номер провадження справи 27/73/18
08.08.2018 Справа № 908/1107/18
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО» (69001 м. Запоріжжя, вул. Кронштадтська, 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 31166461)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)
про стягнення 369 064 грн. 31 коп. основного боргу за договором про закупівлю послуг № 359 від 30.12.2016 р.
за участю
представника позивача: ОСОБА_2, дов. № 05/10 від 05.10.2017 р.
представник відповідача: ОСОБА_3, дов. № 6 від 01.01.2018 р.
11.06.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 369 064 грн. 31 коп. основного боргу за договором про закупівлю послуг № 359 від 30.12.2016 р.
В той же день здійснено автоматизований розподіл вищевказаної справи. Під час проведення автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, автоматичний розподіл не відбувся. Не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи. Деталі наведені у звіті автоматизованого розподілу.
Під час проведення автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, автоматизований розподіл не відбувся, у зв'язку з тим, що не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу цієї справи. Деталі наведені у звіті автоматизованого розподілу.
Згідно подання щодо підстав відсутності суддів господарського суду Запорізької області на робочому місці для автоматизованого розподілу справ, 11.06.2018 р. автоматизований розподіл справ був неможливий, згідно п. 8 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, враховуючи обставини, що унеможливлюють здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ. Відповідно до п. 46 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, у разі визначення автоматизованою системою неможливості здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ відповідно до підпункту 2.3.27 пункту 2.3 Положення (у разі одночасного перебування всіх суддів у відрядженнях, відпустках, їх тимчасової непрацездатності та в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ, автоматизований розподіл судових справ здійснюється автоматизованою системою у робочий день, наступний за днем, коли відпали відповідні обставини). Згідно з п. 47 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області у разі усунення обставин, що унеможливлюють здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ, такий розподіл відбувається відповідно до вимог Положення та цих Засад.
Станом на 12.06.2018 р. відпали обставини, передбачені п. 46 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, що є підставою для автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2018 р., справу № 908/1107/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 13.06.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1107/18, присвоєно справі номер провадження 27/73/18, підготовче засідання призначено на 04.07.2018.
Справа № 908/1107/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача в судовому засіданні 04.07.2018 р. надано письмово та заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача не заперечив проти клопотання відповідача.
Клопотання представника відповідача судом прийнято.
04.07.2018 р. у підготовчому засіданні, представник позивача заявлені вимоги підтримав, на підставах викладених у позовній заяві.
04.07.2018 р. представник відповідача у підготовчому засіданні надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти існування заборгованості відповідача перед позивачем не заперечив. Просив суд у разі задоволення вимог позивача, розстрочити виконання рішення у справі на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.
Ухвалою суду від 04.07.2018 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, у зв'язку з метою з'ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих до справи документів, дотримання прав сторін, судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.08.2018 р., позивачу встановлено строк для подачі письмової відповіді на відзив відповідача до 30.07.2018.
Від позивача 16.07.2018 р. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що запропонований відповідачем термін розстрочення, - 12 місяців є надмірним та зазначив, що оптимальним терміном розстрочення є 3 місяці.
У підготовчому засіданні 08.08.2018 р. представники сторін звернулись до суду з письмовою спільною заявою в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.
Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Заяву сторін в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято. 08.08.2018 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 08.08.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
08.08.2018 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив вх. № 08-08/12698/18 (міститься в матеріалах справи). Просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
08.08.2018 р. представник відповідача в засіданні суду просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців, на підставах викладених у письмовому відзиві від 03.07.2018 р. вх. № 08-08/12085/18 (міститься в матеріалах справи).
В засіданні суду 08.08.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 08.08.2018 р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
30.12.2016 р. між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго») (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО» (споживач) укладений договір про закупівлю товару № 359 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець надає замовнику послуги у сфері громадського порядку та громадської безпеки (послуги з технічного обслуговування охоронної сигналізації, відео спостереження, доступу до адмінбудівлі, спостереження за системами тривожної сигналізації, з реагуванням груп затримання), а замовник сплачує за надані послуги за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.
Розділом 2 договору передбачено, що виконавець повинен надати замовнику за цим договором послуги та гарантувати якість цих послуг на весь термін дії договору.
Пунктом 10.1 сторони визначили, що цей договір набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє по 31.12.2017 (включно).
