13.08.2018 Справа № 920/301/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/301/18
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» (вул. Привокзальна, буд. 4, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 00372925),
до відповідача 1: Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414),
до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу №ПТБСУ01 від 09.12.2011 з додатковою угодою №1 від 26.03.2012, зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: Мороз В.В., арбітражний керуючий, посвідчення №254 від 26.02.2013;
від відповідача 1: Савченко С.І., довіреність №13421/10/18-28-10-02-15 від 26.07.2018;
Сумцова С.В., довіреність №290/10/18-28-10-05-15 від 10.01.2018;
Притула Д.А., довіреність від 22.03.2018;
від відповідача 2: Нізамієва Є.О., Петренко Н.А., адвокат, свідоцтво №268 від 07.09.2007, ордер Серії СМ №7 від 07.06.2018, договір від 14.05.2018;
при секретарі судового засідання Малюк Р.Б.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №ПТБСУ01 від 09.12.2011 майна ВАТ «Сумський рафінадний завод», що перебуває в податковій заставі у ДПІ м. Суми з додатковою угодою №1 від 26.03.2012, а також зобов'язати ФОП Нізамієву Є.О. передати позивачу за актом прийому-передачі димову трубу літ. 176, загальною площею 30,9 м.кв.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач 1 в письмовому відзиві №648/9/18/28-10-02-22 від 29.05.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що ГУ ДФС у Сумській області жодним чином не порушено прав та інтересів позивача. По суті позовних вимог зазначив, що з моменту підписання податковим керуючим та представником платника податків - виконуючим обов'язки голови правління ВАТ «Сумський рафінадний завод» Міхеєнко Р.В. Акту опису майна у податкову заставу №23 від 27.04.2011 позивач був повністю обізнаний щодо правового режиму об'єкта нерухомого майна, переданого у заставу ДПІ в м. Суми. В подальшому, згідно постанови Сумського окружного адміністративного суду у справі №2а-1870/4106/11 ДПІ в м. Суми було надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ВАТ «Сумський рафінадний завод» за рахунок майна останнього, що перебуває у податковій заставі на підставі Акту опису №23 від 27.04.2011. В подальшому спірне нерухоме майно було придбане відповідачем 2 на цільовому аукціоні з продажу майна, який було проведено у відповідності з вимогами діючого законодавства. Крім того, відповідачем 1 подано клопотання №64/9/18/28-10-02-22 від 29.05.2018 про застосування строків позовної давності до вимог позивача, яке він обґрунтовує тим, що строк звернення до суду позивача з вимогою про визнання договору недійсним сплинув 10.12.2014 у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача 1 (№112/02-01-5021/322/12 від 07.06.2018), в якій зазначив про те, що не погоджується з запереченнями, викладеними у відзиві відповідачем 1, оскільки згідно Постанови КМУ від 28.03.2018 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» Державну податкову інспекцію в м. Сумах Головного управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання як структурний підрозділ до Головного управління ДФС у Сумській області, а отже ГУ ДФС у Сумській області є належним відповідачем, як правонаступник прав та обов'язків.
Відповідач 2 в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що строки звернення позивача за захистом права пропущено та сплинули вони відповідно 09.12.2011 та 26.03.2012 (строки розраховано відповідачем 2 з дати укладення договору та додаткової угоди до договору). Крім того, зазначив, що позивачем не подано доказів на підтвердження правових підстав для визнання спірного договору недійсним.
Позивачем подано відповідь №119/02-01-5021/322/12 від 15.06.2018 на відзив відповідача 2, наголошуючи на тому, що димова труба є складовою частиною ТЕЦ і не може бути відокремлена без її пошкодження або без істотного знецінення майна. Крім того, зазначив про те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника ,а отже клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності до вимог позивача є необґрунтованим.
