами, а також не надано переліку майна відповідачів, на яке позивач просить накласти арешт та доказів його наявності. Також відповідач-1 зазначив, що арештом грошових коштів на його рахунках та товарно-матеріальних цінностей повністю заблоковано його господарську діяльність, в той час як директора відповідача-1 було звільнено викрадачами і ним вчиняються дії, спрямовані на проведення розрахунків з контрагентами (у т.ч. з позивачем).
Заперечуючи проти доводів апеляційних скарг, позивач у відзиві на них, зазначає, що в межах виконавчого провадження щодо виконання оскаржуваної ухвали, приватним виконавцем у ВП №56677852 складено Акт від 03.07.2018 про арешт та опис майна, яким встановлено, що на території ПАТ "ОПЗ" перебуває майно боржника (карбамід у кількості 4514,532 та аміак), що підтверджує факт наявності майна, а відтак правомірність задоволення судом заяви про забезпечення позову. Відповідачем, за доводами позивача, не надано обґрунтувань та доказів, які б спростовували законність забезпечення позову.
З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом зазначених норм, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, в силу положень ст.ст. 73, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову на які така сторона посилається, а також пов'язаності такого заходу із предметом позову.
Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Надаючи правову оцінку доводам заяв про вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням поданих на їх підтвердження доказів, а також вимог апеляційних скарг колегія суддів зазначає наступне.
Вирішальною обставиною у випадку вжиття заходів забезпечення позову є не кількість заяв з відповідними доводами, а їх обґрунтованість, в т.ч. належними та допустимими доказами.
Подані позивачем заяви про забезпечення хоча і є майже ідентичними, разом з тим містять різні формулювання у прохальних частинах, у заяві від 19.06.2018 позивач просив накласти арешт на все майно та грошові кошти відповідачів. В той час, як у заяві від 21.06.2018 позивачем викладено прохання накласти арешт в межах позовних вимог на грошові кошти та конкретно визначене майно відповідачів, про існування якого позивачу відомо в т.ч. із листа відповідача-1.
Предметом позову у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу за квітень 2018 року по договору транспортування природного газу № 1709000153 від 11.09.2017 та штрафних санкцій на загальну суму 403 625 335 грн. 32 коп.
До позовної заяви позивачем долучено "Звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування за квітень 2018 року" з якої вбачається наявність у відповідача-1 негативного небалансу у розмірі 39284,071 тис.куб.м.(а.с. 28).
У заяві про забезпечення позову позивач посилається на лист-факсограму який отримано 29.05.2018 вх.н. 1001ВХ-18-6009 у якому зазначено про встановлення наявності залишків готової продукції (в т.ч. карбаміду та аміаку) та те, що 26.05.2018 йому стало відомо, що у порту ПАТ "ОПЗ" відбувається відвантаження готової продукції карбаміду ємністю 50 тис. тон, з яких 33 тис. тон є власністю ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія", перед цим 25.05.2018 невстановлені особи з корисливих мотивів викрали директора цього товариства, з приводу чого порушено кримінальне провадження №120181000010005093, 24.05.2018 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами на суму понад 52 млн. грн., які були розміщені на рахунку спеціального режиму використання (ПДВ рахунок), про що було порушено кримінальне провадження №12018100060002209 (а.с. 40).
Викладені у цьому листі обставини, відповідачем-1, у процесі розгляду справи, не заперечуються.
З наявної у матеріалах справи копії протоколу ПАТ "Одеський припортовий завод" вбачається наявність станом на 08.05.2018 р. залишків готової продукції, належної ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" (в т.ч. карбамід та аміак).
Зі змісту наявної у матеріалах справи копії Акту приватного виконавця від 03.07.2018 р. складеного в процесі виконання ухвали про вжиття заходів забезпечення вбачається, що на території ПАТ "ОПЗ" перебуває майно відповідача-1(карбамід у кількості 4514,532 та аміак).
Вказане підтверджує факт наявності у власності відповідача-1 майна, щодо якого судом першої інстанції вжито заходів забезпечення позову та фактичне зменшення його кількості з моменту складання відповідачем-1 листа вх. н. 1001ВХ-18-6009 від 29.05.2018 р. до моменту вжиття судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у випадку відчуження майна та грошових коштів відповідача-1, позивач буде позбавлений можливості отримати плату за надані послуги балансування, що ускладнить або зроблять неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також про те, що вжиті заходи забезпечення позову є співмірним заявленим у даній справі вимогам.
Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на карбамід та аміак, які перебувають у власності відповідача-1, а також на грошові, кошті, які знаходяться на рахунках вказаної особи в межах суми заявлених позовних вимог та зазначає, що наведені в обґрунтування апеляційної скарг доводи відповідачів висновків суду першої інстанції не спростовують.
Крім того колегія суддів зазначає, що положеннями ст.ст. 139, 140 ГПК України не передбачено необхідність конкретизації родових та кількісних характеристик майна, на яке накладається арешт, що спростовує доводи апеляційних скарг відповідачів у вказаній частині.
Викладений у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №904/7819/15 правовий висновок, на який посилається відповідач-1 у письмових поясненнях, не може бути застосований під час здійснення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали у даній справі з огляду на відмінність правовідносин, а також обставин та стадій справ №910/6924/18 (щодо розгляду заяви про забезпечення позову) і №904/7819/15 (щодо розгляду скарги на дії ДВС в процесі виконання рішення, з урахуванням добровільного часткового виконання боржником рішення).