Пунктами 3.1 - 3.2 договору передбачено, що ціна цього договору становить 515609,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 103121,80 грн., з ПДВ - 618730,80 грн., ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки за спостереження за встановленою охоронною сигналізацією з пульта централізованої охорони здійснюються на підставі наданих актів здачі-прийняття наданих послуг, рахунків до них, в порядку, визначеному в цьому договорі. Оплата виконується по факту надання послуг щомісячно.
Розрахунки за технічне обслуговування охоронної сигналізації (проводиться кожний місяць) здійснюється на підставі надання актів здачі-приймання наданих послуг, рахунків до них, в порядку, визначеному в цьому договорі. Оплата виконується по факту надання послуг. Оплата за охоронні послуги здійснюється замовником, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги (п.п. 4.2, 4.3 договору).
Пунктом 4.4 договору передбачено, що сторони домовились, що розрахунки за надані послуги проводяться замовником за умови наявності одночасно таких умов: підписання сторонами у двосторонньому порядку акту здачі-прийняття наданих послуг, реєстрації виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог чинного законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору.
Приписами п. 4.5 договору передбачено, що розрахунок за надані послуги замовник має право здійснити на свій вибір або шляхом перерахування грошових коштів, або шляхом емісії простого векселя (векселів).
Відповідно до ст.ст. 6.1.1, 6.1.2 договору сторонами передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги згідно з актом здачі-прийняття наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за договором Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО» виконало в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт: № 2468/01 від 31.01.2017 р. на суму 51560 грн. 84 коп., № 2468/02 від 28.02.2017 р. на суму 51560 грн. 84 коп.; № 2468/03 від 31.03.2017 р. на суму 51560 грн. 84 коп., № 2468/04 від 30.04.2017 р. на суму 51560 грн. 84 коп., № 2468/05 від 31.05.2017 р. на суму 51560 грн. 84 коп., № 2468/06 від 30.06.2017 р. на суму 51560 грн. 93 коп., № 2468/07 від 31.07.2017 р. на суму 51560 грн. 93 коп., № 2468/08 від 22.11.2017 р. на суму 51560 грн. 93 коп., № 2468/09 від 22.11.2017 р. на суму 8138 грн. 16 коп. та податковими накладними: № 304 від 31.01.2017 р., № 107 від 28.02.2017 р., № 316 від 31.03.2017 р., № 328 від 30.04.2017 р., № 274 від 31.05.2017 р., № 347 від 30.06.2017 р., № 333 від 31.07.2017 р., № 62 від 22.11.2017 р., № 63 від 22.11.2017 р.
Акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача без претензій та зауважень.
Відповідачем частково здійснено оплату за отримані послуги за договором в розмірі 51560 грн. 31 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 41228_4R03 від 27.04.2017 р.
Сума в розмірі 369 064 грн. 31 коп. за надані позивачем послуги відповідачем не сплачена.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію-вимогу № 259 від 01.06.2018 р. з вимогою негайно, але не пізніше 7 календарних днів з дня отримання претензії вимоги, сплатити суму основного боргу за договором в сумі 369064 грн. 31 коп.
Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказану вище претензію.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про закупівлю послуг № 359 від 30.12.2016 р. складає 369 064 грн. 31 коп.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 369 064 грн. 31 коп.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, суд задовольнив його частково, надавши розстрочення виконання судового рішення на 4 місяці, з огляду на наступне.
Своє клопотання відповідач обґрунтовує наступним:
Відповідач перебуває у вкрай критичному фінансовому стані, що підтверджується висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження № 282 від 17.05.2018 р., відповідно до якого зазначено, що основні економічні показники характеризують фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства, ПАТ «Запоріжжяобленерго» не може погасити свої короткострокові зобов'язання та не має резервів для поширення діяльності, чистий фінансовий результат за 2017 р. є збиток;
станом на 02.07.2018 р. у відповідача наявний податковий борг, який становить 362,6 млн. грн., відповідно до довідки від 02.07.2018 р. № 003-09/187;
кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» за роботи, послуги, ТМЦ станом на 01.06.2018 р. становить 87,9 млн. грн., відповідно до довідки від 02.07.2018 р. № 003-09/188;
крім першочергової виплати заробітної плати відповідач має щомісячно проводити виплату інших обов'язкових платежів таких як платежі за придбання пального, сировини та матеріалів, оплату комунальних платежів, та послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, тощо на суму 86749 тис. грн.