В свою чергу, відповідачем 2 подано 09.07.2018 заперечення на відповідь на відзив, в яких послався на експертний висновок будівельно-технічного обстеження №646 від 14.12.2012 року, згідно якого експлуатація труби як окремого об'єкту можлива.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.07.2018 закрите підготовче провадження та справу №920/301/18 призначено до судового розгляду по суті на 02 серпня 2018 на 11 год. 20 хв. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.07.2018)
02 серпня 2018 розгляд справи №920/301/18 по суті було відкладено на 13.08.2018 на 10 год. 00 хв.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
Постановою Господарського суду Сумської області від 25.10.2012 у справі №5021/322/12 ВАТ «Сумський рафінадний завод» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 03.10.2017 року у справі №5021/322/12 ліквідатором Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» призначено Мороза Валерія Васильовича (свідоцтво № 254 від 26.02.2013 року). Крім того, суд зобов'язав ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, докази розшуку майна, що належить банкруту, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, докази повідомлення органів державної податкової служби, пенсійного фонду і центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, довідку органів внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, довідку банку про рух грошових коштів по поточному рахунку за весь час роботи ліквідаційної процедури, баланси підприємства за весь час роботи ліквідатора та ліквідаційний баланс, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що під час проведення інвентаризації майна йому як ліквідатору Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» стали відомі факти порушень діючого в Україні законодавства, наслідком чого стало позбавлення Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» права власності на частину неподільного майна, а саме: позбавлення права власності на димову трубу літ.176 загальною площею 30,9 м. кв., яка є приналежністю головної речі - окремого об'єкту нерухомого майна ТЕЦ, у зв'язку з чим він звернувся за захистом порушеного права з даним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області від 26.03.2009 року по справі №5/135-09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» до відповідача: Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання права власності, позов задоволено: за позивачем визнано право власності на наступні об'єкти: - на окремий об'єкт нерухомого майна механічні майстерні літ. 3, загальною площею 842,6 м. кв., розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/21; - на окремий об'єкт нерухомого майна КВП інструментальна вагова літ. 4 загальною площею 183,1 м. кв., розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/15; - на окремий об'єкт нерухомого майна міднична майстерня літ. 5 загальною площею 190,1 м. кв., розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/22; - на окремий об'єкт нерухомого майна кузня, столярна майстерня літ. 6 загальною площею 298.4 м. кв., розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/17; - на окремий об'єкт нерухомого майна гараж цеху електрокар літ. 21 загальною площею 472,4 м. кв., розташований за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/12; - на окремий об'єкт нерухомого майна гараж цеху механізації літ. 30 загальною площею 669,8 м. кв., розташований за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/14; - на окремий об'єкт нерухомого майна будівля каналізаційно-насосної станції літ. 31 загальною площею 73,4, розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/13; - на окремий об'єкт нерухомого майна контора матеріального складу з побутовими приміщеннями літ. 48 загальною площею 192,6 м. кв, розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/16; - на окремий об'єкт нерухомого майна крита площадка для вивантаження матеріалів літ. 51 загальною площею 514,7 м. кв., розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/20; - на окремий об'єкт нерухомого майна ГРП літ. 167 загальною площею 59,6 м. кв., розташована за адресою ж Суми, вул. Привокзальна, 4/23; - на окремий об'єкт нерухомого майна станція перекачки літ. 173 загальною площею 89,0 м. кв., розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/24; - на об'єкт нерухомого майна склад ПММ, який складається з заправочної станції літ. 165 загальною площею 9,4 м.кв. та кладовки літ. 86, загальною площею 3.3 м.кв., розташований за адресою: м.Суми, вул.Привокзальна, 4/19; - на окремий об'єкт нерухомого майна склад-ангар літ. 174а загальною площею 389,4 м. кв., розташований за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/18; - на окремий об'єкт нерухомого майна склад літ. 164 200 загальною площею 902,4 м. кв., розташований за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/11; - на окремий об'єкт нерухомого майна ТЕЦ, яка складається з кладови ПММ літ. 86 площею 9,7 м. кв., будівлі ТЕЦ (будівля котельні з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводоочистки, АПП адмінпобутове приміщення) літ. 175 загальною площею 6060,6 м. кв., димової труби літ. 176 загальною площею 30,9 м. кв., пневмобаку літ. 201 загальною площею 18,2 м. кв. розташована за адресою м. Суми, вул. Привокзальна, 4/25.
В свою чергу, Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» здійснено відповідний запис в реєстрову книгу 25, стор 404, за №1956 та видано реєстраційне посвідчення /а.с.18/.
24.04.2009 року право власності зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.04.2009 року, номер 22570912 /а.с.17/.
Виходячи з наявності у ВАТ «Сумський рафінадний завод» податкового боргу, Державна податкова інспекція м. Суми в особі податкового керуючого Герасимова Г.В., склала Акт опису майна від 27 квітня 2011 року №23 /а.с.19/, до якого димова труба літ.176 загальною площею 30,9 м. кв. внесена як окремий об'єкт нерухомості з назвою димова труба розташована за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 4, залізобетон, площа 38,7/11,9 м.кв., висота 90 м, об'єм 2277 м.куб.
В подальшому, 09.12.2011 Правобережна товарна біржа провела цільовий аукціон, за результатами оцінки пропозицій конкурсних торгів (аукціону) переможцем визначено Фізичну особу - підприємця Нізамієву Євгенію Олександрівну, про що свідчить складений протокол №1 від 09.12.2011 року проведення цільового аукціону (податкова застава) /а.с.20/.
З протоколу №1 від 09.12.2011 вбачається, що об'єктом продажу (лот) є димова труба залізобетонна (літ.176 по плану БТІ) площею 38,7/11,9 м.кв. та висотою 90 м, об'ємом 2277 м.куб., що розташована за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 4.
Власником майна зазначено ВАТ «Сумський рафінадний завод» (код 00372925).
09.12.2011 року, на підставі протоколу №1 від 09.12.2011 року, між Державною податковою інспекцією в м. Суми (Продавець) та Фізичною особою - підприємцем Нізамієвою Євгенією Олександрівною (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №ПТБСУ01 майна ВАТ «Сумський рафінадний завод», що перебуває в податковій заставі у ДПІ м. Суми (далі за текстом - «Договір»).
Згідно п.1 Договору ДПІ в м. Суми продала на цільовому аукціоні з продажу майна платника податків ВАТ «Сумський рафінадний завод», яке знаходиться в податковій заставі, що відбувся 09.12.2011 на Правобережній товарній біржі на підставі Протоколу, а ФОП Нізамієва Є.О. купила на умовах цього Договору наступне майно: димова труба залізобетонна (літ.176 по плану БТІ) площею 38,7/11,9 м.кв. та висотою 90 м, об'ємом 2277 м.куб., що розташована за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна 4/25.
Договір купівлі-продажу №ПТБСУ01 від 09.12.2011 року зареєстровано на Правобережній товарній біржі, про що у журналі реєстрації зроблений відповідний запис № ПТБСУ01 від 09.12.2011 року.
21 грудня 2011 року згідно Акту приймання-передачі предмета продажу, ДПІ в м. Суми передала, а Фізична особа - підприємець Нізамієва Євгенія Олександрівна прийняла димову трубу залізобетонну (літ.176 по плану БТІ) площею 38,7/11,9 м.кв. та висотою 90 м, об'ємом 2277 м.куб., що розташована за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 4 /а.с.22/.
На замовлення ФОП Нізамієвої Є.О. КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» виготовило технічний паспорт та визначило розмір відчужуваної частки літ.176 - Димова труба, площею 30,9 кв.м. в розмірі 178/1000.
26.03.2012 року ДПІ м.Суми та Фізична особа - підприємець Нізамієва Євгенія Олександрівна уклали Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу №ПТБСУ01 від 09.12.2011 року майна ВАТ «Сумський рафінадний завод», що перебуває в податковій заставі у ДПІ м. Суми, в якій відповідачі домовились про уточнення абзацу 2 підпункту 1.1. пункту 1 Договору, виклавши його в новій редакції: «Димова труба літ.176 (цегла, залізобетон) загальною площею 30,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Суми, вулиця Привокзальна, будинок 4/25. Розмір відчужуваної частки складає 0,178 або 178/1000».
Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу №ПТБСУ01 від 09.12.2011 року зареєстровано на Правобережній товарній біржі, про що у журналі реєстрації зроблений запис під №1 від 26 березня 2012 року.
03.04.2012 року за Нізамієвою Євгенією Олександрівною зареєстровано право спільної часткової власності на 178/1000 окремого об'єкту нерухомого майна ТЕЦ.
Позивач вважає, що договір купівлі-продажу №ПТБСУ01 від 09.12.2011 року майна ВАТ «Сумський рафінадний завод», що перебуває в податковій заставі у ДПІ м. Суми з Додатковою угодою №1 від 26.03.2012 року є правочином, який підлягає визнанню недійсним з підстав недодержання при його вчиненні вимог передбачених частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки на дату вибуття з власності позивача димової труби літ.176 загальною площею 30,9 м. кв. не існувало співвласника, який міг за договором купівлі-продажу, дарування, міни відступити ФОП Нізамієвій Є.О. свою частку в праві спільної часткової власності на окремий об'єкт нерухомого майна ТЕЦ, а отже проведене відчуження неподільної частини майна, яке є складовою окремого об'єкту нерухомого майна ТЕЦ, суперечить змісту статей 179, 183, 186, 187, 188, 190 Цивільного кодексу України. Крім того, цільовий аукціон був проведений з порушенням строків, визначених у Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого Наказом ДПА України від 12.03.2011 року №138 (далі за текстом - «Порядок»).
В той же час, судом встановлено, що відповідачем 2 було придбано на цільовому аукціоні з продажу майна ВАТ «Сумський рафінадний завод» окремий лот (частку) - димову трубу залізобетонну (літ.176 по плану БТІ) площею 38,7/11,9 м.кв. та висотою 90 м, об'ємом 2277 м.куб., що розташована за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна 4/25, після того, як було отримано згоду в.о. голови правління ВАТ «Сумський рафінадний завод» /а.с.57/ та виготовлено звіт про незалежну оцінку майна /а.с.58-59/.
Суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що ДПІ в м. Суми помилково визначила предмет продажу - димову трубу літ.176 загальною площею 30,9 м. кв. як окремий об'єкт нерухомого майна, виходячи з наступного:
Згідно частини першої статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
В письмових матеріалах справи міститься лист в.о. голови правління ВАТ «Сумський рафінадний завод» Міхеєнко Р.В. №153 від 25.04.2011, в якому він повідомив начальника ДПІ в м. Суми про те, що димова труба не задіяна у виробництві і в подальшому використовуватися за призначенням не буде, оскільки для цього потрібно, щоб працювала ТЕЦ, а ТЕЦ на даний час і в подальшому працювати не буде з технічних причин /а.с.80/.
Крім того, дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ВАТ «Сумський рафінадний завод» за рахунок майна такого платника податків, що перебуває у податковій заставі на підставі акту опису №23 від 27.04.2011 для погашення податкового боргу було надано ДПІ в м. Суми згідно постанови Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 у справі №2а-1870/4106/11 /а.с.78-79/.
Абзацом 4 Акту приймання-передачі предмета продажу від 21.11.2011 /а.с.22/ передбачено, що цей акт складено у трьох примірниках - по одному для кожної із сторін, що його підписали. У разі наявності заперечень і зауважень останні вказуються зі зворотнього боку в трьох примірниках. Так, акт складено та підписано ДПІ в м. Суми, ВАТ «Сумський рафінадний завод» і ФОП Нізамієвою Є.О., жодних зауважень чи заперечень в акті не міститься.
Письмовими матеріалами справи також підтверджується факт проведення експертного будівельно-технічного дослідження для визначення можливості виділу в натурі димової труби, яка розташована за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 4/25, з урахуванням 178/1000 ідеальних частин, про що свідчить висновок №646 від 14.12.2012 /а.с. 145-146/.
Позивач також посилається на порушення строків проведення аукціону, визначених у ч.1 п. 2.2. розділу 2 Порядку, яким передбачено, що організатор аукціону повинен провести аукціон у строки, визначені відповідним договором, але не пізніше ніж через два місяці після його укладення, а отже організатор аукціону повинен був провести аукціон не пізніше 29.11.2011 року, в той же час як аукціон проведено 09.12.2011року.
Проте вказані доводи спростовуються доказами, поданими відповідачами 1 та 2, а саме: витяг з копії газети «Сумщина» з оголошенням про проведення зазначеного цільового аукціону з продажу спірного майна. Разом з тим, ГУ ДФС у Сумській області надано копії протоколів засідання аукціонного комітету Правобережної товарної біржі від 30.09.20, від 20.10.2011 та від 18.11.2011, що також підтверджують дотримання організатором - Правобережною товарною біржею - процедури проведення цільового аукціону з продажу спірного майна та обґрунтовують факти перенесення строків проведення аукціонів відсутністю зареєстрованих заявок на участь у Аукціоні.