Також, колегія суддів зазначає, що врахування неможливості накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках платників у системі електронного адміністрування ПДВ, поточних рахунках із спеціальним режимом використання та кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту на які заборонено законом, відноситься до компетенції виконавця, яким здійснюється виконання ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, а не судом, яким вирішується питання про вжиття таких заходів.
При цьому за змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення позову шляхом вчинення дій, які, власне, позову не стосуються, суперечить положенням ГПК України щодо диспозитивності господарського судочинства.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову в частині вжиття заходів щодо відповідача-2, позивач, солідарне зобов'язання сплатити заборгованість, правовідносини щодо якої є предметом розгляду у даній справі, обґрунтовував наявністю між відповідачами агентського договору.
Разом з тим, одна тільки наявність укладеного між відповідача агентського договору, без надання належних доказів наявності у відповідача-2 зобов'язань перед позивачем по оплаті послуг з балансування за договором № 1709000153, не є достатньою підставою для накладення арешту на кошти та майно відповідача-2 з метою забезпечення позову про солідарного стягнення з відповідача боргу за укладеними між позивачем та відповідачем-1 договором.
Крім того, газ за агентським договором передає відповідач-2 відповідачу-1, а не навпаки. Доказів наявності договірних відносин між позивачем та відповідаяем-2, матеріали оскарження не містять, як і доказів наявності заборгованості відповідача-2 перед позивачем за договором, заборгованість за яким є предметом розгляду у даній справі.
При цьому позивачем не наведено обґрунтувань на підтвердження того, як імовірні незаконні дії щодо відповідача-1 можуть вплинути на виконання рішення у даній справі щодо нього та відповідача-2, докази взаємовідносин яких з позивачем матеріали оскарження не містять.
Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою відсутність зв'язку між предметом спору, підставою виникнення заборгованості та відповідачем-2 у вказаний послідовності.
Також позивачем не доведено того, що наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову обставини можуть ускладнити виконання відповідачем-2 рішення у даній справі, а заходи забезпечення позову зможуть забезпечити реальне виконання рішення у даній справі, та того, що у випадку невжиття таких заходів щодо відповідача-2 виконання рішення суду може бути істотно ускладнено чи унеможливлено. Тому, колегія судів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на карбамід та аміак, які перебувають у власності відповідача-2, а також на грошові, кошті, які знаходяться на рахунках вказаної особи в межах суми заявлених позовних вимог.
Отже місцевий господарський суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Щодо невжиття заходів зустрічного забезпечення колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, у заяві, що подана 21.08.2018 р. позивачем повідомлено про готовність забезпечити відшкодування можливих збитків відповідачів, які будуть спричинені забезпеченням позову, шляхом внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі близько 50000 грн.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже вжиття заходів зустрічного забезпечення та встановлення його розміру законом покладено на розсуд суду, який розглядає відповідну заяву. Застосування означених заходів у відповідності до ч.1 ст.141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, для вжиття заходів зустрічного забезпечення необхідно враховувати обставини справи, а також співмірність вжитих заходів із заявленими вимогами та можливими збитками осіб щодо яких такі заходи вживаються.
Разом з тим, матеріали оскарження не містять доказів реальної можливості завдання відповідачу-1 збитків внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.
Доказів блокування його господарської діяльності та, відповідно, завдання шкоди вжиттям заходів забезпечення позову, відповідачнм-1 не надано.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 141 ГПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Враховуючи викладене, відповідач-1 не позбавлений права звернутись із відповідним клопотанням до суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі № 910/6924/18 задоволенню не підлягає.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія", згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі № 910/6924/18 підлягає задоволенню.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі №910/6924/18 підлягає зміні.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги "Газоторгова компанія", згідно ст. 129 ГПК України належить відшкодувати зазначеній особі за рахунок АТ "Укртрансгаз".
Керуючись ст.ст. 129, 140, 255, 269, 270, 271, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі № 910/6924/18залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі № 910/6924/18 задовольнити.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі №910/6924/18 змінити, шляхом викладення резолютивної частини у наступній редакції:
"1) Заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про забезпечення позову задовольнити частково.
2) До набрання законної сили рішенням у даній справі в межах суми позову 403625335,22 грн.:
2.1) Накласти арешт на грошові кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" (01601, м. Київ. вул. Мечникова 2, код ЄДРПОУ 37403140).
2.2) Накласти арешт на карбамід, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" (01601, м. Київ. вул. Мечникова 2, код ЄДРПОУ 37403140).
2.3) Накласти арешт на аміак, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" (01601, м. Київ. вул. Мечникова 2, код ЄДРПОУ 37403140).
3) Стягувачем за даною ухвалою є Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, вул. Кловський узвіз,9/1,код ЄДРПОУ 30019801).
4) Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" (01601, м. Київ. вул. Мечникова 2, код ЄДРПОУ 37403140).
5) Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.".
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул.Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15, код ЄДРПОУ 39201974) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Матеріали оскарження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 червня 2018 року у справі №910/6924/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді Н.Ф. Калатай
С.Я. Дикунська
Дата складення повного тексту - 17.08.2018 р.