17.08.2018 р. Справа № 914/1507/18
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко Транс», м. Рівне,
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСВ Плюс», м. Львів, заборгованості в розмірі 96 911,00 грн. по договору перевезення вантажу №03/10 від 03.10.2016 року.
13.08.2018 року на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко Транс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСВ Плюс» заборгованості в розмірі 96 911,00 грн. по договору на перевезення вантажу №03/10 від 03.10.2016 року. На підтвердження заявлених вимог долучено копії договору на перевезення вантажу №03/10 від 03.10.2016 року, заявки №16.1 від 21.10.2016 року, CMR від 25.10.2016 року та рахунка на оплату № 658 від 31.10.2016 року, CMR від 22.11.2016 року та рахунка на оплату № 717 від 25.11.2016 року, CMR від 30.11.2016 року та рахунка на оплату № 722 від 05.12.2016 року, CMR від 01.12.2016 року та рахунка на оплату № 721 від 05.12.2016 року, CMR від 29.11.2016 року та рахунка на оплату № 718 від 01.12.2016 року, претензії вих.№ 24 від 24.10.2017 року, акта звіряння взаємних розрахунків за період 24.09.2016-24.10.2017 років, поштового конверта та повідомлень про вручення поштових відправлень.
Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Однак, разом з цим, Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Із положень ст. 152 (п. 8 ч. 1) та ст. 155 (п. 7. ч. 1) Господарського процесуального кодексу України вбачається, що з матеріалів поданої заяви суд повинен встановити наявність чи відсутність виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, не розглядаючи обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; відповідно до п.8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України - якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Як вбачається з договору №03/10 від 03.10.2016 року, детальні умови кожного перевезення (а саме напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункти перетинання кордону України, відомості про вантаж, вантажовідправники, вантажоодержувачі, розмір оплати, строки доставки вантажу та інші умови) зазначаються замовником у окремих заявках на перевезення вантажу (п.2.2), а згідно з п.4.1 договору розрахунки між перевізником і замовником здійснюються відповідно до діючого законодавства та чинних нормативно-правових актів України не пізніше 5 днів з моменту відправки документів замовнику: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою одержувача про прийняття товару, акту виконаних робіт, податкових накладних.
Суд звертає увагу, що до заяви долучено лише одну заявку на перевезення №16.1 від 21.10.2016 року, на виконання якої складено CMR від 25.10.2016 року та рахунка на оплату № 658 від 31.10.2016 року. Проте, щодо підстав складення інших долучених CMR та рахунків, то відповідних заявок не надано, хоча в заяві заявник стверджує, що на підтвердження обставин для видачі судового наказу додано документи, зокрема, заявки боржника. Також заявником у тексті заяви вказано, що на підставі договору та заявок боржника ним надано послуги перевезення на загальну суму 646 500,00 грн, з яких боржником оплачено 549 589,00 грн., у зв'язку з чим неоплаченими залишились 96 911,00 грн. Однак, заявником не надано документів чи їх копій, що підтверджують зазначені обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Так, єдиними долученими документами, у яких зазначено вартість перевезення, є рахунки на оплату, що не відповідає умовам договору (вартість перевезення визначається у заявках замовника). Проте, навіть загальна вартість по рахунках не відповідає вартості, вказаній в заяві про видачу судового наказу.
Крім цього, заявником не надано доказів дотримання ним вимог п.4.1 договору та не доведено настання строку для здійснення боржником розрахунків, адже відсутні докази відправки заявником замовнику відповідних документів, які є підставою для оплати, як це передбачено умовами договору. Про існування таких доказів та виконання свого обов'язку згідно з п.4.1 договору заявник не зазначає і в тексті заяви. Долучена копія претензії не є документом, достатнім для оплати, оскільки умовами договору визначено строк оплати і підстави здійснення розрахунків. Більше того, копія конверта, долучена до заяви не підтверджує факту надіслання відповідної претензії, оскільки найменування адресата та адреса не відповідають тій, що належить боржнику; рекомендовані повідомлення також не підтверджують факту надіслання претензії від 24.10.2017 року, оскільки на них наявний поштовий штамп від 10(18).11.2016 року.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що із поданої заяви та долучених до неї документів не вбачається виникнення та порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Відповідно, за обставин відсутності відповідних заявок замовника на перевезення, доказів відправки замовнику документів, необхідних для настання обов'язку оплати, визначених п.4.1 договору, непідтвердженість обставин, зазначених у заяві, зокрема, стосовно вартості перевезення, відсутні підстави для видачі судового наказу. Одночасно суд звертає увагу заявника, що згідно з ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 147, 150, 152 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
у задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко Транс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСВ Плюс» заборгованості в розмірі 96 911,00 грн. по договору на перевезення вантажу №03/10 від 03.10.2016 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.