"10" серпня 2018 р.
м. Одеса
Справа № 916/1084/18
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Цісельського О.В.
при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №9161084/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “Інфоксводоканал” до громадської організації “Творчий центр духовного розвитку “Мир в гармонії” про стягнення 12 655,05 грн. в порядку ч.13 ст.8, ч.ч.2, 5 ст.252 ГПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “Інфоксводоканал” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з громадської організації “Творчий центр духовного розвитку “Мир в гармонії” боргу за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 12 655,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
10.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” (далі - Філія “Інфоксводоканал”, позивач) та Громадською організацією “Творчий центр духовного розвитку “Мир в гармонії” (далі - відповідач) був укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення №5638/3 (далі Договір).
14.11.2012р. сторонами вищезазначеного Договору була укладена Додаткова угода до договору на послуги водопостачання та водовідведення№5638/3 від 10.09.2011р.
У відповідності до Договору:
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що сторони у своїх правовідносинах зобов'язуються керуватися чинними нормативними актами, у тому числі “Правилами користування” системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України”, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу України №190 від 27.06.2008 р. (надалі Правила №190).
Пунктом 2.3.1. Договору: Філія “Інфоксводоканал” (позивач) має право вимагати своєчасної та повної оплати послуг, наданих абоненту (відповідачу).
Пунктами 2.3.3., 2.3.4 Договору: Філія “Інфоксводоканал” (позивач) має право в будь-який час перевіряти стан роботи водопостачального обладнання, приладів обліку води та знімати їх свідчення, спільно з представником Абонента.
Пунктом 2.4.1. Договору: Абонент (відповідач) зобов'язаний утримувати у належному технічно справному стані свої водоканалізаційні мережі та споруди, обладнання, прилади та пристрої, що знаходяться на його балансі.
Пунктом 2.4.5. Договору: Абонент (відповідач) зобов'язаний забезпечити належний санітарно-технічний стан приміщень, вузлів обліку води та стоків, а також збереження та цілісність запірної арматури, контрольно-вимірювальних приладів, приладів обліку води та стоків, пломб, в тому числі дроту та інших знаків встановлених співробітниками Виробника та Держстандарту на прилади обліку води та стоків, трубопровід, фланцеві та штуцерні з'єднання, запірну арматуру.
24.07.2012р. представником Філії “Інфоксводоканал” було встановлено водомір (заводський номер 645697 пломба держповірки III квартал 2012р.) у зв'язку з демонтажем іншого водоміру заводський номер 10169092 з приводу порушення цілісності пломби на штуцерному з'єднанні.
13.02.2017р. представниками позивача з фотофіксацією було проведено обстеження системи водопостачання об'єкта відповідача, який розташований за адресою: м. Одеса, пров. Червоний, 76 та складений акт №2753, який підписаний головою Громадської організації “Творчий центр духовного розвитку “Мир в гармонії”.
Перевіркою встановлено відсутність пломби держповірки на водомірі заводський номер 645697.
Відповідача було викликано на технічну комісію на 24.02.2017 року.
Згідно п. 5.18 Правил №190 споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь - які заміни їх частин або змін положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3., 3.4. Правил №190.
На засіданні технічної комісії, що відбулося 24.02.2017р., на якому був присутній представник відповідача, було вирішено провести розрахунок за п.п.3.3, 3.4, 5.18 Правил №190, в яких зазначений порядок розрахунку споживача з виробником, а саме:
У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.
Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п. 3.4. Правил №190).
Так, відповідно до п.п.3.3, 3.4, 5.18 Правил №190, борг який становить 12655,05грн., розраховується за формулою:
896,25 м3/міс. х 14,12грн. = 12655,05грн., де:
- 896,25 м3/міс. - пропускна здатність труби d=15 мм при швидкості руху води в ній 2 м/с та дії її повним перерізом впродовж 24 годин на добу протягом 1 місяця;
- 14,12грн. - тариф на послуги водопостачання та водовідведення, чинні в період з 02.08.2016 р. - 27.07.2017 р. відповідно до Постанови НКРЕКП № 1142 від 16.06.2016р.
Лист з сумою розрахунку в розмірі 12655,05грн. від 02.03.2017 р. №1378 ВК-15 було направлено відповідачу 04.03.2017р. рекомендованим листом, про що свідчить реєстр листів і фіскальний чек, та який вручено 20.03.2017р. голові Громадської організації “Творчий центр духовного розвитку “Мир в гармонії” під розписку, про що свідчить його підпис.
В зазначеному листі зазначено термін сплати боргу до 15.03.2017р. та попередження, що у разі несплати відповідачу не будуть надаватися послуги водопостачання, який до цього часу залишено ним без відповіді та борг у сумі 12655,05грн. не сплачено.
28.03.2017р. представником позивача демонтовано водомір з заводським номером 645697, на якому відсутня пломба держповірки та встановлено інший водомір з заводським номером 7185761.
З врахуванням наведеного, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2018р., позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “Інфоксводоканал” (вх.№1170/18) було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2018р. позовну заяву позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “Інфоксводоканал” (вх.№9881170/18) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1084/18, справу призначено до розгляду в порядку ч.13 ст.8, ч.ч.2, 5 ст.252 ГПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження по справі було направлено на юридичні адреси сторін.
Позивач повідомлений належним чином за юридичною адресою, про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду із відміткою про вручення.
Відповідач повідомлений належним чином за юридичною адресою, про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду з відміткою про не вручення, з підстав “закінчення терміну зберігання”.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до п.5.23. Правил №190 розрахунки за використану воду згідно з показами засобів обліку здійснюються з моменту опломбування їх з'єднувальних частин до вузла обліку представником виробника.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг за договором про надання послуг водопостачання та водовідведення не виконані належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 12 655,05 грн. у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 12 655,05 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” в особі філії “Інфоксводоканал” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73, 76, 86, 202, 231, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з громадської організації “Творчий центр духовного розвитку “Мир в гармонії” (пров. Червоний, буд. №7, корп. Б, м. Одеса, 65026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОКС” (вул. Шулявська, буд. №5, м. Київ, 04116) в особі філії “Інфоксводоканал” (вул. Басейна, буд. №5, м. Одеса, 65039) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 12 655 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 05 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний тест рішення складено 15 серпня 2018 р.
Суддя О.В. Цісельський