Крім того, позивачем не надано доказів звернення ВАТ «Сумський рафінадний завод» до суду з позовом щодо визнання аукціону недійсним внаслідок порушення процедури його проведення, тощо.
Статтею 41 Конституції України гарантується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Неприпустимість позбавлення права власності крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.2 ч.1 ст.3 ЦК України).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.
Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
У речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача (постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 4, станом на 10.08.2018, яка була долучена представником відповідача 1 до матеріалів справи, будівля ТЕЦ, димова труба, пневмобак є окремими складовими частинами об'єкта нерухомого майна, які були відчужені на користь третіх осіб і належать їм на праві спільної часткової власності, відомості про нерухоме майно, яке належить на праві власності ВАТ «Сумський рафінадний завод» відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не подано доказів наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідач 1 обґрунтовує також свої заперечення тим, що ГУ ДФС у Сумській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки спірний Договір та Додаткову угоду до нього було укладено між ДПІ в м. Суми і ФОП Нізамієвою Є.О.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» Державну податкову інспекцію в м. Сумах Головного управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання як структурний підрозділ до Головного управління ДФС у Сумській області, а отже ГУ ДФС у Сумській області є належним відповідачем як правонаступник прав та обов'язків ДПІ в м. Суми.
В той же час, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.07.2018 /а.с.154-155/ ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, яка є стороною оспорюваного Договору купівлі-продажу, не припинено як юридичну особу, а отже належним відповідачем у даній справі є ДПІ у м. Суми.
Відповідно до ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Пунктом 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» передбачено, що заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним.
Клопотання відповідача 1 про заміну неналежного відповідача розглядалось в підготовчому провадженні в судовому засіданні 07.06.2018 і ухвалою господарського суду Сумської області від в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про заміну неналежного відповідача відмовлено у зв'язку з тим, що діючим Господарським процесуальним кодексом України передбачено заміну неналежного відповідача виключно за клопотанням позивача, а відповідне клопотання позивачем не заявлялось та в матеріалах справи відсутнє.
Згідно частин 2,3 статті 355 Цивільного кодексу України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Відповідно до ст.257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки.
Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК).
Частиною 7 ст.261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом. Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 19.08.2014 у справі №3-59гс14.
Крім того, абз.3 пп.4.1 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено що, якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Отже, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності відраховується від дня коли ВАТ «Сумський рафінадний завод» в особі в.о. голови правління Міхеєнко Р.В дізнався про укладення оспорюваного Договору, а не від дня проведення арбітражним керуючим інвентаризації в ліквідаційній процедурі ВАТ «Сумський рафінадний завод».
Отже, беручи до уваги те що, ВАТ «Сумський рафінадний завод» в особі в.о. голови правління ВАТ «Сумський рафінадний завод» Міхеєнко Р.В. як власнику майна, що реалізовано на аукціоні 09.12.2011 було відомо про укладення оспорюваного Договору купівлі-продажу № ПТБСУ01 від 09.12.2011 майна ВАТ «Сумський рафінадний завод» в день його вчинення, а отже, перебіг строку позовної давності для ліквідатора ВАТ «Сумський рафінадний завод» з вимогою про визнання договору недійсним почався з 10.12.2011 та закінчено 10.12.2014 р.
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.
Таким чином, позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № ПТБСУ01 від 09.12.2011 з Додатковою угодою №1 від 26.03.2012.
У контексті статті 4 ГПК України та статті 3 ЦК України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статтями встановлено, що позивач має право на подання позову лише в тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача, а не взагалі з будь-яких питань, де, як вважає позивач, є порушення норм чинного законодавства.
Отже, для звернення до суду з позовом, позивач повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.
Проте, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не надано жодного аргументованого правового доказу порушення відповідачами права або інтересів позивача, а позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 17.08.2018 р.
Суддя О.В. Коваленко