Основним показником надкритичної неплатоспроможності відповідача є систематична та довготривала відсутність грошових коштів на поточних рахунках, що фактично паралізувало ведення господарської діяльності відповідачем.
Така достатньо складна ситуація утворилась не з вини відповідача, а є наслідком дій регулятора в сфері електроенергетики - НКРЕКП, що обґрунтовується наступним.
Відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. В свою чергу, споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.
Відповідно до абз. 26 ст. 1 Закону, поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
Згідно з абз. 27 ст. 1 Закону алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Таким чином, відповідач використовує у своїй діяльності поточні рахунки та рахунки із спеціальним режимом використання. При цьому, використовувати кошти для здійснення платежів не пов'язаних із оплатою електричної енергії (виплата заробітної плати, сплата податків, сплата судового збору, сплата наданих послуг, тощо) відповідач може виключно з поточного рахунку, основним джерелом поповнення якого є надходження коштів за алгоритмом розподілу з рахунків із спеціальним режимом використання.
Однак, НКРЕКП було фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки відповідача. Підтвердженням тому є встановлення починаючи з 2015 р. для відповідача нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії.
Відповідно до довідки від 02.07.2018 р. № 003-09/191 про нормативи відрахувань для ПАТ «Запоріжжяобленерго» вбачається, що боржник недоотримав у 2016 р. - 541,3 млн. грн., у 2017 р. - 328,4 млн. грн., за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2018 р. - 359,2 млн. грн., що стало причиною неможливості відповідача вчасно виконувати свої зобов'язання перед позивачем. Зазначені відрахування фактично позбавляють ПАТ «Запоріжжяобленерго» всього прибутку від господарської діяльності, що підтверджується довідкою від 02.07.2018 р. № 003-09/191.
Відповідач не може впливати, а ні на перерахування коштів та їх обсяг, а ні на встановлення алгоритму, та фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП щодо встановлення або нульового відсотку відрахувань, або встановлення щодобових мільйонних відрахувань, при яких кошти на поточний рахунок відповідача завідомо не надійдуть.
Зазначене унеможливлює сплату відповідачем будь яких платежів, у т.ч. за послуги утримання технологічних електричних мереж.
Оскільки сплата обов'язкових платежів здійснюється виключно з поточних рахунків товариства, ненадходження грошових коштів на поточні рахунки у зв'язку з вищезазначеними діями НКРЕКП, унеможливлює їх використання товариством.
В свою чергу, ПАТ «Запоріжжяобленерго» зі свого боку приймає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних обов'язків споживачів, зокрема, направляє претензії, звертається до суду із позовними заявами про примусове стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, оскільки повне відключення деяких споживачів може призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території Запорізької області.
Відповідач вказує на те, що рішення суду у даній справі може бути виконано тільки з урахуванням черговості задоволення вимог з погашення заборгованості по заробітній платі перед власними підприємствами, розстрочення виконання рішення надасть відповідачу можливість добровільно його виконати, що позбавить відповідача від виплати виконавчого збору та фактично пришвидшить виконання рішення у порівнянні з ходом його виконання у загальному порядку.
Представник позивача зазначав, що не заперечує проти надання відповідачу розстрочення виконання рішення строком на три місяці.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні..
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати матеріальні інтереси не лише відповідача, а також позивача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Розстрочка виконання рішення сприятиме як можливості відновлення господарської діяльності відповідача, так і зробить реальним отримання боргу позивачем.
Частиною 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно із ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Так, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
На підставі вищевикладеного, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, враховуючи згоду позивача з приводу розстрочення виконання рішення на три місяці, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково. Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини. При цьому суд бере до уваги матеріальні інтереси обох сторін, а також викладені відповідачем у заяві обставини, специфіку діяльності відповідача.
Співвставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд вважає за можливе заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково, надавши розстрочку виконання судового рішення строком на чотири місяці.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 535 грн. 96 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 129, 233, 238, 239, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО» (69001 м. Запоріжжя, вул. Кронштадтська, 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 31166461) 369 064 (триста шістдесят дев'ять тисяч шістдесят чотири) грн. 31 коп. основного боргу, 5 535 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 97 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення 369 064 (триста шістдесят дев'ять тисяч шістдесят чотири) грн. 31 коп. основного боргу на 4 (чотири) місяці, щомісячно стягуючи по 92 266 (дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 07 коп.
Рішення оформлено та підписано 17.08.2018 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова